ОСОБА_1З ОСОБА_2,ОСОБА_3
Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44
Ухвала
Іменем України
30 жовтня 2012 року колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді: Андрушкевича С.З.
суддів : Єрещенка А.М., Захарчука С.В.
з участю прокурора: Селюченко І.І.
адвоката: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2012 року,
встановила:
Згідно постанови суду, Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 377, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 378 КК України для проведення додаткового розслідування направлено прокурору м. Рівне.
Органами досудового слідства ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються в тому, що діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, узгоджено, відповідно до розподілу ролей, разом з трьома невстановленими в ході провадження досудового слідства особами, матеріали кримінальної справи щодо яких виділені в окреме провадження, вчинили умисні злочини проти професійного судді Лопацького В.А. у зв’язку із діяльністю останнього, пов'язаною із здійсненням правосуддя при наступних обставинах.
ОСОБА_9 в березні 1993 року був обраний суддею Острозького районного суду Рівненської області, а 29.08.1997 року Указом Президента України призначений головою даного суду. У подальшому, в березні 2000 року ОСОБА_9 обраний суддею Рівненського районного суду Рівненської області безстроково та 09.03.2000 року призначений головою даного суду.
Під час здійснення ОСОБА_9 діяльності як професійного судді, у його провадженні перебувала кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.
За результатами судового розгляду вказаної кримінальної справи, 05.10.2004 року суддею Лопацьким В.А. винесено постанову про її направлення прокурору Рівненської області на додаткове розслідування.
Під час судового розгляду підсудний ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнавав, із вищевказаним судовим рішенням про направлення справи для провадження додаткового розслідування не погоджувався та ним було подано апеляцію про скасування даного рішення.
07.12.2004 року апеляційним судом Рівненської області, за результатами розгляду вищевказаної кримінальної справи за апеляціями державного обвинувача та ОСОБА_5, постанову суду першої інстанції залишено без змін, а апеляції – без задоволення.
За вищевказаних обставин, у ОСОБА_5 з особистих неприязних мотивів, з метою помсти та приниження ОСОБА_9 у зв'язку із діяльністю останнього як професійного судді, пов'язаною із здійсненням правосуддя, виник умисел щодо вчинення злочинів проти потерпілого.
25.10.2005 р близько 23 год. 35 хв. ОСОБА_9 на власному автомобілі «Тойота-Корола» приїхав до свого будинку за адресою; м. Рівне, вул. Поліська, 13/1 та заїхав в гараж.
При виході з гаража на нього напали ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8
І.В. та двоє невстановлених слідством чоловіків, наносили ОСОБА_9 удари руками в різні частини тіла та сокирою по голові і погрожували дрібнокаліберним пістолетом, після чого посадили ОСОБА_9 в його автомобіль і поїхали в бік м. Дубно. В ході слідування в автомобіль підсіла невстановлена слідством особа, яка також наносила потерпілому удари в голову.
В подальшому, коли нападники з'їхали з автотраси, то стали наносити потерпілому ОСОБА_9 удари в різні частини тіла, потім прив'язали його до опори електромережі та здійснили підпал автомобіля «Тойота-Корола» в зв'язку з діяльністю ОСОБА_9 із здійснення правосуддя, чим заподіяли матеріальної шкоди потерпілому на суму 37556,15 грн.
Крім того. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 разом з невстановленими слідством особами заволоділи особистим майном потерпілого ОСОБА_9 на суму 1280 грн.
Вироком апеляційного суду Житомирської області від 4.12.2008 року ОСОБА_5 засуджено за ст. 187 ч. 3, 377 ч. 2, 378 ч. 2, 70 КК України на 10 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_6 засуджено за ст. 187 ч. 3, 377 ч. 2, 378 ч. 2, 70 КК України на 9 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна, ОСОБА_8 засуджено за ст. 187 ч. 3, 377 ч. 2, 378 ч. 2, 70 КК України на 9 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.
16.04.2009 року згідно ухвали Верховного Суду України вирок апеляційного суду Житомирської області щодо вказаних осіб був скасований, а дана кримінальна справа була направлена Прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування з підстав однобічності та неповноти проведення досудового та судового слідства, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і порушень вимог кримінально – процесуального закону (т. 7, а.с. 178).
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про
повернення кримінальної справи прокурору м. Рівне для організації додаткового розслідування з тих підстав, що органом досудового слідства не виконані вимоги ухвали Верховного Суду України від 16 квітня 2009 року. Підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_11 підтримали вказане клопотання, прокурор не заперечила проти задоволення даного клопотання.
Вказане клопотання було задоволено.
В апеляції прокурор просив постанову суду скасувати в зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у постанові суду, фактичним обставинам справи, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що вказівки, викладені в ухвалі Верховного Суду України від 16 квітня 2009 року, виконані, а саме: у постановах про притягнення як обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вказані мотиви, мета нападу на ОСОБА_9, щодо якого 23.02.2011 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом постановлення як суддею завідомо неправосудної постанови про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 на додаткове розслідування, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю події злочину, передбаченого ст. 375 КК України.
На думку апелянта, оскільки дії нападників під час вчинення злочинів проти ОСОБА_9 на певних етапах скоєння злочинів не вдалося конкретизувати, то у постановах про притягнення ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5М як обвинувачених зазначені обставини вчинення злочину, що підлягають доказуванню, наскільки вони відомі слідчому. ОСОБА_10 з цього приводу прокурор в порядку ст. 277 КПК України під час судового розгляду вправі змінити обвинувачення.
Прокурор заперечує посилання в ухвалі ВС України на формальні допити потерпілого ОСОБА_9 під час досудового слідства. Також, при проведенні додаткового розслідування слідчий направляв доручення про вжиття оперативно-розшукових заходів, відповіді на які долучені до справи.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про скасування постанови суду, адвоката про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Відповідно до роз’яснень п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, з пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 неможливо зробити правильний висновок, з якою конкретно метою обвинувачені та невстановлені слідством особи вчинили інкримінований злочин: з метою заволодіння його майном та грошима чи саме у зв'язку з його діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя.
Під час додаткового розслідування не були з’ясовані питання, які саме злочини проти ОСОБА_9 були вчинені з корисливих мотивів, а які у зв’язку з його професійною діяльністю, їх розмежування, а також питання про законний характер діяльності потерпілого, пов’язану із здійсненням правосуддя.
В ході додаткового розслідування не встановлено, хто конкретно з обвинувачених заволодів майном та грішми потерпілого ОСОБА_9 під час нападу, а також - хто конкретно вчинив підпал його автомобіля та яким чином; не встановлено, які саме злочини проти потерпілого були вчинені з корисливих мотивів, а які у зв'язку з його діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; не зазначено – коли, де, хто саме та яким чином під час нападу на потерпілого ОСОБА_9 заволодів належним йому майном; в порушення ст. ст. 132 та 223 КПК України у постановах про притягнення в якості обвинувачених не зазначено хто конкретно вчинив підпал автомобіля потерпілого, враховуючи, що з цього приводу ОСОБА_9 допитувався формально і обвинувачення не змінилось.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що обвинувачення будує доведеність вини ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інкримінованих їм злочинах на показаннях потерпілого ОСОБА_9, які не зовсім послідовні і по певному ряду обставин містять не тільки неточності, але й істотні суперечності у зіставленні з іншими доказами.
Органом досудового слідства проігноровані вказівки ВС України про те, що по справі потрібно провести ряд оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення інших осіб та перевірки показань засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, чим порушені вимоги ст. 399 КПК України щодо обов’язковості вказівок касаційної інстанції.
Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» № 2 від 11.02.2005 року вказівки судді (суду) є обов'язковими для органу дізнання, слідчого та прокурора. Якщо останні не дослідили обставин, зазначених у постанові (ухвалі) про повернення справи на додаткове розслідування, проведенні дізнання чи досудове слідство можуть бути визнані однобічними і неповними (ст. 368 ч. 2 п. 2 КПК України), що є підставою для скасування вироку та повернення справи на додаткове розслідування (ст. 367 ч. 1 п. 1 КПК України).
Згідно ст. 281 КПК України, кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в ході судовому засіданні.
Виходячи з вищенаведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з підстав неповноти та неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в ході судового слідства, оскільки органом досудового слідства фактично не виконані вказівки Верховного Суду України в ухвалі від 16 квітня 2009 року.
Керуючись ст. ст. 281, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2012 року про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч. 2 ст. 28 ч. З ст. 187, ч. 2 ст. 28 ч. 2 с. 378 КК України прокурору м. Рівне для організації додаткового розслідування - без зміни.
Судді :