Спр. № 2а - 1240/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2009 року м.Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Чопик В.В. при секретарі Кошілко Н.М., з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДПС Глухівського взводу ДПС ДАЇ про скасування постанови інспектора ДПС Глухівського взводу ДПС ДАЇ ОСОБА_3,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДПС Глухівського взводу ДПС ДАЇ про скасування постанови інспектора ДПС Глухівського взводу ДПС ДАЇ ОСОБА_3 В позовній заяві зазначив, що постановою посадової особи відповідача від 08.03.2009 року серії ВМ № 032878 на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень за керування автомобілем марки «РЕНО», номерний знак НОМЕР_1, що належить МПП «Рута», на якому не горіла ліва фара в режимі ближнього світла в темну пору доби. Вважає накладене на нього стягнення необґрунтованим та безпідставним, оскільки зазначена несправність зовнішніх світлових приладів автомобіля виникла під час руху, внаслідок чого він не мав реальної фізичної можливості одразу ж після виявлення несправності вжити заходів щодо їх усунення. Оскільки на ділянці руху ширина проїзної частини була занадто малою для здійснення безпечної зупинки вантажного автомобіля з напівпричепом, та відсутні спеціально відведені місця для зупинки чи стоянки, він рухався до найближчого місця безпечної для інших учасників руху зупинки чи стоянки для проведення відповідних робіт щодо відновлення нормальної роботи зовнішніх світлових приладів. Зазначені вимоги були повністю виконані після виявлення у роботі світлових приладів автомобіля, у зв’язку з чим його вина у вчиненні правопорушення відсутня. Тому просить скасувати інспектора дорожньо-патрульної служби Глухівського взводу ДПС ДАЇ ОСОБА_3 серії ВМ № 032878 від 08.03.2009 р. про притягнення мене до адміністративної відповідальності за порушенням вимог п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв’язку з відсутністю у моїх діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали посилаючись на викладені в позовній заяві обставини і просять його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3, який працює на посаді інспектора ДПС Глухівського взводу ДПС ДАЇ , в судове засідання не з”явився, але надіслав до суду письмове заперечення в якому зазначив, що автомобіль відповідача було зупинено саме у зв’язку із невиконання вимог п. 9.9 і 9.11 ПДР України, оскільки при непрацюючій лампі лівої фари водій Влад не увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Крім того вважає, що водій Влад мав можливість зупинитися для усунення несправності, оскільки проїзна частина автомобільної дороги М-02 «Кіпті- Глухів-Бачівськ» у найвужчому місці становить 9 метрів, що забезпечує безпечну зупинку несправного автомобіля у будь-якій частині дороги, а також безпосередньо перед місцем виявлення правопорушення є розширення дорожнього полотна у зв’язку з перехрестям з дорогою у напрямку с. Обложки та с. Шевченкове. За таких обставин вважає, що заявлення позову водієм є виключним намаганням уникнути відповідальності за скоєння правопорушення.
Заслухавши пояснення позивача, його представника та дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови ДПС Глухівського взводу ДПС ДАЇ ОСОБА_3серії ВМ № 032878 від 08.03.2009 року позивач ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за порушення вимог п.31.4.3 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачене ст.121 ч.1 Кодексу України у вигляді штрафу в сумі 340 гривень.
Підставою для винесення вищевказаної постанови став протокол про адміністративне правопорушення від 08.03.2009 року серія АГ № 418233, згідно якого ОСОБА_1 08.03.2009 року о 19.40 год. на 207 кілометрі автомобільної дороги «Кіпті-Багарськ» керував автомобілем НОМЕР_2, на якому не горіла ліва фара в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 ПДР України за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Крім цього, у вказаному протоколі міститься підпис ОСОБА_1, а також його письмове пояснення про те, що за один кілометр до зупинки його працівниками ДПС ДАЇ на його автомобілі згоріла ліва лампочка ближнього світла, він продовжував їзду шукаючи безпечне місце зупинки.
Даний факт дачі такого пояснення в судовому засіданні підтверджено і самим позивачем та крім цього, зазначено, що продовжував він їзду з несправністю вказаного зовнішнього світлового приладу з увімкненою аварійною сигналізацією.
Відповідно до п. 31.4.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Згідно п. 31.5 ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити не можливо – рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Відповідно до п. 9.9 в) ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути увімкнена: на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами.
Згідно ч. 1 ст.. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається:… інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
А згідно до ст. 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Твердження відповідача щодо невиконання позивачем вимог п.п. 9.9, 9.11 ПДР України, в судовому засіданні є не доведеними, оскільки не вчинення такої дії водієм Влад, як увімкнення аварійної світлової сигналізації, при їзді на автомобілі з непрацюючою лампою лівої фари та можливість вчинення таких дій, як зупинка на автомобільній дорозі, ширина якої становить 9 м. та зупинка на розширенні дорожнього полотна автодороги по якій рухався позивач, всупереч вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не вказані в ньому, а інших доказів які б вказували на винність позивача відповідачем суду не надано.
Враховуючи наведене, суд вважає, що рішення відповідача щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не ґрунтуються на зібраних по справі доказах, а тому вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 71, 159 – 163 КАС України, п. 31.4.3, 31.5, 9.9 в ПДР України, ст.256 ч. 1 КУпАП, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати постанову інспектора дорожньо-патрульної служби Глухівського взводу ДПС ДАЇ ОСОБА_3 серії ВМ № 032878 від 08.03.2009 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушенням вимог п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв’язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тячівський районний суд шляхом подання заяви про її апеляційне оскарження протягом 10 днів, з наступним поданням апеляційної скарги протягом 20 днів.
Головуючий: В.В. Чопик