ОСОБА_1

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Ухвала

Іменем України

20 листопада 2012 року колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Андрушкевича С.З.

суддів: Єрещенка А.М., Захарчука С.В.,

з участю прокурора: Дегтярук О.К.

засудженої: ОСОБА_2

законного представника: ОСОБА_3

адвоката : ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_5 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 21 вересня 2012 року

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружену, на утриманні неповнолітніх дітей немає, студентку 2-го курсу Житомирського професійно-політехнічного ліцею, проживаючу в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судиму,

засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі. На підставі ст. ст. 104, 76 КК України звільнено засуджену від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням на неї обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Провадження по справі в частині відшкодування матеріальної шкоди закрито у зв'язку з відмовою ОСОБА_5 від позову.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди - 2275 (двох тисяч двохсот сімдесяти п'яти) грн.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_3, після відшкодування шкоди вирішено скасувати.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Як визнав суд, 06 червня 2012 року близько 13-40 год. ОСОБА_2, знаходячись на сходинковому майданчику 5-го поверху будинку № 26 по вул. Домбровського у м. Житомирі, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, відкрито викрала майно, яке належить ОСОБА_5, а саме золоті прикраси на загальну суму 2978,20 грн., чим заподіяла матеріальної шкоди на вказану суму. В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_2 спричинила потерпілій ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я.

В апеляції потерпіла просила вирок суду у зв’язку з невідповідністю покарання тяжкості злочину та особі засудженої скасувати, постановити новий вирок, яким призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.186 КК України та стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 10 (десяти) тисяч грн. Піддавала сумніву щирість каяття ОСОБА_2 Вказувала на те, що тяжкий злочин засудженою вчинено цинічно. Також в апеляції писала про те, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 вона змушена була лікуватись. Почуття пригніченості, страх та відчай переслідують її і до тепер . Вказувала, що їй потрібна кваліфікована тривала допомога психотерапевта та невролога, коштів для цього немає , поскільки вона є студенткою денної форми навчання, проживає лише вдвох з мамою, а батько помер вісім років тому.

Заслухавши доповідь судді, міркування засудженої в дебатах та в останньому слові, її законного представника, адвоката, які заперечували апеляції, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів.

Що стосується покарання, яке суд обрав ОСОБА_2, то воно призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, даних про її особу, обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обтяжуючою покарання обставиною є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Обставинами, які пом’якшують покарання засудженої, є те, що вона вчинила злочин в неповнолітньому віці, свою вину у вчиненому визнала повністю, щиро розкаялася, принесла публічні вибачення потерпілій, відшкодувала матеріальну шкоду та частково відшкодувала моральну шкоду.

Посилання апелянта на формальність щирого каяття ОСОБА_2 в судовому засіданні спростовується і тим, що під час досудового слідства засуджена свою вину визнавала повністю, щиро розкаялась (а.с. 84), а також частково відшкодувала потерпілій заподіяну шкоду (а.с. 177).

Крім того, при обранні покарання суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_2 раніше не судима, характеризується виключно позитивно, критично ставиться до вчиненого, а також ту обставину, що батьки самоусунулися від її виховання, поклавши цей обов'язок на бабусю.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про призначення ОСОБА_2 покарання з врахуванням положень ст. ст. 104, 76 КК України.

Колегія суддів вважає правильним часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди у вищезгаданому розмірі , враховуючи те, що в результаті вчинення злочину потерпіла отримала тілесні ушкодження, перенесла фізичний біль і моральні страждання, вимушена була звертатися в медичні установи та потребує додаткової допомоги лікаря-психолога у зв'язку з отриманим нею психологічним стресом.

Вказані в апеляції доводи були враховані судом першої інстанції при вирішенні питання щодо цивільного позову в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію потерпілої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 21 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.

Судді: