№ 2-а-20/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2009 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі: головуючого –
судді СИВАКА В.І.
при секретарі ТКАЧ Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новодністровського управління праці та соціального захисту населення Чернівецької області, третя особа на стороні відповідача – Новодністровська міська рада Чернівецької області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, –
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 . звернувся в суд з позовом до Новодністровського управління праці та соціального захисту населення Чернівецької області /далі УПСЗН/, третя особа на стороні відповідача – Новодністровська міська рада Чернівецької області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення.
Вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році /категорія 2/ і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. /далі Закон № 796-ХІІ/ для осіб даної категорії.
У відповідності до абз.4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ої категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та згідно ч.5 ст.48 вона виплачується за місцем проживання особи органами соціального захисту населення, а відповідно до ч.7 ст.48 розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Органом соціального захисту населення по місцю його проживання є – УПСЗН, яке підпорядковано Новодністровській міській раді. На протязі 2003-2008 років відповідач сплачував йому грошову щорічну допомогу, передбачену абз.4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХІІ у заниженому розмірі.
У травні 2008 року йому стало відомо, що рішенням Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, застосування органами соціального захисту відповідних положень постанов Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996 року /далі постанова № 836/ та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року /далі постанова № 562/ при виплаті компенсацій, передбачених ст.48 Закону № 796-ХІІ, було визнано таким, що не відповідає законам України та Конституції України.
Крім того, Закон № 796-ХІІ було доповнено ст.71, згідно якої «дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону». Також рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року в справі № 1-29/2007 «Про соціальні гарантії громадян» /далі рішення КСУ/ визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік», зокрема п.30 ст.71 /489-16/, «яким зупинено на 2007 рік дію… абз.2,3,4,5,6,7 ч.4 та ч.7 ст.48 Закону № 796-ХІІ. Відповідно до п.5 рішення КСУ, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до абз.4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХІІ, з врахуванням відповідних положень Законів України „Про Державний бюджет України” на відповідні роки, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати та з врахуванням дат здійснення фактичних виплат, йому належали до виплати платежі в розмірах: в 2003 р. станом на 20.08.2004 р. – 1025 грн.; в 2004 р. станом на 07.04.2004 р. – 1450 грн.; в 2005 р. станом на 26.10.2005 р. – 1660 грн.; в 2006 р. станом на 14.06.2006 р. – 1750 грн.; в 2007 р. станом на 08.06.2007 р. – 2000 грн.; в 2008 р. станом на 14.04.2008 р. – 2625 грн., однак всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ відповідач виплатив їх в занижених розмірах: в 2003 р. – на суму 998,30 грн.; в 2004 р. – на суму 1423,30 грн.; в 2005 р. – на суму 1560 грн.; в 2006 р. – на суму 1650 грн.; в 2007 р. – на суму 1900 грн.; в 2008 р. – на суму 2525 грн., а всього за період з 2003-2008 р.р. йому було недоплачено 10510,60 грн.
Строк позовної давності вважає не пропущеним, так як про порушення свого права йому стало відомо лише у травні 2008 року.
Просить визнати незаконними дії та бездіяльність відповідача по неповній виплаті належної йому у відповідності до ст.48 Закону № 796-ХІІ щорічної допомоги на оздоровлення і стягнути з УПСЗН на його користь недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення: за 2003 р. – 998,30 грн.; за 2004 р. – 1283,30 грн.; за 2005 р. – 1560 грн.; за 2006 р. – 1775 грн.; за 2007 р. – 2000 грн.; за 2008 р. – 2525 грн., а всього 10510,60 грн. і витрати по оплаті правової допомоги в сумі 95 грн.
Позивач в судове засідання не з’явився, однак подав на адресу суду заяву, в якій повністю підтримав позовні вимоги і просить розглядати справу без його присутності.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилася, але подала до суду заперечення на позов та заяву, в якій позовні вимоги не визнала і просить розглядати справу без її присутності.
В запереченні відповідач вказує, що протягом 2003-2008 р.р. позивачу виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до Закону № 796-ХІІ, Законів України „Про державний бюджет України” на 2003-2008 р.р, постанов № 562 та № 836, якими встановлено гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для виплат, визначалися розмір і цільове спрямування будь-яких видатків держави на загальносуспільні потреби.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Законів України «Про Державний бюджет України».
Також, відповідно до Бюджетного кодексу України та Конституції України видатки державного бюджету, за яким виплачується компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю та допомога на оздоровлення, здійснюються тільки в межах державного бюджету відповідного року. У 2001-2004, 2007-2008 роках компенсаційні виплати від мінімальної заробітної плати були призупинені Законами України «Про Державний бюджет України», що затверджувалося Верховною Радою України.
Фінансове забезпечення Чорнобильської програми в Чернівецькій області в тому числі і в м.Новодністровськ здійснюється на підставі Паспорту бюджетної програми на відповідний рік, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України, на підставі якого головний розпорядник коштів другого рівня, яким є Головне УПСЗН Чернівецької ОДА, надає план асигнувань із загального фонду бюджету. Згідно цього плану УПСЗН Новодністровської міськради як розпорядник коштів третього рівня, складає кошторис на поточний фінансовий рік, який затверджується Головним управлінням.
Таким чином Кабінет Міністрів України, виконуючи Закони України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, здійснює видатки на реалізацію положень Закону № 796-ХІІ в межах асигнувань затверджених Верховною Радою України, а УПСЗН жодних повноважень та прав на збільшення або зменшення асигнувань кошторису, а також на перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення поза межами вищезазначених законів, не має.
Вважає, що визнання рішенням КСУ норм Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, якими призупинялись норми Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомоги – неконституційними, не надає законодавчого права для застосування показника мінімальної заробітної плати, визначеного відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» у розмірах відповідно до ст.76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як розрахункову величину для визначення компенсацій і допомог, оскільки Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розмір соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, що є підставою для відмови в задоволенні позову, так як УПСЗН наполягає на застосуванні судом ст.100 КАС України.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, подавши до суду заяву про відсутність заперечень проти задоволення позовних вимог і просить розглянути справу без його присутності.
За таких обставин, судом ухвалено розглянути справу без присутності сторін та представника третьої особи.
Судом встановлено, що позивач проживає в м.Новодністровськ Чернівецької області, є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році і відноситься до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 072848, виданим 22.12.1992 р. Чернівецькою ОДА.
У відповідності до абз. 4 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та згідно ч.5 ст.48 вона виплачується за місцем проживання особи органами соціального захисту населення, а відповідно до ч.7 ст.48 розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
На протязі 2003-2008 років відповідач сплачував позивачу грошову щорічну допомогу, передбачену абз.4 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ посилаючись на Постанови № 836 та № 562, а в 2006-2008 роках, крім того, на Закони України „Про Державний бюджет України” на 2006-2008 роки.
Згідно довідок УПСЗН № 320, 838 від 15.05., 11.12.2008 року позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення: в 2003 р. станом на 20.08.2004 р. – 26,70 грн.; в 2004 р. станом на 07.04.2005 р. – 26,70 грн.; в 2005 р. станом на 26.10.2005 р. – 100 грн.; в 2006 р. станом на 14.06.2006 р. – 100 грн.; в 2007 р. станом на 08.06.2007 р. – 100 грн.; в 2008 р. станом на 14.04.2008 р. – 100 грн.
Діючи у відповідності до вимог абз.4 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ, відповідач виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати встановленої ст. 89 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” з 01.01.2004 р. – 205 грн., ст. 83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” з 01.04.2005 р. – 290 грн., з 01.09.2005 р. – 332 грн., ст. 82 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” з 01.01.2006 р. – 350 грн., ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з 01.01.2007 р. – 400 грн., та ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.04.2008 р. – 525 грн., повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 10510 грн., а саме: в 2003 р., станом на 20.08.2004 р. – 1025 грн. /205 грн.х5/; в 2004 р., станом на 07.04.2005 р. – 1450 грн. /290 грн.х5/; в 2005 р., станом на 26.10.2005 р. – 1660 грн. /332 грн.х5/; в 2006 р., станом на 14.06.2006 р. – 1750 грн. /350 грн.х5/; в 2007 р., станом на 08.06.2007 р. – 2000 грн. /400 грн.х5/; в 2008 р., станом на 14.04.2008 р. – 2625 грн. /525 грн.х5/.
Однак, відповідачем позивачу недоплачено: в 2003 році – 998,30 грн. /1025 грн. – 26,70 грн./; в 2004 році – 1423,30 грн. /1450 грн. – 26,70 грн./; в 2005 році – 1560 грн. /1660 грн. – 100 грн./; в 2006 році – 1650 грн. /1750 грн. – 100 грн./; в 2007 році – 1900 грн. /2000 грн. – 100 грн./; в 2008 році – 2525 грн. /2625 грн. – 100 грн./.
Така бездіяльність УПСЗН є неправомірною, оскільки вищенаведеними постановами та законами, на які посилається відповідач передбачено виплату громадянам, віднесеним до 2 категорії постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі меншому, порівняно із розміром такої допомоги, передбаченої абз.4 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ і які суперечать правовим актам, що мають вищу юридичну силу і Конституції України.
Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
Зі змісту вимог Закону України „Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік”, Законів України „Про Державний бюджет України” на 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 48 Закону № 796-ХІІ.
Згідно ст. 71 Закону № 796-ХІІ, якою він доповнений 05.10.2006 р., дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Крім того, рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 «Про соціальні гарантії громадян» положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема п.30 ст.71 в частині зупинення дії абз.2-7 ч.4 та ч.7 ст.48 Закону № 796-ХІІ та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 « Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України » положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зокрема підпункту 11 пункту 28 в частині внесення змін до ст.48 Закону № 796-ХІІ визнано таким, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, бездіяльність відповідача, яка полягає у виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, менших ніж встановлено Законом № 796-ХІІ протягом 2003-2008 років є неправомірною.
Суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки про неправомірність дій відповідача дізнався у травні 2008 року, коли йому стало відомо про ухвалення рішень Верховним Судом України, Вищим адміністративним судом України по аналогічних справах та рішень Конституційним Судом України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. щодо неконституційності положень Законів України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в частині виплат щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, евакуйованим із зони відчуження.
Ці обставини встановлені в судовому засіданні, підтверджені дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення зі стягненням з відповідача витрат на правову допомогу на користь позивача і судових витрат на користь держави.
На підставі ст.ст.22 ч.3,19 ч.2,119 ч.2 Конституції України, Рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007
від 09.07.2007 року в справі № 1-29/2007 «Про соціальні гарантії громадян» та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року в справі № 1-28/2008 «Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України», ст.ст.48, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
№ 796-ХІІ від 28.02.1991 року, ст.1 Закону України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік»
№ 372-ІV від 26.12.2002 року, ст.89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» № 1344-ІV від
27.11.2003 року, ст.83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» № 2285-ІV від 23.12.2004 року,
ст.82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-ІV від 20.12.2005 року, ст.76 Закону
України «Про Державний бюджет України на 2007рік» № 489-ІV від 19.12.2006 року, ст.59 Закону України «Про
Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007 року та керуючись ст.ст. 17, 18, 158-163, 167 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.
Бездіяльність Новодністровського управління праці та соціального захисту населення Чернівецької області по неповній виплаті належної ОСОБА_1 на підставі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної грошової допомоги на оздоровлення, визнати незаконною.
Стягнути з Новодністровського управління праці та соціального захисту населення Чернівецької області з р/р 35219004001950 в УДК у Сокирянському районі Чернівецької області код ЄДРПОУ 21433826, МФО 856135 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, жителя АДРЕСА_1 10510 /десять тисяч п’ятсот десять/ грн. 60 коп. та витрати по оплаті юридичних послуг в сумі 95 /дев’яносто п’ять/ грн.
Стягнути з Новодністровського управління праці та соціального захисту населення Чернівецької області на користь держави судовий збір в розмірі 105 /сто п’ять/ грн. 11 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського Апеляційного адміністративного суду через Сокирянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: /підпис/ З оригіналом вірно: