Справа № 2-184/07/03.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2007 р . м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Діденко С.А.
при секретарі - Бібік К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розподіл майна, -
установив:
Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на 2/3 частини двохкімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя.
Свої позивні вимоги вона обгрунтувала тим, що за час перебування в шлюбі, 22.03.2000 р. на спільні кошти на ім'я відповідача була придбана двокімнатна ізольована квартираАДРЕСА_1. У зв'язку з тим що сім'я розпалася, виникла необхідність у розподілу спільного майна - вищезазначеної квартири. Вимоги щодо відступу від рівності часток подружжя в спільному майні позивач обґрунтовує тим, що на її повному втриманні знаходиться їхній неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач не надає матеріальної допомоги на його втримання . Квартира, щодо якої виник спір, придбана ними разом для спільного проживання їхньої родини.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги , дала пояснення що за часів перебування в шлюбі власними коштами від отриманої спадщини вона власними коштами брала участь у придбанні спірної квартири , вела домашнє господарство , виховувала їхнього сина і, відповідно має право на частку в спільній власності подружжя.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав , пояснив, що спірну квартиру було придбано особисто для нього за кошти отримані він продажу квартири його батьків по АДРЕСА_2, де була і його частка. Позивачка в її придбанні участі не брала, в спірній квартирі не проживала, має власне житло. Сина він зареєстрував в квартирі АДРЕСА_1 на прохання тещі.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, свідка перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Сторони зареєстрували шлюб 17 лютого 1990 року . Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.03.2000 р. на ім'я ОСОБА_2 придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 /а.с.15/.
Згідно листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентарізації» від 24.01.2006р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2000р./а.с.26/.
Відповідач вважає квартиру своєю особистою власністю, посилаючись на те, що кошти на її придбання були надані його матір'ю від продажу квартири , яка належала йому і його батькам на праві спільної сумісної власності. Заперечує участь позивача у придбанні спірної квартири. (а.с.35-36)
Відповідно до ст.60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу . належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Позивач посилається що за часів шлюбу їхня сім'я мала спільний бюджет. Вона протягом 7 років не працювала, виховувала їхнього сина, вела домашнє господарство. При придбанні квартири були також використані кошти, отримані від продажу гаража, та автомашини її померлого батька, (а.с.71)
Відповідач не заперечував того факту, що їх сім'я зберігалася до 2005 року, спірна квартира набувалася для спільного проживання його разом з сім 'єю. Факт участі дружини у вихованні їхнього сина , та ведення домашнього господарства не заперечував. Також він не спростував той факт, що дружина дійсно продала гараж та автомашину свого батька . Посилання на те що спірна квартира набувалася виключно за його особисті кошти , а кошти отримані від продажу спадщини батька позивач витратила на себе особисто, нічим не доводить.
(а.с.20,36)
Факт продажу позивачем гаража і автомашини підтверджено довідкою гаражного кооперативу та монастирю, (а.с. 33)
Свідок ОСОБА_4, мати відповідача, в судовому засіданні посилалася на те , що на гроші від продажу квартири АДРЕСА_2 вона придбала квартиру для себе з чоловіком на пр. Леніна та для сина на АДРЕСА_1. Гроші за спірну квартиру платила вона. (а.с.72 об)
Проте , пояснення свідка суд сприймає критично. За змістом договору про продаж квартири поАДРЕСА_1, виручені від продажу кошти продавцем отримані від покупця ОСОБА_2 (а.с.15) Свідок і відповідач не надали доказів, що в цілому сума за спірну квартиру по договіру купівлі-продажу була сплачена виключно за рахунок їх коштів.
Відповідач не заперечував той факт , що і після придбання спірної квартири він разом з дружиною проживав на житловій площі її матері на АДРЕСА_3, офіційно ніде не працював . (а.с.72)
Шлюб між подружжям розірвано рішення Київського районного суду від 22.06.2006 р.
Згідно довідки КЖЄП № 5 Київського району м. Харкова від 27.09.2005р. в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрован ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3 /а.с. 19/.
Таким чином, суд вважає що, позивач довів свої вимоги щодо визнання права на частку у спільній сумісній власності подружжя на майно .
Разом з тим, суд вважає, що частки у праві на об'єкт спільної сумісної власності подружжя слід визнати рівними, тобто по 1/2 . Суд враховує, що відповідач в силу своїх можливостей надає матеріальну допомогу сину, що позивач не заперечує. Майно і кошти , які належали сім'ї в супереч їх інтересам відповідач не використовував.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 208-215 ЦПК України, ст. 57, 69-71 Сімейного Кодексу України, суд-
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1. задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину двохкімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя.
Стягнути на користь позивача судові витрати за сплату держмита в розмірі 34 (тридцять чотири ) грн.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів після його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після направлення заяви про оскарження .
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті і є оригіналом.