Справа № 2-71/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року

Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Поди О.М.

при секретарі Андрусенко А. Л.

за участю представників сторін:

ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства “Проксіма”, про стягнення не сплаченого при звільненні розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2010 р. міським судом отримано позов ОСОБА_3 до приватного підприємства “Проксіма ” (надалі ПП) в якому позивач посилаючись на порушення законодавства про оплату праці при її звільненні з роботи 14.05.2010 р. просить стягти з відповідача на свою користь: не сплачений при звільненні розрахунок 11 118 грн. 17 коп. моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та середній заробіток за весь час затримки сплати розрахунку 10 699 грн. 66 коп.. В подальшому позовні вимоги стосовно стягнення середнього заробітку на 31.01.2011 р. позивач вточнив в сторону збільшення суми стягнення середнього заробітку до 29 627 грн. 78 коп..

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав пославшись, що не сплата при звільненні розрахунку спричинила ще й моральну шкоду, вона змушена захищати свої порушені права в суді, змінювати звичний устрій життя, позбавилась можливості використати значну грошову суму в потребах своєї сім’ї (арк.. спр. 1,2, 78-79).

Представник відповідача позов визнав частково пославшись, що через негаразди в виробничій діяльності підприємства те змушено було звільнити позивача з роботи. Однак позивач нарахував суму розрахунку виходячи з того, що той начебто працював повну робочу неділю, повний робочий день в квітні-травні 2010 року.

ПП рахує, що відповідно режиму роботи коли офіс взагалі був відкритий тривалість робочого часу за квітень 2010 р. склала 105,4 год., за травень цього року 25,6 год..

У зв’язку з цим нарахована заробітна плата за квітень 2010 року -1802 грн.68 коп., за травень 2010 року 539 грн. 83 коп., компенсація за невикористану відпустку 4136 грн. 38 коп., вихідна допомога 2374 грн. 05 коп., моральну шкоду визнає в розмірі 100 грн.

Стосовно стягнення середнього заробітку то мається спір про розмір заробітної плати, вимогу цю не визнає. Окрім того заявлена сума стягнення середнього заробітку є неадекватною конкретним обставинам справи надавши суду письмове заперечення (арк.. спр. 44-46).

Розглядом справи встановлено, що позивач перебував у безстрокових трудових відносинах з ПП, відповідно рішенню №84 від 26 серпня 2009 р. засновника ПП з 01.09.2009 р. встановлено тому посадовий оклад 3500 грн. (арк.. спр. 70).

Відповідно наказу по ПП №4 ОС з 14 травня 2010 р. позивач як ведучий менеджер був звільнений за ч.1 ст.140 КЗПП України у зв’язку з скороченням чисельності працівників.п.2 наказу директор ПП ОСОБА_4 вказав на виплату звільненому працівнику середньомісячного заробітку відповідно ст..44 КЗПП України (арк.. спр. 5).

В порушення вимог ст..116 КЗПП України, розрахунок позивачу сплачено не було, в той час як названа стаття вказує, що при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник, або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ч.1). Довідка про нараховану заробітну плату ПП позивачу не видало. На час звільнення спору про нараховану заробітну плату між сторонами не було. Тільки 16.07.2010 р. позивачу було надано довідку про заборгованість станом на цей день за підписом бухгалтера ОСОБА_5 який відповідно договору від 03 листопада 2009 р. за № 0109 як фізична особа підприємець надав бухгалтерські послуги ПП (арк.. спр. 30-31). Розрахунок заборгованості такий заробітна плата за квітень-травень 2867,90 грн. + 1180,91 грн., компенсація за невикористану відпустку 4201 грн. 46 коп., вихідна допомога 2867 грн. 90 коп. (арк.. спр. 3).

Суму 11118 грн.17 коп. як було встановлено в судовому засіданні вказана фахівцем з врахуванням відрахунку сплати обов’язкових платежів та зборів.

Нарахування розрахунку проводилося підприємцем на підставі табелю обліку робочого часу і розрахунку заробітної плати за квітень, травень 2010 р. який був підписаний відповідальним за табельний облік ОСОБА_3 (арк.. спр. 19-20). Відповідно наказу по ПП від 05.07.2004 р. №5К відповідальною особою за ведення кадрового обліку і діловодства було призначено ОСОБА_3, заробітна плата за додаткові обов’язки не нараховувалася. Наказ підписав директор ПП ОСОБА_4 (арк.. спр.71).

Порушення вимог ст.. 116 КЗПП України з боку відповідача в наявності та безперечне тому нарахована первісна сума заборгованості бухгалтером ОСОБА_5 взята за основу і сума 11118 грн.17 коп. має бути стягнута з ПП на користь позивача.

Доводи представника відповідача стосовно невірності визначення суми розрахунку судом відхилені виходячи з слідуючих обставин та чинного законодавства . Так відповідно ст..94 ч.1, 97 ч.1 КЗПП України,

-заробітна плата це винагорода обчислена як правило, у грошовому виразі яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу,

-- оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці..

Відповідно ст..103 КЗПП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за 2 місяці їх запровадження або змін. Відповідно правил внутрішнього трудового розпорядку ПП “Проксіма” від серпня 2006 року діючих на квітень-травень 2010 р. розділом 5 встановлюються режим роботи: начало роботи 07год 30 хв., перерва 12 год. 00 хв. -13 год. 00 хв., закінчення роботи 16 год. 30 хв. (п.1). За п.3 для всіх працівників встановлюється 5-денна робоча неділя з 2 -ма вихідними: субота-неділя.

П.6 поклада обов’язок на ПП організувати облік явок на роботу та залишення її шляхом ведення табелю обліку робочого часу. Ведення табельного обліку доручається наказом директора одному з працівників підприємства (арк..спр. 16-17).

Будь-яких офіційних змін режиму роботи ПП не було, наданий в справу відповідачем наказ №1К від 15.01.2010 р. про встановлення скорочення тривалості робочого дня з 18 січня 2010 р. – 4 години. Про оплату праці працівникам пропорційно - відпрацьованого часу до позивача офіційно не доводився, попередження про зміну умов оплати праці в бік її погіршення відповідно ст..103 КЗПП України не проводилося (арк.. спр.72).

Також відповідачем не вирішувалось питання щодо ведення порядку оплати часу простою відповідно ст..113 КЗПП України при відсутності як повідомляє представник відповідача роботи в ПП . По Правилам внутрішнього трудового розпорядку діючого на підприємстві саме ПП зобов’язане правильне організувати роботу працівників, забезпечувати виконання трудової виробничої дисципліни, дотримуватися трудового законодавства по відношенню до працівників (розділ 4, п.1 арк. спр.16 ).

Опитаний по обставинам справи в якості свідка О.П ОСОБА_4 пояснив суду, що ОСОБА_3 відповідно розпорядження від 05.07 2004 р. вела табель обліку робочого часу і мала правомочність на їх підписання. Табелі за квітень-травень 2010 р. він не підписав так як були свята, він хворів, а з врахуванням того що табелі погоджувалися з ним усно та направлялися електронною поштою ОСОБА_5 ставити їх вірність під сумнів необхідності немає, усім працівникам в тому числі і засновникам нарахування заробітної плати відбувалося за повний 8-годинний робочий день. Ніяких змін в правила внутрішнього трудового розпорядку стосовно зміну режиму роботи ПП немалося. Наказ №1К від 15.01.2010 р. про встановлення скорочення тривалості робочого дня офіційно на ПП не реалізовувався, бо з ним не погодився засновник ОСОБА_6 і був лише проектом. Позивач до адміністративної відповідальності за роботу поза межами лфісу не притягувався.

Пояснити чому позивачу при звільненні не була надана довідка про наявну суму заборгованості свідок не зміг, стосовно не сплати розрахунку то послався на брак коштів у ПП.

Посилання представника відповідача стосовно роботи не повний робочий день з боку позивача було спростовано поясненнями ОСОБА_4 який є ще і засновником ПП, який пояснив суду, що через скорочення обсягу робіт намагання скоротити витрати на сплату комунальних платежів за обслуговування офісу з його усного дозволу позивач мав право працювати не тільки в офісі, але і по місцю свого проживання так як мав там комп’ютер. Аналіз пояснень свідка свідчить про відсутність будь-якої вини позивача в порушенні режиму роботи, назване не заперечив в судовому засіданні і ОСОБА_1

Чинне законодавство дослідженні Правила внутрішнього трудового розпорядку ПП не містять права ПП вести облік робочого часу на основі даних охоронної фірми за якими можливо простежити час відкриття та закриття офісу ПП (арк.. спр.24-28).

Заперечення проти цього представника позивача обґрунтоване, а ті дані, що там малися, наприклад за 01.04.2010 р. свідчать про відкриття офісу 06 год. 59 хв. В той час як робочий день мав починатися в 07 год. 30 хв. в той час як відповідач рахував заробітну плату виходячи з п.1. розділу 5 названих правил, позиція відповідача з цього питання містить протиріччя, довід стосовно розбіжності в компенсація за невикористану відпустку в сторону зменшення (4201грн. 46 коп. проти 4136 грн.38 коп.) відповідно ст..60 ЦПК України не доведений. Суду розрахунок вихідної допомоги в сторону зменшення не надано.

Стягнення середнього заробітку передбачено ч.1 ст.. 117 КЗПП України яка встановлює в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємств, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

В даному конкретному випадку на час звільнення позивача з роботи ніякого спору не було стосовно розміру розрахунку . Спір виник після подачі позову.

Ч.2 ст.116 КЗПП України вказує, що у разі спору про розмір сум належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Про наявність спору на час звільнення докази відповідачем не надано, як не надано доказів і про сплату позивачу неоспорюваної суми.

Ч.2 ст.117 КЗПП України також встановлює, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі коли спір вирішено на користь працівника…. На думку суду спір про розмір розрахунку з боку відповідача є штучний, є лише формою захисту.

Суд розглядаючи спір стосовно розміру розрахунку вирішив спір на користь позивача тому з відповідача має бути стягнуто і середній заробіток. Розрахунок стягнення такий: 3500 грн. +3500 грн. нарахована заробітна плата в березні-квітні 2010 р. поділити на 43 робочих дні буде 162,79-одноденний середній заробіток.

Одноденний середній заробіток встановлено на підставі ПКМУ № 100 від 08 лютого 1995 року розділ 2 п.2 - та листів Міністерства праці та соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010,2011 роки від 25.08.2009 р. та 25.08.2010 р.кількість робочих днів, що минула з часу звільнення позивача з роботи з 15 травня 2010 р. по день уточнених 182.

162 грн.,79 коп. х 182 = 29 627 грн. 78 коп., саме цю суму просить стягти позивач на свою користь. І саме названу суму суд має стягти за ст.117 КЗПП України з відповідача на користь позивача. Названа стаття не містить будь-яких винятків щодо зменшення суми стягнення середнього заробітку і застосування такого стягнення є відповідальністю за затримку розрахунку при звільненні. Доводи представника судом відхилені.

Враховуючи це середній заробіток з ПП на користь позивача має бути стягнутий в названому вище розмірі., без врахування сплати обов’язкових платежів та зборів. Доводи представника відповідача стосовно браку коштів судом враховані однак це не звільняє ПП від сплати середнього заробітку взагалі так як кошти все ж таки були на рахунках ПП хоч і в незначних розмірах які відповідач використовував наприклад на оплату комунальних платежів тощо (арк.. спр.52,55).

Стягнення моральної шкоди передбачене ст..237-1 ЦПК України за якою відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, хоч відповідач по поясненню представника та свідка ОСОБА_4 начебто намагався сплатити якусь частку заборгованості однак станом на день постановки судового рішення заборгованість по сплаті розрахунку сплачена не була ні повністю ні частково.

Позивач змушений прикладати додаткові зусилля для захисту своїх прав та інтересів в судовому засіданні, немав можливості використати значну суму нарахованих коштів по оплаті праці, що значно перевищує більш як у 10 раз прожитковий мінімум на одну особу (який у відповідності ст..52 закону України “Про державний бюджет України” на 2010 р. становив з 1 квітня 839 грн. ), змінювати звичний устрій життя, тому моральна шкода в неї наявності. Але враховуючи конкретні обставини справи ненадання суду за ст..60 ЦПК України доказів про відшкодування моральної шкоди саме в тих розмірах як той просить, суд виходячи з принципу розумності та справедливості враховуючи конкретні обставини справи, наприклад негаразди у діяльності підприємства у квітні-травні 2010 р. де не тільки працівники, але й засновник ОСОБА_7 звертався до органу прокуратури про порушення законодавства про оплату праці про що свідчить Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.07.2010 р. вважає що вимога позивача має бути задоволена, але на суму 200 грн., що менше ніж та просить.

Вцілому позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст.ст. 79,81,88 ЦПК України з відповідача мають бути стягнуті і судові витрати від сплати яких позивач звільнений при подачі позову про стягнення заробітної плати: судовий збір в розмірі 417 грн.95 коп. та 120 грн. в рахунок оплати витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Враховуючи вищеназване законодавство у відповідності до ст.ст. 10, 60, 79,81,88,208-212 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з приватного підприємства, “Проксіма” юридична адреса вул. Франко 20 ,м. Жовті Води на користь ОСОБА_3:. 40945 грн.95 коп. з яких: 11118 грн.17 коп. несплачений при звільненні розрахунок, 29 627 грн. 78 коп., середній заробіток за час несплати розрахунку без врахування стягнення обов’язкових платежів та зборів, 200 грн. моральна шкода.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку в розмірі 3500 грн. допустити до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовити - за їх необгрунтованістю.

Стягти з приватного підприємства “Проксіма” на користь держави судовий збір 417грн. 95 коп. та в рахунок витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 120 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк після його оголошення апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд.

Суддя: