Іллінецький районний суд Вінницької області

м. Іллінці, вул. К.Маркса, 28, 22700, (04345) 2-15-68

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

11 червня 2010 року Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Марчук В.С.

при секретарі Самофал О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ВАТ «Банк «ОСОБА_5 та кредит» м. Київ і ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» м. Вінниця про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1, звернулася в суд з даним позовом, вказуючи, що у провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальна справа про обвинувачення відповідачів по ч. 2 ст. 190 КК України та, що матеріалами кримінальної справи встановлено, що відповідачі службові особи ФГ «Талалаївське», що в с. Василівка Іллінецького району, зловживаючи довірою, що виразилась у використанні особливих довірчих відносин, які виникли в ході знайомства та ділової бесіди, ввівши в оману мешканців Вінницької області стосовно добросовісності своїх намірів, а саме - обов’язкового повернення кредитних коштів, з метою заволодіння чужими грошима, шляхом підробки та надання фінансовій установі неправдивих відомостей, схилили вказаних громадян укласти на їх ім’я кредитні договори в багатьох банках та кредитних спілках, з подальшою передачею одержаних грошей їм в борг, не маючи наміру на виконання взятих на себе зобов’язань, заволоділи грошима громадян, після чого розпорядились ними на власний розсуд, чим спричинили останнім матеріальної шкоди.

Так, у 2007 році до ОСОБА_1 звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з пропозицією взяти кредит на своє ім’я. ОСОБА_1 з допомогою відповідачів було оформлено кредитні угоди у слідуючих банківських установах: ВАТ Комерційний банк «Надра» (кредитний договір № 26/09/2007/980 – ПТП/1524 від 26.09.2007 року) на суму 12999 грн.; ВАТ «ОСОБА_5 та Кредит» (кредитний договір № 27-542/07-ШД від 19.09.2007 року) на суму 22612 грн.; ВАТ «Банк Універсальний» (кредитний договір № 15/04/1090 к-07 від 3.10.2007 року) на суму 30 175 грн.; ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» (кредитний договір № 190 від 5.10.2007 року) на суму 7179 грн.; ТОВ «Комерційний банк «Дельта» (кредитний договір № 001-01977-180907 від 18.09.2007 року) на суму 4800 грн.; ОД «ОСОБА_6 банк Аваль» (кредитний договір № 014/035-23/50155 від 17.06.2007 року) на суму 20630 грн.; «Укрсоцбанк» (кредитний договір № 050/25-1053 від 5.06.2007 року) на суму 11300 грн.; ТОВ «Спожив Сервіс» (кредитний договір № ФФФ 12529600 від 14.09.2007 року) на суму 18422 грн., а всього на суму 128117 грн. Гроші, які ОСОБА_1 отримала в кредитних установах, були нею передані відповідачам. Відповідачі зобов’язалися повернути всі грошові кошти не пізніше 26.09.2008 року, однак в зазначений термін грошей не повернули.

Позивачкою була сплачена зазначена сума на погашення заборгованості по кредитних договорах.

25.01.2008 року під час досудового слідства постановою слідчого ОВССУ УМВС України у Вінницькій області Рибак А.Г. було визнано потерпілою по вказаній кримінальній справі, а 28.01.2008 року нею було заявлено цивільний позов про стягнення матеріальних збитків з відповідачів на загальну суму 128117 грн., проте він у судді не був розглянутий під час розгляду кримінальної справи і позивачка звернулася з ним в суд в порядку цивільного судочинства, тому просить суд стягнути з відповідачів на її користь 128117 грн. матеріальних збитків.

Ще позивачка просить суд стягнути з відповідачів на її користь 100000 грн. моральної шкоди, яка полягає у приниженнях, яких вона зазнала у зв’язку з незаконною діяльністю відповідачів, у душевних стражданнях.

У судовому засіданні позивачка підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з викладених підстав.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов визнають.

Відповідачка ОСОБА_4 відсутня у судовому засіданні; у зв’язку з тим, що її місце знаходження суду не відоме, 19 березня 2010 року суддею Марчук В.С. було зроблене оголошення у газеті «Вінничина» про час та місце розгляду даної справи.

Треті особи на стороні відповідачів без самостійних вимог ВАТ «ОСОБА_5 та кредит» і ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» надіслали суду свої заяви, щоб розгляд справи проводити без їх представників.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні, сторін, та вивчивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд ухвалює рішення про його задоволення лише за наявності для того законних підстав.

Щодо законних підстав, то вони відсутні по справі.

Так, у своєму позові ОСОБА_1 посилається на те, що у провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 – голови ФГ «Талалаївське» та члена даного господарства – ОСОБА_3 по ч. 2 ст. 190 КК України і що по вказаній кримінальній справі постановами слідчого Рибак А.Г. було визнано потерпілою а потім – цивільним позивачем; що злочинними діями відповідачів позивачці заподіяна матеріальна та моральна шкода.

При цьому ОСОБА_1 надає суду в підтвердження своїх вимог постанову про визнання її потерпілою по справі кримінальній за № 07075103, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України слідчим в ОВССУ УМВС України у Вінницькій області Педосом Ю.В. Постанову від 25.01.2008 року (а/с 5). Також позивачка надала екземпляр цивільного позову, адресованого цьому ж слідчому нею 28.01.2008 року (а/с 4).

Ксерокопію зазначеної постанови ніким не завірена, що спростовує її законність так, як і вказаний екземпляр цивільного позову.

Що ж до кримінальної справи, яка перебувала у провадженні Іллінецького районного суду, по якій відповідачі обвинувачувалися б по ч. 2 ст. 190 КК України, то така справа до суду в період з 2008 року і по даний час – не надходила.

10.07.2008 року до Іллінецького районного суду надійшла кримінальна справа за № 07075103 досудового слідства і якій в суді був наданий № 1-161/08, де ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувалися по ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України і по якій ніхто, в тому числі і ОСОБА_1 не були визнані потерпілими та по якій не визначалася завдана будь кому матеріальна шкода.

24 листопада 2008 року Іллінецьким районним судом дана кримінальна справа була розглянута, проте і під час судового розгляду ні ОСОБА_1, ні будь хто інший не були визнані потерпілими по справі і знову не досліджувалося питання шкоди. Отже, вина відповідачів у засіданні будь-якої шкоди позивачці в ході досудового та судового слідства не досліджувалась і тим самим, не доведена. А відповідно до ст. 28 КПК України, лише особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину в праві пред’являти такі позови і ці особи звільняються від сплати державного мита.

Тому наведені підстави для відшкодування матеріальної шкоди відсутні, а отже і не має підстав для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні в ході дачі пояснень ОСОБА_1 вказувала, що укладала зазначені кредитні договори тому, що відповідачі її про це дуже просили і вона повірила.

При цьому ОСОБА_1 посилається на вісім кредитних договорів укладених нею з різними банківськими установами у 2007 році на суму від 5000 грн. до 30000 грн. на загальну суму біля 115000 грн. На думку суду, позивачка свідомо поставила себе у таке становище, адже вона має вищу освіту, за спеціальністю бухгалтер і працює заступником головного бухгалтера.

Доказів про те, що хтось з відповідачів без волевиявлення ОСОБА_1 примушував її до укладення даних договорів, позивачка не надала.

Те, що вона вказує, що боялася втратити роботу, що її начальник наполягав на укладенні нею кредитних договорів, то ОСОБА_1 працювала не у ФГ «Талалаївське», що у с. Василівка Іллінецького району, а у ЖЕКу № 3 м. Вінниці і такі пояснення можуть говорити про винні дії керівника позивачки по роботі, а не відповідачів.

Щодо посилань позивачки у позовній заяві на те, що відповідачі зобов’язалися повернути її кошти до 26.09.2008 року, то вони голослівні, нічим не підтверджуються.

ОСОБА_1 надала суду лише письмове зобов’язання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про те, що вони позичили у ОСОБА_1 та ОСОБА_7 14000 грн., які зобов’язуються віддати до 26.09.2008 року.

Проте, в цьому зобов’язанні йде мова про позику, а не кредитні договори і сума там лише 14000 грн., а не 128117 грн.

Отже, позовні вимоги щодо матеріальної шкоди в судовому засіданні позивачкою не доведені і тому в цій частині у позові слід відмовити.

А, оскільки позовні вимоги про відшкодування відповідачами моральної шкоди ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 зазнала принижень у зв’язку з незаконною діяльністю відповідачів, ця незаконна діяльність відповідачів - не доведена, то не доведена і моральна шкода, тому і в цій позовній вимозі слід відмовити і, таким чином слід відмовити у позові вцілому.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1166, 1167, 530 ЦК України; ст. 28 КПК України; ст. ст. 208-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ВАТ «Банк «ОСОБА_5 та кредит» м. Київ і ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» м. Вінниця про стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

На рішення протягом 10 днів з часу його проголошення може бути подана заява про апеляційне оскарження, а ще протягом 20 днів - апеляція.

Суддя: