ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
15.02.2007 року Справа № 15/513н-ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Єжової С.С.
суддів Баннової Т.М.
Медуницю О.Є.
секретар
судового засідання Наумов Б.Є.
за участю представників сторін:
від позивача: повноважний та компетентний представник не прибув;
від відповідача: головний спеціаліст з питань транспортного розвитку Штімак В.М., довіреність №01-48/3 від 24.01.2007;
начальник юридичного відділу
Кічапова Н.В., довіреність №01-11
від 10.01.2007;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства
„Антрацитівське АТП 10918”, м.Антрацит
Луганської області
на постанову
господарського суду Луганської області
від 14.12.2006
у справі №15/513н-ад(головуючий суддя –
Пономаренко Є.Ю., суддя–Рябцева О.В.,
суддя –Яресько Б.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства
„Антрацитівське АТП 10918”, м.Антрацит
Луганської області
до відповідача Антрацитівської міської ради,
м.Антрацит, Луганської області
про визнання рішення та трьох додатків до
нього суперечним законодавству
України та зобов’язання скасувати це
рішення
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство „Антрацитівське АТП 10918”, м.Антрацит Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Антрацитівської міської ради, м.Антрацит Луганської області про визнання рішення та трьох додатків до нього суперечним законодавству України та зобов’язання скасувати це рішення.
Постановою господарського суду Луганської області від 14.12.2006 по справі № 15/513н-ад у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою господарського суду Луганської області від 14.12.2006 Відкрите акціонерне товариство „Антрацитівське АТП 10918”, м.Антрацит Луганської області подало до апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог її заявник посилається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Запереченням на апеляційну скаргу №01-30/3 від 17.01.2007 відповідач вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржувану постанову законною та обгрунтованою.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.01.2007 для розгляду апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства „Антрацитівське АТП 10918”, м.Антарцит Луганської області призначена судова колегія у складі: головуючий суддя - Єжова С.С., суддя –Парамонова Т.Ф., суддя – Семендяєва І.В.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 для розгляду апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства „Антрацитівське АТП 10918”, м.Антарцит Луганської області у зв”язку з відпусткою без збереження заробітної плати судді Семендяєвої І.В. та відрядженням судді Парамонової Т.Ф. їх виключено із складу колегії та введено суддів Баннову Т.М. та Медуницю О.Є.
Згідно ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 09.01.2007 по справі №15/513н-ад відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Антрацитівське АТП 10918”, м.Антрацит Луганської області.
Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 16.01.2007 по справі № 15/513н-ад закінчив підготовку по справі та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду на 25.01.2007.
Учасники судового процесу по справі, направленими судом апеляційної інстанції повістками-викликами, сповіщені, що розгляд скарги відбудеться 25.01.2007, у вказаний час і в приміщенні Луганського апеляційного господарського суду за вказаною адресою.
Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті оспореного судового акту, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб в сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, першими із яких вказані верховенство права і законність.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідними дійсності та підтвердженими достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Заявник апеляційної скарги не скористався своїми правами, передбаченими ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, не направив представника для участі в судовому засіданні, про дату, час і місце повідомлений належним чином.
Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача, судова колегія вважає вимоги заявника апеляційної скарги необґрунтованими, враховуючи наступне.
За матеріалами справи, Антрацитівською міською радою п’ятого скликання на сьомій сесії 29.09.2006 прийнято рішення №7/10 “Про питання пов’язані з проведенням конкурсу на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах загального користування, що працюють в загальному режимі руху в м.Антрациті”.
Вказаним рішенням затверджено 3 додатки.
Додатком №1 встановлено мережу міських автобусних маршрутів загального користування м. Антрацит, що здійснюють перевезення пасажирів в загальному режимі руху.
Склад конкурсного комітету визначено у додатку №2 до рішення.
Додатком №3 до рішення затверджено Умови проведення конкурсу на перевезення пасажирів на постійних міських автобусних маршрутах загального користування м. Антрацит.
Вищевказане рішення відповідача і додатки до нього є предметом розгляду по даній справі, оскільки є предметом позову.
Відповідач у справі – Антрацитівська міська рада є органом місцевого самоврядування.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначені повноваження органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади через утворені ними органами місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, які віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування” виборний орган (рада) - це представницький орган місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Одними з принципів місцевого самоврядування, визначених ст. 4 Закону України “Про місцеве самоврядування”, є принципи народовладдя, гласності, колегіальності.
Відповідно до ч. 12 ст. 44 Закону України “Про автомобільний транспорт” порядок проведення конкурсів на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №139.
