Справа № 1-336

Провадження №1148

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції:

Доповідач :

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 рокум. Вінниця

колегія суддів судової палати з кримінальних справ

апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Петришина С.М.

суддів Рупака А.А., Сілакова С.М.

з участю прокурора Кузьміна С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок – Козятинського міжрайпрокурора ОСОБА_1 зі змінами на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 жовтня 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, цигана, громадянина ОСОБА_3 Молдова, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України та з застуванням ст.69 КК України призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 3400 (трьох тисяч чотирьохсот) гривень в дохід держави.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_2 в один з днів в листопада місяці 2003 року в місті Вінниці познайомився з інвалідом 1-ї групи ОСОБА_4 та переслідуючи корисливий мотив, спрямований на одержання незаконних джерел збагачення, використовуючи обман та уразливий стан потерпілого завербував останнього та отримав згоду на виконання робіт в місті Києві, після чого разом з невстановленою слідством особою вивезли ОСОБА_4 до міста Києва. В грудні 2003 року ОСОБА_2 разом з особами, справа відносно яких виділена в окреме провадження, перемістили потерпілого за межі України (в місто Москву РФ), де експлуатували ОСОБА_4, примушуючи його займатись жебрацтвом протягом шести місяців, а отримані кошти привласнювали.

В апеляції прокурора зі змінами ставиться питання про скасування вироку через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку прокурора суд під час кваліфікації дій засудженого застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню, оскільки погіршував становище винної особи і був введений в дію після вчинення злочину, а при призначенні покарання не взяв до уваги, що вчинений засудженим злочин є особливо тяжким та становить підвищену суспільну небезпеку, а обставини, визнані судом такими, що пом’якшують покарання засудженого, в дійсності такими не є а лише характеризують його особу, через що застосування ст.69 КК України є безпідставним. Також на думку прокурора суд застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню, оскільки був введений в дію після вчинення злочину.

Заслухавши доповідача, прокурора Кузьміна С.В., який підтримав доводи апеляції, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора зі змінами підлягає до задоволення.

З вироку вбачається, що суд кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст.149 КК України, як вербування та переміщення людини з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану особи, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Проте суд не звернув уваги, що злочин був вчинений ОСОБА_2 протягом грудня 2003 року – червня 2004 року та на час вчинення злочину диспозиція ст.149 КК України містила інший перелік кваліфікуючих ознак. Ознаки ж злочину, за якими суд кваліфікував дії винної особи були внесені Законом України від 12.01.2006 року №3316-IV. Таким чином суд не дотримав вимоги ст.ст.4, 5 КК України щодо чинності закону про кримінальну відповідальність в часі та його зворотну дію.

Також суд розглянув справу за скороченою процедурою відповідно до вимог ч.3 ст.299 КК України, однак дана норма може застосовуватись лише у випадку визнання підсудним своєї вини в повному обсязі з усвідомленням фактичних обставин інкримінованого злочину. Проте з допиту ОСОБА_2 вбачається, що він не розкрив обставин попередньої домовленості з іншими особами у вчиненні злочину, тому суду слід було провести судове слідство в повному об’ємі відповідно до глави 26 КПК України.

На думку колегії суддів обґрунтованими також є доводи апеляції прокурора в частині невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Як вбачається з вироку, суд, врахувавши визнання вини, відшкодування заподіяної шкоди та думку потерпілого щодо призначення покарання, дійшов висновку про можливість призначення покарання більш м’якого виду, не зазначеного в санкції статті відповідно до ст.69 КК України та при цьому призначив його у вигляді штрафу. Проте призначення такого покарання не відповідає вимогам ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання. Так, вчинений ОСОБА_2 злочин відповідно до ст.12 КК України віднесений до особливо тяжких злочинів, становить підвищену суспільну небезпеку. Тому на думку колегії суддів хоча у суду були підстави для застосування ст.69 КК України, проте призначення покарання більш м’якого виду, не зазначеного в санкції статті слід визнати таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок – Козятинського міжрайпрокурора ОСОБА_1 зі змінами задовольнити.

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.149 КК України скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно: