Справа № 4-124/09
П О С Т А Н О В А
22квітня2009року Дзержинський районний суд м.Харкова в складі:
Головуючого судді Грищенко І.О.
при секретарі Дворніченко Г.О.
за участю прокурора Савицького Є.М.
за участю захисника ОСОБА_1
за участю представника потерпілого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в міста Харкові в залі суду справу за скаргою адвоката ОСОБА_3 на постанову дізнавателя Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від 15.05.2008 року про порушення кримінальної справи за фактом заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження неповнолітньому ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України,
В С Т А Н О В И В :
4.12.2008 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою в інтересах підзахисного ОСОБА_5 на постанову дізнавателя Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від 15.05.2008 року про порушення кримінальної справи за фактом заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження неповнолітньому ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України.
5.12.2008 року суддею по скарзі було відкрите провадження, всі слідчі дії по кримінальній справі № 60080574 на період розгляду справи було зупинено.
20.01.2009 року постановою суду скарга адвоката в інтересах підзахисного ОСОБА_5 на постанову дізнавателя Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від 15.05.2008 року про порушення кримінальної справи була задоволена. Постанова про порушення кримінальної справи від 15.05.2008 року скасована, в порушенні кримінальної справи по ч.1 ст.122 КК України було відмовлено за відсутністю в діях ОСОБА_5 ознак складу зазначеного злочину.
На постанову суду 1 інстанції було подано апеляції представником потерпілого ОСОБА_4- ОСОБА_6 та помічником прокурором району .
12.02.2009 року постановою колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Харківської області апеляції помічника прокурора Дзержинського району м.Харкова та ОСОБА_6 були задоволені. Постановою суду апеляційної інстанції встановлено, що приводом до порушення кримінальної справи є заява ОСОБА_6 про заподіяння її неповнолітньому сину тілесних ушкоджень. Достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України були в матеріалах дослідчої перевірки, а саме у висновках фахівця про заподіяння потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Всі надані матеріали були предметом вивчення органом досудового слідства до винесення постанови від 15.05.2008 року про порушення кримінальної справи. При новому розгляді справи суду варто звернути увагу на викладені обставини, а також варто перевірити які слідчі дії виконані слідчим ІЗ ПГУ ГУ МВС України в Полтавській області Киричок В.М. де в цей момент перебуває кримінальна справа при зміні підслідності Генеральною прокуратурою України.
В судовому засіданні ОСОБА_5 та його захисник доводи скарги підтримали, просили її задовольнити з тих підстав, що постанова про порушення кримінальної справи від 15.05.2008 року прийнята всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки очевидців інциденту між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що мав місце 12 жовтня 2007 року біля 12 години в приміщенні Харківської ЗОШ № 131 , пояснення яких заслуговують на увагу, не має. В школі № 131 про зазначений інцидент та про знаходження ОСОБА_4 в лікарні не було відомо, тому що в дійсності, ОСОБА_4 в лікарні № 17 м. Харкова не перебував. Ротаційний підвивих Атланта у ОСОБА_4 не має відношення до інциденту від 12.10.2007 року, оскільки був заподіяний раніше, а саме 17.03.2007 року в результаті ДТП. Висновки, зазначені в акті судово-медичного огляду № 2055 ОСОБА_4, суперечать зазначеним в ньому обставинам, оскільки ОСОБА_4 провів тільки 6 днів на стаціонарному лікуванні, а для кваліфікації тілесних ушкоджень як середньої тяжкості необхідною умовою є тривалість стаціонарного лікування строком не менш 21 дня. ОСОБА_4 14.10.2007 року був доставлений у лікарню № 17 м.Харкова з фіксованим вивихом шиї, що виключає можливість ротаційного підвивиху Атланта 12.10.2007 року. Медична картка ОСОБА_4 з лікарні № 17 м. Харкова не містить даних про те, коли, ким, з яким діагнозом поступив у лікарню, відсутні пояснення ОСОБА_4 лікареві щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень, відсутні відомості про час їхнього заподіяння. Показання очевидця інциденту ОСОБА_7 є сумнівними, тому що вона не може адекватно оцінювати обстановку й обставини подій, що відбуваються по причині хворобливого стану здоров»я. Справу порушено за фактом вчинення злочину, а не відносно конкретної особи, яка на час порушення справи була відома зі слів представника потерпілого. Також просили прийняти до уваги той факт, що між колишнім подружжям ОСОБА_7 склалися неприязні стосунки, що може стати підставою для подачі такого роду заяв та обмови.
На підтвердження зазначених фактів ОСОБА_5 та його захисник подали до суду наступні документи:
-довідку від 12.02.2009 року за підписом директора ЗОШ № 131 ОСОБА_8 про те, що 12.10.2007 року ОСОБА_4 до медичного кабінету, до класного керівника, до адміністрації школи за допомогою не звертався, шкільні заняття відвідував регулярно, без коміра (Шанц). Був відсутній на заняттях з 17.03.2007 року по 10.04.2007 року (перебував на лікуванні після ДТП);
-копію висновку лікаря-невролога від 11.03.2009 року про придатність ОСОБА_4 до військової служби з тексту якого, на думку ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_4 з 17.03.2007 року по 23.03.2007 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: струс головного мозку, ротаційний підвивих Атланта;
-копію довідки-дубліката від 02.04.2009 року з лікарні № 17 м. Харкова про те, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 14.10.2007 року по 20.10.2007 року з приводу ротаційного підвивиху Атланта;
-копію заяви ОСОБА_6 до Управління СБУ щодо осіб, винних в ДТП від 17.03.2007 року.
Суд, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги з тих підстав, що у органу досудового слідства було достатньо приводів та підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та її представника- адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення скарги, слідчого Киричок В.М., в провадженні якого перебуває справа, ОСОБА_5 та його захисника , які просили скаргу задовольнити та скасувати постанову про порушення кримінальної справи, вивчивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, а також матеріали, які були витребувані судом за згодою учасників та документи, надані представником потерпілого- Чашей Н.А., а саме: виписку із класного журналу 10-б класу 2007-2008 навчального року ЗОШ № 131 м. Харкова; рекомендації ВКК поліклініки № 14 м. Харкова від 1.11.2007 року; медичної картки ОСОБА_9 з поліклініки № 14 м .Харкова; письмову консультацію доктора медичних наук ОСОБА_10 від 27.03.2008 року; акт № 1577 від 16.12.2008 року Харківської обласної студентської лікарні зі штампом ТВО Дзержинського районного військового комісаріату м. Харкова; медичну картку № 3551/ 425 Харківської ОКЛ; медичну картку № 1326 лікарні № 17 м. Харкова, доходить висновку, що скарга задоволенню не підлягає. При цьому суд виходить з наступного.
У відповідності зі ст.236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Відповідно до вимог ст.94 КПК України одним із привидів до порушенні кримінальної справи є заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
З матеріалів справи вбачається, що приводом до порушення кримінальної справи була заява ОСОБА_6 про заподіяння її неповнолітньому сину тілесних ушкоджень, що відповідає нормі Закону.
Відповідно до вимог ч.2 ст.94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
З матеріалів справи вбачається, що достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України були в матеріалах дослідчої перевірки, а саме у висновках фахівця про заподіяння потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
В ході розгляду скарги не знайшли свого підтвердження твердження ОСОБА_5 і його захисника про незаконність джерела одержання даних, які стали основою для винесення постанови про порушення справи.
Оглянуті судом документи: виписка із класного журналу 10-б класу 2007-2008 навчального року ; рекомендація ВКК поліклініки № 14 м.Харкова від 1.11.2007 року; медична картка потерпілого з поліклініки № 14 м.Харкова; письмова консультація доктора медичних наук ОСОБА_10 від 27.03.2008 року; акт № 1577 від 16.12.2008 року Харківської обласної студентської лікарні зі штампом ТВО Дзержинського районного військового комісаріату м.Харкова; медична картка № 3551/425 Харківської ОКБ; медична картка № 1326 лікарні № 17 м.Харкова, відповідають поясненням особи, за заявою якої було порушено кримінальну справу .Так, 14.10.2007 року її сина машиною швидкої допомоги було доставлено в лікарню № 17 м.Харкова зі скаргами на болі в шийному відділі хребта, змушене положення голови. У лікарні син пояснив, що в школі батько різко потягнув за шию, після чого з'явився хрускіт та помірні болі в шийному відділі хребта. 14.10.2007 року біль в шийному відділі хребта підсилився, надійшов до стаціонару об 20.00 годині. На рентгенограмі від 14.10.2007 року шийного відділу хребта в бічний і трасоральній проекції був визначений ротаційний підвивих Атланта, було накладено систему витяжіння петлею Глиссона. 19.10.2007 року загальний стан здоров»я сина покращівся , витяжіння петлею Глиссона було демонтовано й накладена фіксація коміра Шанца. 20.10.2007 року він був виписаний зі стаціонару для амбулаторного лікування в лікаря травматолога за місцем проживання. Син тривалий час проходив курс лікування за місцем проживання, був оглянутий у відділі судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачуваних і інших осіб ХОБСМЕ. Наприкінці 2008 року у ТВО Дзержинського районного військового комісаріату м.Харкова був наданий акт Харківської обласної студентської лікарні № 1577, на підставі якого 11.03.2009 року висновком лікаря-невролога син був визнаний не придатним до служби в мирний час. У зазначених документах є запис про те, що син з 17.03.2007 року по 23.03.2007 року перебував на стаціонарному лікуванні із приводу ОЗЧМТ, струс головного мозку. У листопаді 2007 року ротаційний підвивих Атланта, перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні № 17 м. Харкова.
Таким чином, твердження ОСОБА_5 про те, що в акті № 2055 експертом ХОБСМЕ була використана медична документація ОСОБА_4 з інформацією, яка не відповідає дійсним обставинах, не знайшло свого підтвердження.
Питання щодо наявності вини ОСОБА_5 у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_4, а також щодо оцінки висновків експерта ХОБСМЕ, викладених в акті № 2055 і висновку експерта № 5981, суд не розглядав на підставі вимог ст.236-8 КПК України, відповідно до яких , суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Відповідно до ст.98 КПК України, при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.
ОСОБА_5 в своїй скарзі зазначає про те, що кримінальну справу порушено за фактом вчинення злочину, хоча представник потерпілого конкретно вказує на нього, як на особу, яка вчинила злочин. Порушення кримінальної справи за фактом порушує його право на захист.
Вимогами ч. 2 ст. 98 КПК України передбачено, що якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 мало місце 12.10.2007 року, із заявою про вчинений злочин ОСОБА_6 звернулася 15.10.2007 року, особа, зазначена в заяві - ОСОБА_5 свою причетність до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 заперечував, висловлював переконання про заподіяння їх при ДТП, що мале місце 17.03.2007 року. Зазначені обставини, на думку суду, з урахуванням наявності приводів і підстав, зазначених в ст.. 94 КПК України, були основою для органа дізнання для ухвалення рішення про порушення кримінальної справи не відносно конкретної особи, а за фактом вчинення злочину, що відповідно до вимог ст.236-7 КПК України не позбавляло ОСОБА_5, як особи інтересів якого стосується порушена кримінальна справа, оскаржити в судовому порядку вказану постанову. В постанові про порушення кримінальної справи зазначені приводи і підстави до порушення справи, стаття кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також її подальше спрямування.
Таким чином, суд вважає, що при порушенні кримінальної справи за фактом умисного заподіяння тілесного ушкодження середньої тяжкості неповнолітньому ОСОБА_4, постановою від 15.05.2008 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України, органом дізнання Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, порушень вимог ст.ст.94, 97, 98 КПК України, допущено не було.
На виконання вказівок постанови апеляційного суду Харківської області від 12.02.2009 року суд встановив, що кримінальна справа № 60080574, разом із кримінальними справами № 90060141, № 20060010, у зв'язку зі зміною їх підслідності Генеральною прокуратурою України для проведення досудового слідства були направлені до прокуратури Полтавської області. Зазначені кримінальні справи перебувають в провадженні слідчого ІЗ ПГУ ГУ МВС України в Полтавській області Киричок В.М. По справі було виконано ряд слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин здійснення злочину та особи , що його вчинила. Станом на 05.12.2008 року, на момент прийняття суддею постанови про відкриття провадження по скарзі на постанову про порушення кримінальної справи та зупинення всіх слідчих дій по кримінальній справі № 60080574, на період розгляду зазначеної скарги, були допитані свідки, була проведена судово-медична експертиза № 5981 від 02.09.2008 року, проведені очні ставки, 04.12.2008 року ОСОБА_5 було пред'явлене обвинувачення за ч. 2 ст.122 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Скаргу адвоката ОСОБА_3, в інтересах підзахисного ОСОБА_5, на постанову дізнавателя Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області від 15.05.2008 року про порушення кримінальної справи за фактом заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_4, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України - залишити без задоволення.
Матеріали справи повернути в ІЗ ПГУ ГУМВС України в Полтавській області.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляції протягом семи діб з дня її винесення.
Подача апеляції не зупиняє виконання постанови.
Суддя