СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 лютого 2007 року | Справа № 2-13/2857.2-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Горошко Н.П.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача:Папазова Людмила Федорівна, довіреність № 139 від 06.08.05, Українське товариство мисливців і рибалок;
відповідача: Кримов Станіслав Іванович, довіреність № б/н від 02.03.06, Кримське республіканське товариство мисливців та рибалок;
відповідача: не з'явився; Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму";
відповідача: не з'явився; Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради;
третя особа: не з'явився; Головне управління капітального будівництва при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Українського товариства мисливців і рибалок на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 19.12.2006 у справі №2-13/2857.2-2006
за позовом Українського товариства мисливців і рибалок (пров. Нестеровський, 7-9,Київ 53,04053)
до Кримського республіканського товариства мисливців та рибалок (вул. Радіщева, 85,Сімферополь,95000)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Криму" (вул. Радіщева, 85,Сімферополь,95007)
Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)
третя особа: Головне управління капітального будівництва при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 17,Сімферополь,95000)
про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (стосовно справи про визнання недійсним рішення, визнання права власності, витребування майна)
ВСТАНОВИВ:
Українське товариство мисливців та рибалок звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського товариства мисливців та рибалок, товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Криму”, Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання недійсними рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 825 від 24.05.2002, №1942 від 22.11.2002 та свідоцтва про право власності на будинок № 85 по вул. Радищева в м. Сімферополь, видані на підставі цих рішень; визнання права власності на вказаний будинок за позивачем, витребування майна із незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю “Перлина Криму”.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2004 у справі № 2-20/8494-2004 (суддя Луцяк М.І.) позов задоволено: визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 825 від 24.05.2002, №1942 від 22.11.2002 та свідоцтва про право власності видані на підставі цих рішень, як такі що не відповідають закону та порушують права власників; визнано право власності за Українським товариством мисливців та рибалок на будинок № 85 по вул. Радищева м. Сімферополь; витребувано вказаний об’єкт із незаконного володіння ТОВ “Перлина Криму” та передано Українському товариству мисливців та рибалок.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.10.2004 (судді: Видашенко Т.С., Заплава Л.Н., Фенько Т.П.) рішення господарського суду АР Крим від 12.07.2004 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2005 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.10.2004 скасовано, рішення господарського суду АР Крим від 12.07.2004 залишено без змін.
13.12.2005 Кримське республіканське товариство мисливців і рибалок звернулось з заявою про перегляд рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2004 за нововиявленими обставинами, мотивуючи свої вимоги тим, що при винесенні судом рішення у справі не були відомі істотні обставини, які мають значення для розгляду справи. Заявник зазначає, що в жовтні 2005 з Державного архіву Автономної Республіки Крим було отримано копії документів, які спростовують висновок про те, що будівництво будинку по вул. Радищева, 85 у м. Сімферополі здійснювалось за рахунок позивача та свідчать, що право власності у позивача на спірний будинок після введення його в експлуатацію в 1981 році не виникло. Заявник також вказує на те, що Кримська обласна рада мисливців та рибалок, на балансі якої знаходився будинок, була самостійною юридичною особою, а не структурним підрозділом позивача.
Як на підставу вимог про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, Кримське республіканське товариство мисливців і рибалок посилається на рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради депутатів трудящих № 9 від 14.01.1975, рішення виконкому Сімферопольської міської ради народних депутатів Кримської області № 182 від 10.04.1979 та інші документи, отримані з державного архіву та не надані при первісному розгляді справи та про існування яких заявнику не могло бути відомо, оскільки Кримське республіканське товариство мисливців і рибалок було створене лише у 1993 році.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.02.2006, що залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2006, у задоволені заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відмовлено.
За результатами касаційного перегляду, Вищий господарський суд України постановою від 02.08.2006 ухвалу суду першої інстанції від 14.02.2006 та постанову апеляційного господарського суду від 10.04.2006 скасував, а справу передав на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим, при цьому зазначивши, що висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що вказані обставини не є нововиявленими ґрунтуються на несвоєчасно поданих доказах, та вказав, що такий висновок зроблений судами без повного та всебічного розгляду справи.
Востаннє, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2006 у справі № 2-13/2857.2-2006 (суддя Жукова А.І.) задоволена заява Кримського республіканського товариства мисливців та рибалок про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07. 2004 скасовано, у задоволенні позову Українського товариства мисливців і рибалок відмовлено.
Не погодившись з рішенням господарського суду, Українське товариство мисливців і рибалок звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції.
Підставою для скасування зазначеного судового рішення заявник скарги вважає неповне з’ясування судом всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення норм матеріального і процесуального права.
Так, позивач в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що судом порушені вимоги про всебічний, повний та об’єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, висновки суду не відповідають фактичним обставинам у справі, оскільки ґрунтуються на відомостях, наданих відповідачем, без врахування заперечень та доказів позивача. Зокрема, на думку апелянта, судом не надано належної оцінки положенням пункту 49 Статуту Українського товариства мисливців та рибалок, згідно з яким кошти товариства спрямовуються на забезпечення його діяльності та на створення спеціальних фондів, які утворюються в організаціях і на підприємствах, що перебувають на самостійному балансі, а отже не виключається, що кошти Українського товариства мисливців та рибалок могли використовуватися і на капітальне будівництво.
Окрім цього, наполягаючи на скасуванні рішення суду, позивач вказує на те, що суд, зазначаючи у рішенні про зведення будинку за рахунок державних капітальних вкладень і не визнаючи з цих підстав позивача власником будинку, не наводить доводів, за яких він вважає набуття права власності Кримського республіканського товариства мисливців та рибалок правомірним.
01.02.2007 від позивача - Українського товариства мисливців та рибалок на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшла заява про відмову від апеляційної скарги. Однак, враховуючи те, що заява отримана судом вже після порушення провадження у справі (ухвала суду від 31.01.2007), а також приймаючи до уваги те, що у судовому засіданні апелянт підтримав свої апеляційні вимоги, судова колегія, розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, встановила наступне.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
За своєю юридичною суттю нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують обставини, покладені в основу судового рішення.
Приймаючи рішення від 12.07.2004 у справі № 2-20/8494-2004 про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 1979 по 1983 рік на кошти позивача для Кримської обласної організації мисливців та рибалок було збудовано адміністративний будинок в м. Сімферополь по вул. Радищева, 85. Після закінчення будівельно-монтажних робіт та введення будинку в експлуатацію згідно акту прийому державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого рішенням Сімферопольського міськвиконкому № 444/8 від 30.09.1981, спірний будинок став власністю позивача. Будинок мисливців та рибалок знаходився на балансі Кримської обласної організації мисливців та рибалок, яка була лише структурним підрозділом Українського товариства мисливців та рибалок.
Отже, висновок про наявність у позивача права власності на спірний будинок суд зробив на підставі того, що згідно акту державної комісії в 1981 році будинок було введено в експлуатацію та передано на баланс структурного підрозділу позивача. Посилаючись на необхідність захисту права власності Українського товариства мисливців та рибалок, суд виніс рішення, яким задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
Однак, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2004 винесено без урахування істотних обставин, які не були відомі на час розгляду справи та мають значення для вирішення справи.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Отже, до спірних правовідносин має бути застосовано норми Цивільного кодексу УРСР та інші нормативні акти, які діяли на час будівництва спірного будинку та введення його в експлуатацію.
Згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року, документами, на підставі яких виникало право власності на будинки та домоволодіння, було рішення виконкому, місцевої Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки установам, підприємствам і організаціям і про дозвіл цього будівництва разом з актом державної комісії про прийняття будинку (будинків) та введення їх в експлуатацію. Отже, крім отримання дозволу на будівництво та введення будинку в експлуатацію, обов'язковою умовою виникнення у юридичної особи права власності на об'єкт нерухомого майна було прийняття рішення органом місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки. На момент передання спірного будинку на самостійний баланс обласної організації мисливців та рибалок документом, що підтверджував право власності громадської організації на будинок згідно з вказаною вище Інструкцією було реєстраційне посвідчення, яке видавалось органами реєстрації на підставі вказаних правовстановлювальних документів в порядку, передбаченому Інструкцією.
Серед отриманих з Державного архіву Автономної Республіки Крим документів, наявне рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів Кримської області № 182 від 10.04.1979, відповідно до якого земельна ділянка під будівництво відводилась Управлінню капітального будівництва Сімферопольського міськвиконкому, а не Українському товариству товариства мисливців та рибалок регіональному підрозділу.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що та обставина, що земельна ділянка для будівництва спірного адміністративного будинку не виділялась позивачу, а виділялась відповідному управлінню місцевої ради є істотною для справи, оскільки вказує, що право власності у позивача на будинок не виникло та не могло виникнути. Акт про передачу будинку на баланс Кримської обласної ради мисливців та рибалок, введення будинку в експлуатацію та рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради про передання будинку на баланс Кримській обласній організації мисливців та рибалок, самі по-собі, не є достатньою підставою для виникнення у позивача права власності. Крім того, реєстраційне посвідчення на спірний будинок, як правовстановлювальний документ, у позивача відсутнє.
Суд погоджується з істотністю вказаних обставини, оскільки вони спростовують висновок суду про те, що позивач набув право власності на спірний будинок, який покладений в основу судового рішення від 12.07.2004.
Вказані обставини є нововиявленими, оскільки вони існували на час розгляду справи, але стали відомі заявнику лише після одержання в жовтні 2005 року архівних документів. Одержання архівних матеріалів саме в жовтні 2005 року підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статуту Кримського республіканського товариства мисливців і рибалок, воно створено лише в 1993 році, а тому заявникові не могли бути відомі обставини, що пов'язані з подіями, учасниками яких він не був.
Не можна погодитись з твердженням позивача про те, що надані заявником докази є несвоєчасно поданими, оскільки з рішення від 12.07.2004 року вбачається, що суд першої інстанції взагалі не досліджував питання щодо правового статусу спірного будинку та передання його з державної власності у приватну.
Крім того, з акту вводу в експлуатацію № 444/8 від 30.09.1981 (т.1, а. с. 30-32) вбачається, що замовником спірного будинку виступало Управління капітального будівництва виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, що, зокрема, підтверджується рішенням Сімферопольської міської ради народних депутатів від 10.04.1979 №182, рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів від 30.09.1981 року № 444/8, актом про відведення меж та червоних ліній земельної ділянки в натурі від 28.05.1979 року.
Статтею 353 Цивільного кодексу УРСР, в редакції, що була чинною на момент будівництва спірного будинку та введення його в експлуатацію, визначено питання проведення підрядних робіт на капітальне будівництво. Зокрема, за договором підряду на капітальне будівництво організація-підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Забезпечення будівництва технологічним, енергетичним, електротехнічним та загальнозаводським устаткуванням і апаратурою покладається на замовника, крім випадків, передбачених спеціальними постановами. Спеціальними постановами на замовника може бути покладене забезпечення будівництва матеріалами.
Оскільки замовником будівництва виступало Управління капітального будівництва Сімферопольського міськвиконкому, відповідно, будівництво здійснювалось саме за рахунок державних коштів, що підтверджується рішенням № 444/8 від 30.09.1981. (т. 1, а с. 33).
Згідно зі статтею 4 Цивільного кодексу УРСР цивільні права виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій організацій, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Цивільні права виникають, крім іншого, з адміністративних актів.
Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 „Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", яка діяла на час передання спірного будинку на баланс Кримської обласної організації мисливців та рибалок, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів передають громадським організаціям, за погодженням з центральними органами цих організацій, і приймають від них будинки і споруди. Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів передають і приймають будинки і споруди з дозволу виконавчого комітету обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.
Вказаною постановою був визначений порядок передання державного майна у власність, в тому числі, громадським організаціям.
Позивачем не надано доказів одержання відповідного погодження центрального органу громадської організації, не надано доказів отримання дозволу виконавчого комітету обласної ради народних депутатів, внесення позивачем плати за спірний будинок позивачем не доведений. Затверджений позивачем кошторис, на який він посилається, та рішення Сімферопольського міськвиконкому № 444/8 від 30.09.1981 не є доказом фактичного проведення оплати.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що спірний будинок перебував у державній власності та не належав на праві власності ні позивачу, ні Кримській обласній раді мисливців та рибалок, на балансі якої знаходився.
Відповідно до постанови Верховної Ради Автономної республіки Крим від 26.06.1992 № 110-1 „Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)” спірний будинок віднесений до об'єктів комунальної власності.
Управління комунальним майном здійснюється безпосередньо територіальною громадою та утвореними нею органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що в передбаченому законом порядку спірний будинок з комунальної власності у власність позивача не передавався, а тому, до прийняття оскаржуваних позивачем рішень органу місцевого самоврядування № 825 та № 1942 спірний будинок перебував в комунальній власності. Перебування спірного будинку на балансі Кримської обласної організації мисливців та рибалок не свідчить про зміну форми власності на нього.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Отже, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Згідно зі статтею 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріали справи не дають підстав вважати, що оспорюванні рішення не відповідають вищезазначеним вимогам, а навпаки прийняті способом та в межах повноважень, передбачених законами України.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що оскільки обставини, на які посилається відповідач стали відомі після прийняття рішення, але існували на час розгляду справи та не могли бути відомі заявнику, то ці обставини є підставою для скасування рішення від 12.07.2004 у справі № 2-20/8494-2004 та підставою для відмови у задоволенні позову.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Українського товариства мисливців і рибалок залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2006 у справі № 2-13/2857.2-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді Н.П. Горошко
В.І. Гонтар