Справа № 2-а-1601
2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 травня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі :
Головуючого – судді Полєвої С.Ф.,
При секретарі – Головацької Т.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дії незаконними та зобов’язання донарахуванні недосплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та забезпечення її виплати,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом , в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, визнати протиправними рішення управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі про відмову у призначенні їй підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недосплачену щомісячну грошову допомогу як дитини війни в сумі 3991 грн. 50 коп. і зазначає, що вона має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну грошову допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак всупереч вимогам законодавства призначена їй грошова допомога в 2006-2007 роках не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалася не в повному обсязі. Загальна сума недосплати становить 3991 гривень 50 копійок, яку просить стягнути.
В судове засідання позивачка надала письмову заяву, у якій позовні вимоги підтримала , просить розглянути справу у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання надав письмове заперечення, у якому позов не визнав та пояснив, що згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування виплат проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому на думку представника відповідача не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов слід задовольнити частково.
Згідно копії пенсійного посвідчення № 165653 ОСОБА_2 являється дитиною війни.
Відповідно до ч 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Позивачці згідно ст. 6 розділу 2 та розділу 4 вказаного Закону з 01 січня 2006 року як дитині війни, повинна була щомісячно сплачуватися соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсі за віком, однак дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена п. 12.ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» і вказана допомога позивачу не виплачувалася.
2
Однак рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008
положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та внесені зміни підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI визнані неконституційними.
Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Абзацом 8 п.4 вказаного рішення встановлено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Крім того, відповідно до абзацу 4 п. 3.1 рішення Конституційного суду України № 6-рп/1007 від 09.07.2007 року зупинення дії положень законів, якими визначено право і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України . У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод , які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму ( ч. 3 ст. 46 Конституції України), та порушується гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Таким чином, після прийняття рішення Конституційним судом України відповідач повинен був здійснити в 2007, 2008 роках перерахунок пенсії позивачу та здійснити виплату у розмірах, передбачених законом, однак цього не зробив.
Згідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, у відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії . Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції.
Таким чином, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково , зобов’язати відповідача донарахувати та сплатити позивачці недосплачену суму за період з липня по грудень місяць 2007 року , та з травня по листопад місяць 2008 року, згідно рішення Конституційного Суду України.
В іншій частині позову суд вважає за необхідне відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10,11.17,159,160 ,161,162 КАС України, ст. ст. 1-3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»,
3
суд
П О С Т А Н О В И В :
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до адміністративного суду.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України м. Мелітополі Запорізької області задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України у м. Мелітополі Запорізької області.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Мелітополі Запорізької області донарахувати ОСОБА_1 недосплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з липня по грудень місяць 2007 року , та з травня по листопад місяць 2008 року та забезпечити її виплату .
В іншій частині позову відмовити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя :