Апеляційний суд Кіровоградської області

м. Кіровоград, вул. Верхня Пермська, 2, 25006, (0522) 24-56-63

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного

суду Кіровоградської області у складі :

головуючого - судді Авраменко Т.М.,

суддів - Суровицької Л.В., Пономаренко В.Г.,

при секретарі - Чернезі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної допомоги відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, -.

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за 2007-2009 роки.

Зазначала, що вона має статус дитини війни та відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила поновити строк звернення до суду, визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати здійснити відповідні перерахунки за 2007-2009 роки та забезпечити виплату за вказаний період щомісячної соціальну допомоги в сумі 7641.30 грн. та 2693.65 грн. компенсації за порушення строків виплати.

Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2010 року позов задоволено частково. Суд дійшов висновку, що порушене право позивачки підлягає захисту, визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії позивачці в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено, проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано і правові підстави для проведення такого перерахунку відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці з підвищенням її на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Висновки суду відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Так, судом установлено, що позивачка є громадянкою України, якій до 02 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до ч.І ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вона має статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватися із збільшенням її на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що розмір підвищення до пенсії не може бути визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Проте з такими доводами погодитися не можна, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.І ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначення розміру підвищення відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п.п. 7 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Такими чином, суд дійшов правильного висновку, що позивачка має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є протиправною.

Крім того, враховуючи положення ч.2 ст. 152 Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд правильно визначив періоди, за які необхідно проводити перерахунок.

Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлене у залежність від бюджетних асигнувань.

Право на отримання державної соціальної допомоги позивачка має, а визначення джерел, з яких будуть здійснюватися такі виплати віднесено до компетенції органів законодавчої та виконавчої влади. Відсутність такого визначення не є перешкодою для захисту порушеного права позивача.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст-.ст.ЗОЗ, 304, п.1 ч.І ст. 307, ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія

суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області відхилити.

Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає

Г оловуюча-суддя

Судді