Згідно п. 10 цього Порядку визначені замовником умови проведення конкурсу є обов’язковими для конкурсного комітету та його учасників.
Тобто, умови проведення конкурсу має визначати замовник.
Оскаржуваним рішенням затверджені Умови проведення конкурсу на перевезення пасажирів на постійних міських автобусних маршрутах загального користування м. Антрацит, який є додатком №3 до оскаржуваного рішення, а не порядок проведення конкурсу.
Частиною 1 ст. 44 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.
Виходячи з положень ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування” та ч. 1 ст. 44 Закону України “Про автомобільний транспорт” Рада наділена правом вирішувати будь-які питання в інтересах громади, що віднесені до повноважень органів місцевого самоврядування, крім тих питань, які є предметом виключно місцевого референдуму.
Таким чином, оскаржуване рішення Антрацитівської міської ради від 29.09.2006 №7/10 та затверджені ним додатки прийняте в межах повноважень відповідача, не суперечать вимогам чинного законодавства, як зазначає позивач у позові і в апеляційній скарзі.
Аналізуючи умови проведення конкурсу, які позивач вважає такими, що не відповідають чинному законодавству і порушують його права і законні інтереси, судова колегія вважає доводи заявника скарги необгрунтованими з наступних підстав.
В частині 2 пункту 3 умов проведення конкурсу на перевезення пасажирів на постійних міських автобусних маршрутах загального користування м.Антрацит, затверджених як додаток 3 до оскаржуваного рішення Ради, вказано, що при визначенні переможця конкурсу у випадку рівних пропозицій претендентів перевага надається перевізникам, які надали до конкурсного комітету, зокрема, сертифікат відповідності послуг з перевезення ліцензійним умовам.
Дане положення акту органу місцевого самоврядування цілковито відповідає нормам ст.ст. 44, 46 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Так згідно ч. 2 ст. 44 Закону України “Про автомобільний транспорт” при визначенні переможця конкурсу в разі рівних пропозицій претендентів перевага надається перевізникам, які представили до конкурсного комітету: сертифікат відповідності послуг перевезення пасажирів автобусами ліцензійним умовам, а також для міжміських та міжнародних автобусних маршрутів свідоцтво відповідності автобуса параметрам комфортності, а згідно ч.2 ст.46 цього Закону визначено, що при визначенні переможця конкурсу в разі рівних пропозицій претендентів перевага надається перевізникам, які представили до конкурсного комітету: сертифікат відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами ліцензійним умовам, а також для міжміських та міжнародних автобусних маршрутів свідоцтво відповідності автобуса параметрам комфортності.
Не включення до затверджених оскаржуваним рішенням умов проведення конкурсу деяких положень, які закріплені у законодавчих актах та нормативних актах Кабінету Міністрів України не може свідчити про невідповідність оскаржуваного рішення нормам законодавства, оскільки з питань, неврегульованих актом органу місцевого самоврядування учасники певних відносин мають керуватися нормами чинного законодавства України.
Необгрунтовані доводи апеляційної скарги в частині порушення відповідачем антимонопольного законодавства.
Відповідно до Закону України „Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними діями визнаються дії, які стосуються:
- встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
- обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
- розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
- створення результатів торгів аукціонів, конкурсів, тендерів;
- усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців;
- застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;
- укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
- суттєвого обмеження конкуретноспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин.
Оскаржуване позивачем рішення відповідача не підпадає під вищеперелічені приписи Закону України „Про захист економічної конкуренції”, що підтверджується листом №05-33/901 від 27.07.2006 Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (а.с.26).
Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що під час провадження у даній справі господарським судом та апеляційною інстанцією перевірялося та встановлено, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку і таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення та затверджені ним три додатки видано правомірно, а тому у задоволенні позову про визнання їх нечинними відмовив.
З такого, постанова від 14.12.2006 по справі № 15/513н-ад суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Витрати по сплаті судового збору відносяться на заявника –Відкрите акціонерне товариство „Антрацитівське АТП 10918”, м.Антрацит Луганської області.
У судовому засіданні 15.02.2007 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 20.02.2007.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 94, 167, 195, 196, п.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Антрацитівське АТП 10918”, м.Антрацит Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 14.12.2006 у справі №15/513н-ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 14.12.2006 у справі №15/513н-ад без змін.
Відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя Т.М. Баннова
Суддя О.Є. Медуниця
Спеціаліст 1-ої категорії С.І. Заєць
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу (м.Антрацит, Луганська область, вул.Петровського, 75а, 94613)
3-відповідачу (м.Антрацит, Луганська область, пл.Мира, 1, 94613)
4- господарському суду Луганської області
5- до наряду Луганського апеляційного господарського суду