Справа № 22-ц-1121/2011 Головуючий у I інстанції –Жук М.І.

Категорія –цивільна Доповідач - Шемець Н. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2011 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,

суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретарі:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

за участю:представника позивача ДП „Чернігівське лісове господарство” - ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8, його представника ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 11 березня 2011 року у справі за позовом державного підприємства „Чернігівське лісове господарство” до ОСОБА_8 про стягнення шкоди, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 11 березня 2011 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскаржуваним рішенням позов ДП „Чернігівське лісове господарство” задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 70 тис. грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

          Апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, які він трудові обов”язки порушив, якими неправомірними діями заподіяно шкоду, в чому полягає його вина, в якій обстановці заподіяно шкоду, чи були створені умови, які б забезпечували схоронність матеріальних цінностей.

Зокрема, в акті перевірки Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 09 жовтня 2009 року зазначено, що на час перебування його на сесії, на лікарняному та у відпустці прийому - передачі від нього матеріальних цінностей та лісопродукції іншій особі не проводилось; оглядом погрузочної площадки встановлено, що керівництвом лісгоспу відповідне збереження лісопродукції не забезпечено; відсутній відомчий сторож; погрузочна площадка не огорожена; в договорі від 10 січня 2009 року з ФОП ОСОБА_10 про здійснення вантажно-розвантажувальних робіт не обумовлено збереження або передачу лісопродукції даній фірмі, хоча при цьому ФОП ОСОБА_10 отримував кошти за збереження вантажу на відкритій площадці.

В судовому рішенні зазначено про незабезпечення адміністрацією підприємства належних умов забезпечення збереження матеріальних цінностей на пункті завантаження лісопродукції на ст.Чернігів.

Також апелянт зазначає, що суд вирішив справу за відсутності доказів про визначення розміру шкоди та факту встановлення нестачі лісопродукції.

Крім того, досудовим слідством встановлено, що мав факт викрадення лісопродукції, злочин по кримінальній справі перекваліфікований зі ст.191 ч.2 КК України на ч.4 ст.185 КК України і на даний час досудове слідство зупинено в зв”язку з розшуком осіб, причетних до крадіжки.

Суд не дав оцінки постанові прокурора Чернігівського району від 01 грудня 2009 року, в якій вказано, що досудовим слідством встановлено про непричетність службових осіб ДП „Чернігівське лісове господарство” до розтрати цієї лісопродукції.

          Також апелянт вказує, що типовий договір про повну матеріальну відповідальність укладений з ним як з майстром цеху деревообробки, що розміщений на вул..Попова в м.Чернігів, проте нестача лісопродукції виникла на погрузочній площадці „РИКО” по вул.Жабинського,1-б м.Чернігів, що належить на праві власності іншій особі.

          Він був відповідальний за навантаження вагонів за сумісництвом, а ця посада не відноситься до категорії працівників, з якими можна заключити договір про повну матеріальну відповідальність.

          Крім того, його заява про відрахування коштів із заробітної плати не може братись судом до уваги, оскільки вона написана під примусом і до виявлення факту нестачі.

          Також апелянт зазначає, що кошти в сумі 5000 грн. в касу підприємства внесли його батьки під тиском та погрозами з боку позивача, при цьому кошти внесені за лісопродукцію, а не за її нестачу.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_8, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що згідно наказу № 233-К від 21 серпня 2007 року ОСОБА_8, інженера-енергетика, відповідно поданої заяви, з 22 серпня 2007 року переведено на посаду майстра цеху деревообробки; наказом визначено, що йому належить прийняти в свою підзвітність матеріальні цінності цеху деревопереробки, а також призначено відповідальним за навантаження вагонів по ст. Чернігів з доплатою 30% посадового окладу за розширення обсягу виконуваної роботи. (а.с.6).

З ним також укладено договір про повну матеріальну відповідальність від 22 серпня 2007 року (а.с.7).

Передачу товарно-матеріальних цінностей під звіт ОСОБА_8 отримав згідно акту приймання –передачі матеріальних цінностей цеху переробки ДП „Чернігівське лісове господарство” 01 вересня 2007 року.

За час його роботи проводилась комплексна ревізія столярної дільниці за період з 22 серпня 2007 року по 30 вересня 2008 року, виявлену суму нестачі 315 грн. 82 коп. вираховано із заробітної плати ОСОБА_8

Згідно наказу №20 від 13 квітня 2009 року було проведено ревізію дільниці за період з 30 березня 2008 року по 14 квітня 2009 року і встановлено нестачу лісопродукції на суму 2104 грн. 10 коп.

Відповідно до наказу позивача №35 від 01 липня 2009 року у зв”язку з відсутністю відповідача на робочому місці, необхідністю виробничої діяльності столярної дільниці було призначено комісію для обліку і приймання лісопродукції, якою, без участі ОСОБА_8, виявлено і передано ОСОБА_11 156,12 куб.м. лісопродукції.

В період з 06 липня по 17 липня та з 20 липня по 17 серпня 2009 року ОСОБА_8 не працював, перебував на лікуванні.

З появою на робочому місці ОСОБА_8 і наданням ним документів на реалізацію 26 серпня 2009 року була складена порівняльна відомість зняття залишків лісопродукції, в результаті чого виявлено нестачу лісопродукції в кількості 474,79 куб.м. на суму 187 114,15 грн.( в т.ч. деревини готової продукції - 463,71 куб.м. на суму 179957 ,45 грн. та пиломатеріалу -11,08 куб.м. на суму 7156,7 грн.

Наказом ДП №46 від 26 серпня 2009 року у зв”язку з переведенням ОСОБА_8 з посади майстра столярної дільниці на посаду бригадира верстатників та переведенням на посаду майстра столярної дільниці ОСОБА_11, було створено комісію, яку зобов”язано провести прийом-передачу столярної дільниці і акт прийому передачі столярної дільниці надати в лісгосп 15 вересня 2009 року (а.с.8).

Згідно акту прийому –передачі столярної дільниці від 15 вересня 2009 року в результаті прийому –передачі виявлено нестачу лісопродукції в кількості 474,79 куб.м. на суму 187 114,15 грн. та нестачу товаро-матеріальних цінностей на суму 1857,06 грн.; ОСОБА_8 від підпису акту відмовився (а.с.9,10).

Матеріали щодо нестачі лісопродукції були направлені позивачем до прокуратури Чернігівського району 26 серпня 2009 року; 28 вересня 2009 року порушено кримінальну справу за фактом розтрати майна службовими особами ДП „Чернігівське лісове господарство” шляхом зловживання службовим становищем за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України(а.с.69).

01 грудня 2009 року злочин перекваліфіковано на ч.2 ст.185 КК України і для проведення подальшого досудового слідства справу направлено до СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області.

Згідно постанови від 01 грудня 2009 року досудовим слідством встановлено про непричетність службових осіб ДП „Чернігівське лісове господарство” до розтрати лісопродукції, прокурор вважав, що у даному випадку мало місце таємне викрадення майна- лісопродукції у кількості 474,79 куб.м. на суму 187 114,15 грн., що на момент викрадення знаходилось у пункті завантажування за адресою м.Чернігів вул..Жабинського,1-б(а.с.71-73).

Постановою заступника начальника СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 10 січня 2010 року досудове слідство по кримінальній справі зупинено, оскільки встановити особу чи осіб, які скоїли даний злочин, не представилося можливим (а.с.69).

Задовольняючи частково заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт заподіяння підприємству шкоди з вини відповідача підтверджується сукупністю досліджених судом доказів та зменшив суму відшкодування завданої шкоди, врахувавши, що відсутні докази того, що шкода заподіяна злочинними діями відповідача з корисливою метою, а також незабезпечення адміністрацією підприємства належних умов по збереженню матеріальних цінностей на пункті завантаження лісоматеріалу на ст.Чернігів, та незадовільний майновий стан відповідача, і стягнув з відповідача на користь позивача 70 тис.грн. на відшкодування завданої працівником майнової шкоди підприємству.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. ст. 130, 134 КЗПП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов”язків. Якщо між працівником і підприємством, установою, організацією у відповідності до вимог ст.135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди.

ОСОБА_8 відповідно до укладеного договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 22 серпня 2007 року несе відповідальність за збереження матеріальних цінностей, що належать ДП „Чернігівське лісове господарство” і в силу покладених на нього посадових обов”язків така відповідальність поширюється і на роботу, пов”язану з прийманням та передачею лісопродукції підприємству- експедитору для відвантаження залізничним транспортом.

Також посадовою інструкцією майстра столярної дільниці, з якою ознайомлений відповідач,визначено, що він, зокрема, п.2.12- виконує роботу за розширеною зоною обслуговування - приймає лісопродукцію та передає її для відвантаження залізничним транспортом підприємству-експедитору; здійснює відповідне документальне оформлення вантажовідправлених операцій, подає пов”язану з цим звітність; п.4.1- майстер столярної дільниці несе відповідальність за якість і своєчасність виконання покладених на нього інструкцією обов”язків, доведених планів, завдань, доручень; п.4.2- посада передбачає матеріальну відповідальність особи, що її займає, за збереження основних засобів, обладнання, пристроїв, інструментів, сировини і продукції згідно договору (а.с.7).

Також Інструкцією з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства, затвердженої наказом Держкомлісгоспу України №205 від 19 грудня 2003 року встановлений, зокрема, порядок приймання лісопродукції, що надійшла від вивозки на кінцевий склад; порядок реалізації лісопродукції; ведення обліку лісопродукції.

Так, п.3.4 Інструкції приймання лісопродукції на кінцевому складі проводиться завідуючим складом, майстром або іншою матеріально-відповідальною особою від кожного водія на підставі товаро-транспортної накладної; працівник складу звіряє записи в накладній з фактично привезеною лісопродукцією; при відсутності відхилень(розбіжностей) він робить підпис про одержання лісопродукції на всіх примірниках товаро-транспортної накладної. У разі відхилень складається відповідний акт. В кінці робочого дня працівник складу записує всі товаро-транспортні накладні в журнал надходжень лісопродукції від вивозки.

Записи в журналі проводяться щоденно по кожній товарно- транспортній накладній, в кінці робочого дня підраховують надходження за день. В установлені підприємством строки матеріально-відповідальні особи складають і подають місячні звіти про рух лісопродукції в бухгалтерію підприємства з доданням документів про надходження та вибуття лісопродукції; щомісячно матеріально-відповідальна особа та бухгалтер проводять звірку записів поруху лісопродукції з записами обліку в бухгалтерії. Матеріально- відповідальні особи, які проводять відправлення лісопродукції по залізниці, одночасно зі звітом подають відомість відвантаження – п.4.1.2 Інструкції.

Доводи апелянта, про те, що він не є матеріально- відповідальною особою за лісопродукцію, що знаходилась на навантажувальному майданчику ст.Чернігів є безпідставними і спростовуються вищевикладеним.

Його посилання на те, що в товаротранспортних накладних стоїть не його підписи, належними доказами не підтверджуються і крім того, в судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтвердив, що за період, за який виникла нестача- з 14 квітня 2009 року по 26 серпня 2009 року, за виключенням часу перебування на лікуванні: з 06 липня по 17 серпня 2009 року, він перебував на робочому місці, тому оскільки саме він був матеріально- відповідальною особою, яка здійснювала приймання- передачу лісопродукції, інших матеріально- відповідальних осіб не було, його доводи суд розцінює як бажання уникнути відповідальності.

Виходячи з вимог ст. 10 ЦПК України суд у кожному випадку зобов”язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного, об”активного з”ясування обставин, від яких залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Зокрема, з”ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; в чому полягала вина працівника; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника(пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками”).

Суд першої інстанції встановив, що відповідач допустив нестачу лісопродукції в кількості 474,79 м3 на загальну суму 187114 грн.15 коп. та товаро-матеріальних цінностей на загальну суму 1857 грн. 06 коп. за період з 14 квітня 2009 року по 26 серпня 2009 року.

Дані обставини підтверджуються актом прийому-передачі столярної дільниці від 15 вересня 2009 року (а.с.9-10), польовими відомостями зняття залишків по погрузочній площадці „РИКО”, по столярному цеху від 26 серпня 2009 року (а.с.12-14); актом позапланової ревізії правил обліку лісопродукції по ДП „Чернігівське лісове господарство” від 03 вересня 2009 року(а.с.57-59); актом перевірки ДП „Чернігівський лісгосп” Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 09 жовтня 2009 року (а.с. 60-63), актом позапланової ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП „Чернігівське лісове господарство” за період з 22 серпня 2007 року по 26 серпня 2009 року від 03 листопада 2009 року, проведеної на виконання постанови Чернігівського районного суду від 06 жовтня 2009 року за поданням слідчого прокуратури Чернігівського району

Апеляційний суд вважає, що сума нестачі вірно обрахована за цінами реалізації з урахуванням податку на додану вартість, згідно положень ч.2 ст. 135 -3 КЗпП України.

Вищезазначені акти, матеріали перевірок, накази позивача з даного питання, висновки компетентних органів- обласного управління лісового та мисливського господарства, Держкомлісгоспу України, КРВ в Чернігівському районі є належними і достовірними доказами, що свідчать про допущені порушення працівником обов”язків за трудовим договором і причини шкоди.

Наявність порушеної кримінальної справи по факту таємного викрадення лісопродукції за відсутності прийнятого рішення по кримінальній справі не може бути підставою для звільнення матеріально- відповідальної особи від матеріальної відповідальності за спричинену шкоду.

Також апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно у даній справі застосував положення ст. 137 КЗпП України і врахував при цьому ступінь вини працівника, конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно, нестворення позивачем відповідних умов належного збереження матеріальних цінностей, а також майновий стан відповідача; визначений судом розмір відшкодування є виваженим, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Інші доводи апелянта, виходячи із характеру спірних правовідносин, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 –відхилити.

          Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 11 березня 2011 року - залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: