Справа № 2а-57/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2009 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі коллегії суддів головуючої судді – Чумаченко Р.Д.,
суддів - Бортнік О.П., Діденко Д.О.
при секретарі – Ліфінцовій Я.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини А 0235, Територіального Кримського контрольно-ревізійного управління Контрольно-ревізійного департаменту МО України про скасування наказів, поновлення в військовому званні та на посаді, стягнення грошового забезпечення, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що з 1976 року він проходив військову службу у збройних силах СРСР , а потім України, з березня 2006 року на посаді заступника начальника відділу контролю за фінансово-господарською діяльністю військових структур Територіального Кримського контрольно-ревізійного управління. Позивач вказує, що з 23 лютого 2007 р. він проходив військову службу за контрактом, ув'язненому з ним Міністерством оборони України строком на 5 років. Наказом Міністра оборони України № 224 від 27 квітня 2007 р. він позбавений військового звання «полковник». Позивач стверджує, що підставою позбавлення звання з'явилося те, що він, нібито, незаконно одержав у фінансовій службі військової частини А 2320 додаткове грошове забезпечення у розмірі 14319 грн.52 коп. ОСОБА_1 вказує, що на отримання даної суми грошового забезпечення він мав право, про незаконність проведення йому даної виплати працівниками фінансової служби не знав, право на отримання цього виду надбавки встановлено Указом Президента України від 05.05. 2003 р. № 389.
Незаконно виплачену суму у розмірі 14319,52 грн. з урахуванням повторної виплати того ж грошового забезпечення за рішенням суду, вніс в касу військової частини в повному об'ємі, умислу привласнити суму і завдати збитку державі не мав. Позивач затверджує, що по даному факту посадовою особою Територіального Кримського КРУ було проведене службове розслідування. Вважає, що розслідування було проведено з порушенням Дисциплінарного Статуту Збройних сил України, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в Збройних силах України, введеної в дію наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 р. № 82. На думку позивача розслідування було швидкоплинним, поверхневим, таким, що не відобразило суть того, що відбулося. З результатами розслідування і про ухвалене рішення позивача, за його твердженням, не ознайомили.
Позивач вважає, що при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення відповідачем не були враховані його колишні заслуги в службі, а саме: тривалий стаж військової служби, позитивні характеристики, численні заохочення, у тому числі і урядові нагороди, участь в ліквідації аварії на ЧАЕС, чому визнаний інвалідом 2 групи, проходження служби у складі багатонаціональних сил по підтримці миру в колишній Югославії.
Позивач також вважає, що неправомірними діями відповідача Міністерства оборони йому завдана моральна шкода, яку оцінив в 100 тис. грн. Просить стягнути вказану суму.
В ході розгляду справи позивач доповнив свої вимоги і просив залучити як третього відповідача у даній справі Територіальне Кримське контрольно-ревізійне управління контрольно-ревізійного департаменту МО України, визнати наказ останнього № 83 від 23 травня 2007 р. незаконним, таким, що підлягає відміні.
Також позивач просив визнати незаконним, таким, що підлягає відміні наказ Міністра Оборони України № 492 від 17.05.2007 року в частині його звільнення з військової служби у зв’язку з позбавленням військового звання.
Крім того, ОСОБА_1 змінив свої вимоги в частині стягнення грошового забезпечення за період вимушеного прогулу і просив виплатити його (грошове забезпечення) з урахуванням покладених окладів і змін, що відбувалися, у розмірі грошового забезпечення військовослужбовців Міністерства оборони України, введених відповідними нормативно-правовими актами України в період вимушеного прогулу.
У судовому засіданні ОСОБА_1, його представник доповнені і змінені вимоги підтримали.
Представники відповідачів Міністерства оборони України, Військової частини А0235, Кримського територіального Контрольно-ревізійного управління КРД МО України в судове засідання не з'явилися, сповіщені належно. Командир військової частині А 0235 своїм листом від 12.03.09 р. просив розглянути справу у відсутність його представника, проти позову заперечував. Міністерство обороні, Кримське територіальне КРУ КРД МО України в раніше даних суду письменних поясненнях також проти позову заперечували, рахуючи його необґрунтованим.
Вислухав позивача ОСОБА_1, його представника, дослідивши матеріалі справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу у Збройних силах СРСР, а потім України на офіцерських посадах з 16 липня 1980 року, що убачається з копії його послужного списку, наявного в матеріалах справи (ас. 8-18). Має військове звання полковник.
З 17 березня 2006 року ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника відділу контролю за фінансово-господарської діяльності військових структур Територіального Кримського контрольно-ревізійного управління. З 23 лютого 2007 р. він проходив військову службу за контрактом, укладеним з ним Міністерством обороні України строком на 5 років.
Наказом Міністерства обороні України № 224 від 27 квітня 2007 р. ОСОБА_1 був позбавлений військового звання «!полковник».
Наказом Міністра Оборони України № 492 від 17 травня 207 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключений з списків офіцерського складу збройних Сил України з 27.04.2007р.
Наказом № 83 від 23.05.2007р. начальника Територіального Кримського контрольно-ревізійного управління полковника ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у зв’язку з позбавленням військового звання та виключеного з списків офіцерського складу Збройних Сил України, знято зі всіх видів забезпечення при військової частині А 0235, з речового забезпечення при військовій частині А 0236 та направлено для зарахування на військовий облік до Київської районного військового комісаріату м. Сімферополя (ас. 86).
Як вказано в наказі № 224, підставою позбавлення військового звання ОСОБА_1 явилося порушення полковником ОСОБА_1 вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, зловживання службовим положенням, що виразилося в тому, що останній в вересні 2005 року отримав по фіктивній та безпідставно складеної відомості 14319 грн. 52 коп., як доплату до додаткового грошового забезпечення за рішенням суду, якого на той період не існувало. Наніс державі збитку на зазначену суму.
Згодом рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 04.08.2006 року полковнику ОСОБА_1 ще раз сплачене додаткове грошове забезпечення на суму 22080грн. 35 коп.
Суму 14319, 52 грн. позивач повернув державі - вніс в касу Військової частини А 2320.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він мав право на отримання такого виду грошового забезпечення - надбавки за безперервну службу понад 25 років в розмірі 90% згідно до Указу Президента України від 05.05.2003р. № 389/2003, це вказано також вищезгаданому судовому рішенні.
Сама відомість та розрахунок до неї складався фінансово-економічною службою військової частини А 2320 на підставі попередніх виплат. Про незаконність цієї виплати він ( ОСОБА_1) на той час не знав.
В самому наказі № 224 зазначено, що виплата ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення була проведена внаслідок допущених порушень вимог нормативно-правових актів України з боку підполковника ОСОБА_4, який в період проведення вказаної виплати займав посаду заступника начальника відділу КРУ МВС України та проводив ревізію військової частини А 2320.
Як вбачається з листа суду начальника ТВО директора Контрольно-ревізійного департаменту МО України від 13.08.2008р. № 234/1522 службове розслідування відносно полковника ОСОБА_1 не проводилося, проект наказу МО України про його покарання був відпрацьований в Контрольно-ревізійному департаменті МО України на підставі акту ревізії Військової частини А 2320 та пояснень ОСОБА_1 ( ас. 139).
Частина 1 ст. 45Дисциплінарного статуту Збройних сил України встановлює, що у разі невиконання ( неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов’язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов’язки служби, а за необхідності – накласти дисциплінарне стягнення .
Згідно до ст.ст. 26,27 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України військовослужбовці в залежності від характеру здійсненного правопорушення та проступку несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну. цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно до закону.
Наказом міністра Оборони України № 224 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання. Правовою підставою такого рішення в наказі зазначені порушення ОСОБА_1 вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних сил України.
Стаття 11 Статуту військової служби , ст. 4 Дисциплінарного Статуту, передбачають загальні обов’язки військовослужбовців, вчасності, дотримуватися Законів України, норм Конституції України, берегти державне майно.
Отримання ОСОБА_1 двічі сум виплат додаткового грошового забезпечення Міністерством оборони розцінено як дисциплінарний проступок.
Міністр оборони, у відповідності до Дисциплінарного Статуту, має право накладати дисциплінарне стягнення на старших офіцерів. Своїм наказом № 224 від 27.04.2007р. притягнув ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення військового звання. Цей вид дисциплінарного стягнення передбачений ст. 68 Дисциплінарного Статуту Збройних сил України.
Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є результати ревізії фінансово-господарської діяльності , проведеної спеціалістами Контрольно-ревізійного департаменту МО України з 19 по 24 .04.2007р. Службового розслідування, органом, що наклав дисциплінарне стягнення, не проводилося.
Наказом Міністра оборони № 492 від 17.05.2007р. ОСОБА_1, звільнений зі служби по п. «ж» ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу», згідно до якої контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці , які проходять військову службу по контракту, звільняються з військової служби у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку.
Цей наказ став підставою для прийняття наказу № 83 Територіального Кримського контрольно-ревізійного управління про виключення зі списків.
Дисциплінарний Статут Збройних сил України встановлює порядок накладення дисциплінарних стягнень ( ст. 83-95) Частина 2 ст. 86 вказаного Статуту указує, що при накладенні дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини здійсненного правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця , а також тривалість військової служби , рівень знань про порядок служби.
Стаття 5 Дисциплінарного Статуту , зазначає, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов’язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення , ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
На думку колегії суддів, для ОСОБА_1 було обрано занадто сурове стягнення.
Цей вид дисциплінарного стягнення в статті 68 Дисциплінарного Статуту , що перелічує можливості стягнення на молодших та старших офіцерів, стоїть під п. «ж» - останнє, є самим суровим, тобто, застосовується як крайня міра впливу.
При цьому, до уваги не було прийняті обставини здійсненного проступку. Вчасності, позивач мав право на отримання даного виду грошового утримання . Отримавши 4319,52 грн. у касі військової частини А 2320 в 2005 році він не знав, що відбудеться рішення суду , яким на його користь буде стягнута сума у розмірі 22080 грн. , не мав наміру на незаконне витребування суми яку внаслідок вніс у касу військової частини. Міністерство оборони при накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 також не врахував його попередні заслуги , строк його військової служби. Крім того, з ним не була проведена бесіда , з метою встановлення ступу його провини. Як вбачається з послужного списку позивача , в офіцерському званні він почав свою службу з 16.11.1980 року , з 2004 року мав військове звання полковник, з 1976 по 1980 рік був курсантом Ярославського вищого військового фінансового училища.
В травні 1987 року ОСОБА_1 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії – 2. В 1998 році з травня місяця по листопад він проходив службу в Військовій частині А 0450, яка входила до складу багатонаціонального батальйону з підтримки миру в колишній Югославії, у зв’язку з чим має статус учасника бойових дій.
ОСОБА_1 має урядові нагороди , а також знаки відзнаки від імені Міністерства оборони України (ас 17).
За весь час служби ОСОБА_1 має тільки позитивні результати атестації, а також позитивні характеристики, як в особистих якостях, та і по відношенню до служби.
З службової карточки полковника ОСОБА_1 з останнього місця служби вбачається, що з 2005 року він має ряд заохочень у вигляді грамот та подяк, стягнень не має, ( окрім оспорюваного наказу № 224).
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дисциплінарне стягнення , що привело до розірвання контракту та звільнення за служби , накладено на позивача неправомірно без урахування його попередньої бездоганної служби державі, тяжкості проступку, його наслідків. Тому накази про накладення дисциплінарного стягнення , звільнення зі служби та виключення зі списків офіцерського складу Збройних сил України, суд вважає неправомірними, таким що підлягають відміні, а ОСОБА_1 підлягає поновленню в військовому званні, на посаді зі стягненням грошового утримання.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Дійсно, виданням неправомірних наказів, позбавленням ОСОБА_1 воїнського звання, що стало причиною його звільнення з військової служби , йому завдані моральні страждання. Таке рішення принизило його честь та гідність як офіцера, що віддав служінню державі більш 25 років , що мав надію на забезпечене життя своє та своєї сім’ї. Постраждала репутація позивача серед товаришів по службі, друзів та близьких людей, він був змушений виправдовуватися, доказувати свою правоту, застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя.
На думку колегії суддів, моральна шкода, підлягає відшкодуванню в розмірі 3000 грн. з Міністерства оборони України.
Грошове утримання підлягає стягненню з Військової частини А 0235, де ОСОБА_1 перебував на грошовому утримання, за період з 23 травня 2007 року по 13 березня 2009 р., тобто за повних 17 місяців, із розрахунку грошового утримання зазначеного в довідці Військової частини А 0235 (ас 90).
Грошове утримання за два місяці , що передували звільненню ОСОБА_1 складала 2784,33 грн.
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом в межах річного строку , передбаченого ст. ст. 99,100 КАС України.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 158-165, 256 КАС України, с у д
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати накази Міністерства оборони України № 224 від 27.04.2007 року « про залучення до дисциплінарної відповідальності»; № 492 від 17.05.2007 року «про звільнення ОСОБА_1 з військової служби» та наказ Територіального кримського контрольно-ревізійного управління Контрольно-ревізійного департаменту МО України № 83 від 23.05.2007 року « про зняття ОСОБА_1 зі всіх видів забезпечення» неправомірними, скасувати їх.
Поновити ОСОБА_1 в військовому званні - полковник.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю за фінансово-господарською діяльністю військових структур Територіального кримського контрольно-ревізійного управління Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України.
Стягнути з Військової частини А 0235 на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 28.04.2007 року по 13.03.2009 року, в розмірі 62415.26грн.
Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
В решті частки позову відмовити.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю за фінансово-господарською діяльністю військових структур Територіального кримського контрольно-ревізійного управління Контрольно-ревізійного департаменту МО України. та стягнення грошового утримання за один місяць в розмірі 2784,33 грн. допустити до негайного виконання.
На постанову може бути принесена заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів зі дня проголошення постанови, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського Апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Сімферополя.
Головуюча:
Судді: