справа № 2- 129/09

Р І Ш Е Н Н Я

                                                і м е н е м   У к р а ї н и

30 березня 2009 року  Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді       Грищенко І.О.

при секретарі                Дворніченко Г.О.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, 3- ті особи- Дзержинський відділ  державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції  Фонду у ленінському районі м. Харкова про зобов»язання внесення змін та доповнень до змісту деяких положень актів форми Н-1, Н-5, складених з приводу нещасного випадку на виробництві,

                    В С Т А Н О В И В :

    14 березня 2007 року  позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить  зобов»язати відповідача - Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області ( далі- Управління ДСО ) змінити  та доповнити зміст деяких положень актів форми Н-1, Н-5 , складених з приводу нещасного випадку на виробництві. Так,  в п. 6 акти форми Н-1 внести  відомості щодо шкідливого або небезпечного  фактору, відповідно до  ГОСТ 12.0.003 «Небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Класифікація» та зазначити  його кодом відповідно до Класифікатора № 6, затвердженого наказом МОЗ України. Текст п.7 акту викласти в такій редакції- «причинами нещасного випадку є: перша основна- технічна: незадовільний  технічний стан території охоронюваного об»єкту, код 06.1.; друга основна- організаційна: неналежне виконання службових обов»язків посадовими особами Дзержинського ВДСО, код 24.1, супутня причина- відсутність установленого маршруту  руху по території охоронюваного об»єкту; п. 6 акту форми Н-5 доповнити текстом такого змісту та викласти в цій редакції п. 10 акту форми Н-1 «особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці- Зозуля ОСОБА_2 з охорони праці Дзержинського ВДСО, ОСОБА_3 Кабукі Гурієвич- начальник загону цивільної охорони Дзержинського  ВДСО. Порушені: вимоги п.п.1.8, 3.14 Типового положення  про службу охорони праці, затвердженого наказом Держкомітету України з нагляду за охороною праці № 255 від 15.11.2004 року щодо здійснення контролю за своєчасним проведенням всіх видів інструктажів, дотримання  у належному безпечному стані території  та пішохідних доріжок підприємства, організацією робочих місць у відповідності нормативно- правовим актам з охорони праці. Вимоги п.6.6 Типового положення про порядок проведення навчання  і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держкомітету України з нагляду за охороною праці № 15 від  26.01.2005 року щодо обов»язковості  проведення позапланового  інструктажу  при введенні в дію нових або переглянутих нормативно- правових актів з охорони праці. Вимога п. 1.2. Інструкції  з охорони праці  для охоронників цивільної охорони Дзержинського ВДСО від 25.10.2005 року щодо зобов»язання  проведення інструктажу з працівником перед заступанням на службу. П.4 акту форми Н-5 вкласти в такій редакції- «Причинами  нещасного випадку є:  перша основна- технічна: незадовільний  технічний стан території охоронюваного об»єкту,  друга основна- організаційна: неналежне виконання службових обов»язків посадовими особами Дзержинського ВДСО, супутня причина- відсутність установленого маршруту  руху по території охоронюваного об»єкту.

    В процесі розгляду справи 3 травня 2007 року позивач доповнив раніше заявлені позовні вимоги. Просив в п. 1 акту форми Н-5  останній абзац , починаючи з слова «Діагноз»- вилучити. В п. 3 цього акту з останього абзацу два останніх речення, починаючи зі слова «Діагноз» - вилучити. В п. 6 акту форми Н-1  з першого абзацу два останніх речення , починаючи зі слів «Діагноз» ушкодження- вилучити. В п. 9 цього акту частину першого речення , починаючи зі слів « на фоні» і далі до кінця речення – виключити.  В п. 6 цього акту останній абзац доповнити після двокрапки таким реченням- «Небезпечним фактором були калюжі на території  та недостатнє її освітлення. текст п. 7  цього акту викласти  в  тій редакції,  про яку зазначає в первісному позові та доповнити супутня прична нещасного випадку- організаційна: відсутність телефонного зв»язку чергового частини безпосередньо з постом.

    В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що  він працював  на посаді охоронника цивільної охорони  Дзержинського  ВДСО в м. Харкові.  В ніч на 28 жовтня 2005 року під час виконання службових обов»язків по охороні цивільного об»єкту – будівництва ТОВ «Таміра», з ним стався нещасний випадок, з приводу якого були складені акти форми Н-1 та Н-5 , якими визнано, що нещасний випадок пов»язаний з виробництвом. Проте при  оформленні цих актів допущені суттєві  порушення вимог законодавства з охорони праці. Він не може погодитися з деякими висновками цих актів стосовно визначення причин нещасного випадку, тому що вони не відповідають дійсним обставинам цього випадку. На його думку, дійсними причинами нещасного випадку є незадовільний технічний стан території охоронюваного об»єкту та бездіяльність з боку посадових осіб відповідача, що не знайшло свого відображення у вказаних вище актах. Вказані порушення при складанні актів впливають на його права та законні інтереси, з приводу захисту яких він звернувся до суду.

    В судовому засіданні позивач  ОСОБА_1  підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

    Представник позивача ОСОБА_4-  ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги свого довірителя та просив їх задовольнити, посилаючись на ті обставини, які викладеного його довірителем.

    Представники  відповідача- Управління  ДСО при ГУМВС України в Харківській області   ОСОБА_6  та ОСОБА_7, які діють на підставі довіреносейі, позовні вимоги позивача не визнали, заперечували проти їх задоволення. ОСОБА_6 свої заперечення виклав у письмовому вигляді, з яких вбачається, що  підставами для відмови у задоволенні позову є те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Причин поважності  пропуску цього строку суду не представив.

    Приймаючи до уваги, що розгляд справи зачіпає права та законні інтереси  Дзержинського  відділу ДСО в м. Харкові Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  в особі виконавчої дирекції Фонду у ленінському районі м. Харкова судом вказані установи залучено до участі у справі в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

    Представник  3-ї особи- Дзержинського  відділу ДСО в м. Харкові Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області в судове засідання не з»явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

    Представник 3- ї особи- Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  в особі виконавчої дирекції Фонду у ленінському районі м. Харкова ОСОБА_8, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги позивач не визнав та заперечував проти їх задоволення . Свої заперечення мотивує тим, що  комісійні акти форми Н-1 та форми Н-5 складено з урахуванням всіх факторів, які були в наявності. акт форми Н-9 є визначальним у вирішенні цієї справи. У позивача заперечень щодо цього акту не заявлено.  Ніякого небезпечного фактору не існувало, через що він не міг бути визначений у вказаний актах. Акти було складено своєчасно, через що порушення прав позивача відсутнє.  Позивач  безпідставно не погоджується з формулюванням причин нещасного випадку.

    Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитаних свідків  ОСОБА_9 та ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи та письмові докази, надані сторонами в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позовних вимог,  дійшов наступного.

    Судовим  розглядом справи встановлено, що  позивач працював  на посаді охоронника цивільної охорони  Дзержинського  ВДСО в м. Харкові.  В ніч на 28 жовтня 2005 року під час виконання службових обов»язків по охороні цивільного об»єкту – будівництва ТОВ «Таміра», з ним стався нещасний випадок, з приводу якого були складені акти форми Н-1 та Н-5 , якими визнано, що нещасний випадок пов»язаний з виробництвом.

    Представник відповідача  в своїх запереченнях на позовні вимоги позивача наполягав на тому, що позивачу слід відмовити у задоволенні позову по причині його звернення до суду з пропуском строку позовної давності. Суд не може погодитися в даному випадку з зазначеним, виходячи з того, що  позивач  дійсно звернувся до суду з пропущенням строку позовної давності (3 місяці), який встановлено нормами ст.233 КЗпП України. Але при цьому суд приймає до уваги, що позивач  раніше 28.09.2006  року  звертався  до Дзержинського районного суду м.Харкова з адміністративним позовом до Харківської державної інспекції з охорони праці Територіального управління Державного Комітету України з нагляду за охороною праці у Харківській області (далі - ТУ ДКУ з охорони праці) і судом за цією заявою  було порушено провадження у адміністративній справі .Постановою суду  від 07.12.2006 року  у задоволенні адміністративного позову позивача   було відмовлено. Ухвалою колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 31.01.2007 року постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 07.12.2006  року у адміністративній справі скасовано з мотивів предметної підсудності . Провадження у справі закрито. Ухвалою колегії суддів судової палати  у цивільних справах апеляційного суду луганської області від 23 квітня 2007 року Дух онову С.С. відмовлено  у відкритті  касаційного провадження у справі за його позовом.

Оскільки позивачем були порушені правила підсудності під час звернення до суду з адміністративним позовом зі спірних правовідносин, ці причини  є поважними для поновлення судом строків звернення позивача до суду в порядку цивільного судочинства.

Акти форми Н-1 та Н-5, з змістом яких не погоджується позивач ,  складено   за фактом травматизму роботодавцем  комісійно, за участю фахівців відповідного відділення Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та  відповідної служби з охорони праці ГУМВС України в Харківській області.

Позивач зазначає, що у п.7 акту Н-1 неправильно вказана основна та супутня причина нещасного випадку.

З матеріалів справи вбачається, що міжвідомча комісія з розслідування обставин нещасного випадку з цього питання керувалася тим, що   на момент одержання травми позивачем були відсутні будь-які свідки події. Сам потерпілий не заявив, що на нього було здійснено напад або хтось його необережно штовхнув.

Згідно вимог ст.14 Закону «Про охорону праці», обов’язком всіх громадян України є турбуватися про особисту безпеку та здоров’я.  

У своєму поясненні та при спілкуванні з членами комісії, позивач зазначив про те, що на території охоронюваного об»єкту було мокро та слизько, хоча  із опитаних свідків тільки один  пояснив, що на території охоронюваного об»єкту були калюжі. Комісією колегіально, при засіданні та обговоренні актів Н-1 та Н-5, було прийнято рішення зазначити  причиною нещасного випадку власну необережність працівника. Погодні умови обгрунтовано віднесено  комісією саме до «інших причин  (код за класифікатором -31 - інші». З матеріалів справи вбачається,  що виїздом на місце події представників УДСО, членами комісії 07.11.2005року  встановлено, що ніяких залитих водою канав та калюж на місці події не було. При виїзді комісією проведено фотозйомку, на якій Позивач особисто вказує місце падіння. Зі зроблених фотографій видно, що територія поверхні на місці падіння пряма, канав та калюж немає.

Місце падіння Позивача – рівне земляне покриття паркової зони, де ходять люди, не ведуться ніякі роботи. Коли Позивач зателефонував до чергової частини Дзержинського ВДСО, він особисто повідомив, що підвернув ногу, а вже потім у травмопункті було встановлено діагноз: ушкодження внутрішнього меніска лівого колінного суглобу на фоні застарілого захворювання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що  з ним не проводився інструктаж  та відсутній його  підпису у журналі проведення інструктажів ,   про проходження інструктажу під час заступання на службу.  

Судом було оглянуто  журнал інструктажів з правил безпеки та встановлено, що підпис, який виконаний за Дух онова С.С. , виконано іншою особою, з чим погодилися учасники процесу. Але суд приймає до уваги той факт, що  позивач багато років , а саме з 1999 року, працював на посаді охоронники цивільної охорони, неодноразово знайомився з правилами техніки безпеки, які особисто повинен був дотримуватися. Свідок ОСОБА_10  пояснив, що на нього було покладено обов»язок проведення інструктажів з працівниками. він проводив інструктаж з працівником ОСОБА_1 Позаплановий інструктаж проводиться лише за умови нещасного випадку з усіма працівниками або при зміні, доповненні та введенні нових правил до інструктажу. Дух онов не висловлював претензій з приводу проведення інструктажів.  У 2005 році була прийнята нова Інструкція , але це був не новий документ, а тому проведення  інструктажу не є обов»язковим. З пояснень свідка ОСОБА_3, голови профспілки, начальника загону цивільної охорони,  вбачається, що він особисто в телефонному режимі проводив інструктаж з працівником ОСОБА_4, коли той 28.10.2005 року заступив на пост охорони, що відповідає вимогам Інструкції  п. 5.2. Позивач не надав достатніх доказів на спростування вказаного факту.      В своїх запереченнях представник відповідача зазначав про те, що Дух онов С.С.  був прийнятий на роботу у 1999 році з діагнозом, що мав при народженні – гемофілія (спадкоємне захворювання), а також вже мав діагноз: наслідки черепно-мозкової травми, прийшов на роботу до Державної служби охорони  сам, на посаду контролера. При проходженні медичної комісії медики зробили висновок «працювати контролером може».При стажуванні працівникові повідомляється про умови праці. Позивач  був у повній мірі ознайомлений зі всіма обов’язками охоронця, багато часу працював у системі ДСО .

    Позивач та його представник посилаються на те, що акти  форми Н-1 та Н-5, положення яких  вони оскаржують , дійсно було складено 10.02.2006 року . Це сталось тому, що вони переукладались 2 рази.  Після того, як було встановлено, що неправильно написано по-батькові позивача - «Станиславович». Вдруге-  акти зазначеної форми переукладалися після відповідного припису ТУ ДКУ з охорони праці від 07.02.2006 року.

    Документи з нещасного випадку були надані відповідачем до ТУ ДКУ з охорони праці, Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві, відділення Держнаглядохоронпраці ГУМВСУ в Харківській області, Департаменту Державної служби охорони при МВС України, але жодних  зауважень  з приводу складання вказаних актів до відповідача не надійшло.

Позивач не скористався своїм правом бути присутніми на засіданнях комісії, у тому числі і при затвердженні та при підписанні актів, до голови комісії та її членів  не звертався.

Позивач заступив на пост для несення цивільної охорони об»єкту 28.10.2005 року об 17 годині. В його обов»язок входило кожні 2 годині інформувати в телефонному режимі про несення охорони. Для цього він повинен був пересуватися  до сусіднього об»єкту,  який був оснащений телефонним зв»язком. Нещасний випадок стався об 1 годині ночі. таким чином, позивач з 17-00 години до 01.00 години неодноразово пересувався  по території від охоронюваного об»єкту до  іншого об»єкту та не повідомляв про те, що ця територія знаходиться у незадовільному стані, не оснащена приборами освітлення. Про ці зауваження позивач не доповідав при несенні служби по охороні об»єкту.

При заступанні на пост кожен працівник розписується в журналі «Прийому-здачі поста» (журнал після закінчення зберігається 1 рік). При виявленні недоліків працівник повинен записати їх до журналу, доповісти до підрозділу для їх усунення і якщо їх не виправлено на місці, проводиться службове розслідування та встановлюються винні особи та заходи реагування. Позивач про те, що на посту відсутні на його погляд умови для нормального несення служби, до журналу не вносив, відповідальному по ВДСО не доповідав, хоча до чергової частини ходив телефонувати декілька разів.

Нормою статті 14 Закону України "Про охорону праці" чітко визначено, що працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства і несе безпосередню відповідальність за порушення цих вимог.      

В своїх запереченнях представник відповідача посилається на той факт та просить суд прийняти його до уваги, що  08.02.2001 року  позивач  вже  отримував травму лівого колінного суглобу, яку намагався видати за виробничу травму і наполягав (у тому числі й в судовому порядку) на оформленні відповідачем за цим випадком акту форми Н-1. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 08.10.2003року  позивачу було відмовлено у задоволенні його вимог про встановлення факту нещасного випадку на виробництві 08.02.2001 і зобов’язання скласти відповідний акт форми Н-1 .Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20.01.2004 року  та ухвалою апеляційного суду Луганської області від 23.04.2007 року  рішення суду 1 інстанції залишено без змін.  

Правовідносини між позивачем та відповідачем з питань охорони праці врегульовані КЗпПУ.

 Відповідно до вимог ст.. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства..

Предметом спору  є оскарження окремих положень складених відповідачем актів форми Н-1, Н-5 стосовно нещасного випадку, що стався з позивачем   під час виконання трудових обов’язків.

Нормами ч. 3, 4  ст. 22 Закону України "Про охорону праці" чітко визначено, що у разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок  чи незгоди потерпілого з його змістом, питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов’язковими для роботодавця, а також про те, що рішення посадової особи державного нагляду за охороною праці може бути оскаржено у судовому порядку..

В обгрутування позовних вимог позивач посилається на норму ст.. 22 Закону України "Про охорону праці" правом на оскарження рішення відповідача щодо  внесенн6я змін та доповнень  до змісту складених актів форми Н-1, Н-5.

Нормою цієї статті  не встановлено право Позивача на судове оскарження окремих положень актів форми Н-1, Н-5 та вимагання змінити їх положення.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі – Порядок) , який існував на момент падіння позивача,  врегульований  постановою  КМУ від 25.08.2004 №1112.

Порядок направлення актів фори Н-1, Н-5 після їх складання роботодавцем встановлений пунктами 21-39 Порядку.

Зокрема, п.  38 Порядку визначено , що посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має право у разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт форми Н-5, акт форми Н-1 (або форми НПВ) чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), надходження скарги або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку чи приховання нещасного випадку видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду - у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, приписи за формою Н-9 згідно з додатком 8 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1 (або форми НПВ). Рішення посадової особи органу Держнаглядохоронпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису припиняється.

П.  39  цього Порядку визначено, що роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після одержання припису за формою Н-9 видати наказ про виконання запропонованих у приписі заходів, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці. Про виконання цих заходів роботодавець повідомляє письмово орган Держнаглядохоронпраці, посадова особа якого видала припис, в установлений ним строк.

Таким чином, нормами пунктів 1-39 Порядку не передбачено право працівника оскаржувати дії роботодавця та зміст складених актів форми Н-1 та Н-5 до суду, а встановлено лише право на оскарження дій роботодавця до ТУ ДКУ.

Пунктами 40-62 Порядку встановлений особливий порядок "спеціального" розслідування  нещасних випадків "спеціальною" комісією і пунктом 59 Порядку встановлено, що у разі незгоди  потерпілого або члена його сім'ї  із змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ) рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку. Нещасний випадок з Позивачем до "спеціального" випадку (пункт 41 Порядку) не відноситься.

З наведеного вбачається, що Постанова КМУ від 25.08.2004 №1112 не містить правових норм для оскарження потерпілим  змісту актів Н-1 та Н-5 до суду.

 Матеріали справи містять данні про те, що дії Управління ДСО  по складанню змісту актів форми Н-1 та Н-5 перевірялися інспектором ТУ ДКУ ОСОБА_11,  який не виявив будь- яких порушень з боку відповідача.

Таким чином, порушень діючого законодавства України щодо порядку розслідування відповідачем обставин нещасного випадку з позивачем не встановлено.

Позовна заява ОСОБА_1  про зобов’язання змінити зміст деяких положень актів форми Н-1, Н-5, складених з приводу нещасного випадку на виробництві не може бути задоволена судом, оскільки законами України не встановлений такий порядок захисту прав та інтересів особи у судових органах, а обраний Позивачем спосіб судового захисту своїх прав та інтересів не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав особи у судах України.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні  позовних вимог Дух онова С.С.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.. ст.. 153, 159, 161, 171  КЗпП України, ст.. ст.. 13, 14, 22 Закону України «Про охорону праці», ст.. ст.. 256,264,267 ЦК України, Інструкція з охорони праці охоронників Дзержинського ВДСО, суд

                    В И Р І Ш И В :

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  про зобов2язання внесення змін та доповнень до змісту деяких положень актів форми Н-1, Н-5, складених з приводу нещасного випадку на виробництві, що мав місце 28 жовтня 2005 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до  апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через суд 1 інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачею після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя