П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Рожина Ю.М., Мельника Ю.М, ОСОБА_1, розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області на постанову Корецького районного суду Рівненської області від 07 травня.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області про стягнення підвищення до пенсії ,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Корецького районного суду Рівненської області від 07 травня 2009 року відмову відповідача виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнано протиправною та зобов’язано відповідача провести нарахування і виплату із 2 квітня по 31 грудня 2006 року, із 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року у сумі 2395 гривень 10 копійок підвищення до пенсії.
В апеляційній скарзі відповідач указував, що він виконав функції по виплаті позивачу надбавки до пенсії в повному обсязі, а підстав для визнання дій та бездіяльності протиправною у суду першої інстанції не було. Наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом . Просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачу у позові.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач знаходиться на обліку у відповідача і згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Визнаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за період із 2 квітня по 31 грудня 2006 року, місцевий суд не врахував того, що п.17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких виключено пункт 17 ст.77, а ст.110 викладена в іншій редакції. Зокрема встановлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати підвищення до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.
У той же час суд обґрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п.12 ст.71 та ст.111 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008 визнано неконституційними зміни до ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п.41 розділу 2 Закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Із урахуванням зазначеного місцевий суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів, які зупиняли дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" і до кінця року, тобто з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року , позивач мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".
Окрім того, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий суд відповідно до ч.7 ст.9 КАС України застосував аналогію закону і примінив до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті , мінімального розміру пенсії за віком.
Разом з тим, при зверненні до суду позивач пропустив річний строк, передбачений ст.99 КАС України (в редакції на час звернення з позовом до суду) .
Позивач із заявою про поновлення цього строку до суду звертався, але суд вказаний строк не поновив.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції на час звернення з позовом) річний строк звернення до суду з адміністративним позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року зупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було визнано неконституційним, то колегія суддів прийшла до висновку, що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії, позивач мав дізнатися 9 липня 2007 року і саме із цієї дати слід обраховувати перебіг строку звернення з позовом до суду.
Із адміністративним позовом до суду позивач звернувся 17 лютого 2009 року..
Статтею 100 КАС України (в редакції на час вирішення справи судом) було визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду з адміністративним позовом .
Позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом до суду.
Згідно ст.100 КАС України (в редакції на час вирішення справи апеляційним судом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
За таких обставин позовні вимоги за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно підлягають задоволенню, а адміністративний позов з позовними вимогами за період із 9 липня по 31 грудня 2007 року відповідно до ст.100 КАС України - залишенню без розгляду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог шляхом стягнення конкретної суми надбавок до пенсії, оскільки з огляду на положення ст.ст.21,105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. А стягнення зазначеної у рішення суми не є шкодою для позивача.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанову місцевого суду слід скасувати та ухвалити у справі нову постанову про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195,197,198,201,202,205,207,254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області –задовольнити частково.
Постанову Корецького районного суду Рівненської області від 07 травня 2009 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області виплатити ОСОБА_2 із 22 травня по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії в розмірі , визначеному ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 із 22 травня по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії в розмірі, визначеному ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із урахуванням виплачених підвищень до пенсії.
Адміністративний позов ОСОБА_4 про стягнення підвищення до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року - залишити без розгляду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: