ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"11" липня 2006 р. | Справа № 16/147/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.
суддів: Колоколова С.І.,
Петрова М.С.
при секретарі Гудимі І.Б.
за участю представників сторін:
від позивача – Мельник О.М., довіреність № 105, дата видачі : 17.01.06;
від відповідача – не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання та водо - каналізаційне господарство”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 23 травня 2006 року
по справі № 16/147/06
за позовом Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі Відкритого підрозділу „Южноукраїнська АЕС” /далі по тексту ДП НАЕК „Енергоатом”/
до Комунального підприємства „Теплопостачання та водо - каналізаційне господарство” /далі по тексту КП „ТВКГ”/
про стягнення боргу у сумі 525 120, 01 грн.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2006 року ДП НАЕК „Енергоатом” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до КП „Теплопостачання та водо - каналізаційне господарство” про стягнення з останнього заборгованості у сумі 525 120 грн. 01 коп., яка утворилася в наслідок недотримання відповідачем умов договору № 06-25/ПУ-9492-0-2003-ЦВКХ від 26.02.2003 року, укладеного між сторонами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконує свої зобов'язання, передбачені договором, чим порушує приписи ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23 травня 2006 року (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача 525 120,01 грн. заборгованості за договором № 06-25/ПУ-9492-0-2003-ЦВКХ від 26.02.2003 року, 5 251,20 грн. –витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та належними доказами та базуються на чинному законодавстві. При винесенні рішення, суд першої інстанції керувався умовами вищевказаного договору та приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, КП „Теплопостачання та водо - каналізаційне господарство” звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду по справі скасувати у частині стягнення з КП „ТВКГ” 1767,44 грн., повернути справу до господарського суду та залучити в якості іншого відповідача виконавчий комітет Южно-Української міської ради.
Скаржник вважає, що суд необґрунтовано стягнув з нього заборгованість за відпуск теплової енергії, не врахувавши той факт, що відповідач за результатами фінансово господарського діяльності є збитковим підприємством та згідно статуту, КП засновано територіальною громадою міста Южно-Українська в особі Южно-Української міської ради. На підставі цього скаржник просить суд залучити в якості відповідача міську раду.
ДП НАЕК „Енергоатом” в свою чергу надало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити оскаржене рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи 26.02.2003 року сторонами у справі укладеного договір № 06-25/ПУ-9492-0-2003-ЦВКХ на відпуск теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до п. 6.2. зазначеного договору розрахунковий період встановлено один місяць. В супереч цього пункту відповідач договірні зобов’язання не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість з травня по грудень 2005 року, про що свідчать акти на відпуск теплової енергії (а.с. 15-22) та виставлені позивачем рахунки на оплату поставленої теплової енергії (а.с.23-29).
На підставі цього сторони склали акт про звірку взаєморозрахунків від 25.01.2006 року, підписаний обома сторонами на суму 525 120 грн. 01. коп. (а.с. 14). Сума до сплати визначена з урахування часткової проплати відповідачем за червень місяць на суму 11 500 грн., про що свідчить копія банківської виписки (а.с.31).
До теперішнього часу доказів сплати боргу відповідачем не надано, що порушує умови договору та приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України якими встановлено умови виконання зобов’язання.
Стосовно клопотання скаржника в частини залучення в якості відповідача Южно-Української міської ради, то воно є безпідставним. В матеріалах справи міститься статут відповідача, відповідно до п. 1.6. якого встановлено –що підприємство є юридичною особою, веде самостійний баланс, має право від свого імені укладати угоди та нести відповідальність, бути позивачем та відповідачем в господарському суді. Пункт 1.7. цього ж статуту передбачає, що підприємство, тобто відповідач у справі, відповідає за своїми зобов’язаннями в межах належного йому та закріпленого за ним майна згідно з чинним законодавством, а також не відповідає за зобов’язаннями засновника, а засновник в свою чергу не відповідає за зобов’язаннями підприємства.
Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника щодо невідповідності встановлених виконкомом Южно-Української міської ради тарифів на водопостачання та водовідведення собівартості послуг, які він надає населенню по водопостачанню та водовідведенню, оскільки такі тарифи він погодив при підписанні договору на водопостачання та водовідведення.
Посилання скаржника на неможливість погашення боргу у зв’язку із ненаданням йому виконкомом Южно-Української міської ради дотації у сумі 1 767,144 грн. не заслуговують на увагу, тому що це за умовами договору не звільняє його від виконання своїх обов’язків за договором. Крім того, питання надання дотацій відповідачу із бюджетних коштів не відноситься до предмету даного спору, а тому не повинно розглядатися в межах цієї судової справи.
З огляду на вищенаведене судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд по суті правильно вирішив спір у відповідності до приписів діючого законодавства та фактичних обставин справи.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Постановила:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006 року по справі № 16/147/06 залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання та водо - каналізаційне господарство” - без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С.Петров
Суддя С.І. Колоколов