ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05.02.07р. | Справа № А16/234-06 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокар", м. Дніпропетровськ
до Дніпропетровської митниці, м. Дніпропетровськ
про визнання нечинним податкового повідомлення від 25.10.2006р. №18/16-25/18
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Секретар судового засідання МАТЕВОСЯН А.М.
Представники сторін:
від позивача: Хільченко С.М. - представник, дов. від 21.11.2005р.;
від відповідача: Дерець Т.В. - заст. начальника юридичного відділу, дов. від 12.09.2006р.;
СУТЬ СПОРУ:
Позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення відповідача - Дніпропетровської митниці від від 25.10.2006р. №18/16-25/18 про визначення позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокар»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 041 грн. 51 коп.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що не погоджується з тим, що: - підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення став підпункт «в»підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, а саме проведення у жовтні 2006 року відповідачем камеральної перевірки вантажних митних декларацій, за якими відповідач на протязі 2006 року здійснював митне оформлення товару –відеокамер різноманітних моделей, що ввозились підприємством на митну територію України; - згідно акту перевірки правильності класифікації відеокамер згідно з УКТ ЗЕД встановлено, що позивач протягом 2006 року заявляв до митного оформлення відеокамери різноманітних моделей; - при аналізі технічних характеристик задекларованих відеокамер, розміщених в мережі Інтернет на сайті виробників, були встановлені факти наявності в деяких з них функцій «стоп-кадру», у зв’язку з чим відеокамери повинні класифікуватися за товарною під категорією 8525411000 –відеокамери зі «стоп-кадром», а не за товарною підкатегорією 8525409900 –інші записуючі відеокамери, як було задекларовано підприємством; - неправильна класифікація відеокамер з функцією «стоп-кадр»призвела до недоборів митних платежів. Позивач також зазначає, що: - при митному оформленні ним були додержані всі вимоги чинного митного законодавства, а нарахування податків при імпорті товарів та контроль за повнотою та своєчасністю перерахування в бюджет відноситься до обов’язку митних органів України, що здійснюють митний контроль та митне оформлення товарів; - на протязі 2006 року позивач у встановленому законом порядку декларувало вантажі, у тому числі і відеокамери різноманітних моделей і надавали митниці всі документи, необхідні для митного оформлення, а також вчасно перераховувало на спеціальний рахунок митниці всі необхідні для сплати до бюджету податки; - у ході митного контролю та митного оформлення товарів посадовими особами митниці здійснювались відповідні митні процедури з митного оформлення, передбачені чинним митним законодавством.
Відповідач у запереченні на адміністративний позов (вх.№23228 від 27.12.2006р.) проти вимог позову заперечує та просить у позові відмовити посилаючись на те, що: - з актом камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 12.10.2006р. №33 ознайомлений керівник підприємства-позивача і заперечень з його боку стосовно наявності функції «стоп-кадру»не зазначено; - позивач не заперечує, що серед відеокамер, які вони заявляли до митного оформлення були відеокамери із функцією «стоп-кадру»; - неправильна класифікація відеокамер з функцією «стоп-кадр»призвела до недобору податку на додану вартість у сумі 2 896 грн. 68 коп., яка підлягає перерахуванню до бюджету; - відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватись, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.
02.02.2007р. позивачем надано до суду доповнення до адміністративного позову (вх. №1558 від 02.02.2007р.), у якому позивач також зазначає, що: - у відповідності з підпунктом «б»пункту 10.1 Закону України «Про податок на додану вартість»особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону; - митницею незаконно у якості підстави для проведення перевірки та винесення податкового повідомлення застосовані положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», що потягло за собою незаконне накладання штрафних санкцій до підприємства-позивача.
Згідно із статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.02.2007р.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
- 25.10.2006р. відповідачем - Дніпропетровською митницею було прийняте податкове повідомлення №18/16-25/18, у відповідності з яким позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфокар" згідно з підпунктом “в” підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України від 05.04.2001р. №2371-ІІІ “Про митний тариф України” та Законом України від 03.04.1997р. №168/97 “Про податок на додану вартість” на підставі акту камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 12.10.2006р №33 установлено порушення статті 88 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-IV, Закону України від 03.04.1997р. №168/97 “Про податок на додану вартість” у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 3 041 грн. 51 коп., у тому числі за основним платежем у сумі 2 896 грн. 68 коп. та за штрафними санкціями у сумі 144 грн. 83 коп.;
- згідно акту від 12.10 2006р. №33 камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства з питань митної справи встановлено, що позивачем 26.01.2006р., 01.03.2006р. та 27.03.2006р. було заявлено до митного оформлення відеокамери виробництва фірм «SAMSUNG»та «SONY»різноманітних моделей; при аналізі технічних характеристик задекларованих відеокамер, розміщених у мережі Інтернет на сайті виробників, були встановлені факти наявності в деяких з них функції «стоп-кадру»; за наявності функції «стоп-кадру»відеокамери повинні класифікуватися за товарною підкатегорією 8525401000 –відеокамери зі «стоп-кадром», а не за товарною підкатегорією 8525409900 –інші запису вальні відеокамери;
- за приведеними у вказаному акту камеральної перевірки вантажними митними деклараціями від 26.01.2006р. №11000003/6/400883, від 01.03.2006р. №11000003/6/402668 та від 27.03.2006р. №11000003/6/403856 неправильно були класифіковані відеокамери «SAMSUNG»VP-D351, VP-D353, VP-D451, VP-D453, VP-455 та відеокамери «SONY»DCR-DVD105E, DCR-DVD205E, DCR-DVD305E, DCR-DVD405E, DCR-HC23E, DCR-HC26E, DCR-HC35E, DCR-HC36E, DCR-HC46E, DCR-HC94E, DCR-HC96E, CCD-TRV238E; класифікація товару у товарній підкатегорії 8525401000 згідно УКТЗЕД передбачає його оподаткування за ставкою мита 10%, а товарна підкатегорія 8525409900 згідно УКТЗЕД передбачає ставку мита 0%;
- відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов’язки і несе в повному обсязі відповідальність, передбачену Митним кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою; обов’язками декларанта є: - здійснення декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленому Митним кодексом України; - на вимогу митного органу пред’являти товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; - надавати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; - сплачувати податки і збори;
- позивач вважає, що при митному оформленні зазначених вище відеокамер ним у повному обсязі було сплачено податок на додану вартість; відповідач проти цього заперечує.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного:
- згідно пункту 1.9 статті 1 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі –Закон) податкове повідомлення –письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбаченим цим Законом;
- відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону митні органи є контролюючим органом стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків, зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні товарів і предметів на митну територію України;
- підпунктом в) підпункту 4.2.2 статті 4 Закону передбачено, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;
- таким чином, оскільки відповідач внаслідок проведеної камеральної перевірки виявив помилки у поданих позивачем вантажно-митних деклараціях, які призвели до заниження суми податку на додану вартість, він відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону мав підстави надіслати позивачу, як платнику податків, податкове повідомлення;
- згідно підпункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) особі, визначеній у підпункті "б" пункту 10.1 цієї статті (митному органу), а підпункт 10.4 встановлює, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів;
- відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи;
- пункт 17.1.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули;
- таким чином, відповідач правомірно визначив позивачу суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій) по податку на додану вартість.
З огляду на викладене, позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Згідно із статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 94, 160-163, 167, 186, 254, пунктом 6 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.
Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу Адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у відповідності із статтею 254 Кодексу Адміністративного судочинства України.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата складання постанови у повному обсязі –15.02.2007р.