ОСОБА_1З.с

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Ухвала

Іменем України

6 листопада 2012 року колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: - ОСОБА_1

суддів: Захарчука С.В., Єрещенка А.М.

з участю прокурора: Селюченко І.І.

засудженого: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, яка приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 лютого 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, громадян України, раніше судимий 29.01.1987 року Попільнянським районним судом за ст. 81 ч. 3 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, 30.08.1996 року Брусилівським районним судом за ст. 206 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років виправних робіт, 26.11.1996 року Брусилівським районним судом за ст. ст. 106 ч.І, 94 КК України (в редакції 1960 року) до 10 років позбавлення волі, 18.03.2005 року звільнений від відбування покарання умовно – достроково на 1 рік 5 місяців 5 днів,

засуджено за ст. 115 ч. 2 п. 13 КК України на 12 років позбавлення волі.

Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 100 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з засудженого судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи в розмірі 421 грн. 92 коп.

Запобіжний захід залишено попереднім – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання вказано рахувати з 06 вересня 2011 року.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Як визнав суд, 5 вересня 2011 року, близько 22-00 години . ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, умисно руками завдав чисельних ударів по обличчю, шиї, тулубу та кінцівках ОСОБА_4 Після чого взяв зі столу ножа, клинком якого умисно завдав потерпілій один удар в місце розташування життєво-важливих органів – передню частину тулуба і таким чином умисно вбив ОСОБА_4

Смерть ОСОБА_4 настала від масивної крововтрати в результаті проникаючого поранення черевної порожнини з ушкодженням печінки, діафрагми та грудного відділу аорти.

В ході умисного вбивства ОСОБА_4, ОСОБА_2 умисно заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння , що знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю.

Крім того, в ході умисного вбивства ОСОБА_4 ОСОБА_2 умисно заподіяв потерпілій легкі тілесні ушкодження у вигляді 6 синців в ділянці лоба зліва, біля зовнішнього кута лівого ока, на кінчику носа, в ділянці носо-губного трикутника зліва, підборіддя зліва, над лівою бровою; 19 саден в ділянці лоба зліва, на спинці та кінчику носа, під нижньою губою зліва та справа, в ділянці підборіддя в центрі та зліва, на лівій щоці; крововиливу та 2 ран на нижній губі; 7 саден в нижній частині шиї в центрі та зліва, по передньо – зовнішній поверхні в проекції лівого плечового пояса, в нижній частині лівого плеча по передній поверхні; 2 синців у верхній та середній третині лівого стегна по зовнішній та передній поверхні, синця в середній частині лівої гомілки по передній поверхні, чисельних дрібних саден на передньо – внутрішніх поверхнях обох гомілок, які в причинному зв'язку зі смертю не знаходяться.

В апеляції прокурор просив вирок суду змінити, виключити із мотивувальної частини вироку посилання суду на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_2 – рецидив злочинів, посилаючись на норми ст. 67 КК України.

В зверненнях до суду засуджений ОСОБА_2 просив вирок суду скасувати, постановити виправдувальний вирок, звільнивши його з-під варти. Посилається на застосування щодо нього морального та фізичного тиску, під впливом яких він себе обмовив. Заперечував обставини справи та стверджував , що потерпіла ОСОБА_4 сама покінчила життя самогубством, а він лише намагався її врятувати, вихопивши у неї ножа.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав свою апеляцію , думку засудженого, який заперечив проти апеляції прокурора, в дебатах і останньому слові просив справу закрити , а його виправдати та звільнити з-під варти, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованим і законним.

Посилання засудженого ОСОБА_2 на те, що потерпіла ОСОБА_4 сама собі спричинила тяжке тілесне ушкодження, від якого настала смерть, а засуджений намагався її врятувати, не відповідає доказам та фактичним обставинам кримінальної справи.

Так, згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 17/3830 від 27 жовтня 2011 року вказані ОСОБА_2 в ході проведення 20 жовтня 2011 року відтворення обстановки та обставин події з його участю не відповідають даним судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_4 в частині механізму спричинення тілесних ушкоджень, що знаходяться в прямому причинному зв’язку зі смертю, і утворення їх за вищевказаних обставин є неможливим.

Крім того, вина ОСОБА_2 підтверджується його явкою з повинною від 06 вересня 2011 року, згідно якої він повідомив орган дізнання про злочин до порушення кримінальної справи.

Під час відтворення обстановки та обставин події 06 вересня 2011 року засуджений ОСОБА_2 показав на місці, де і при яких обставинах він вчинив вбивство ОСОБА_4, вказавши на механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій.

Доводи ОСОБА_2 про застосування щодо нього незаконних методів слідства спростовується матеріалами перевірки, за результатами якої винесено 25 грудня 2011 року постанову про відмову в порушенні кримінальної справи проти працівників Брусилівського РВ УМВС України в Житомирській області за ознаками злочину, передбаченого ст. ст. 364 ч. 3, 365 ч. 2, 373 ч. 2 КК України.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 7 „Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки”, якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині Особливої частини Кримінального кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів, суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Тому колегія суддів задовольняє апеляцію прокурора і виключає посилання суду у мотивувальній частині вироку щодо обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 – рецидив злочинів.

Обране судом першої інстанції ОСОБА_2 покарання призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Житомирської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Виключити із мотивувальної частини вироку посилання суду на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_2 – рецидив злочинів.

У решті цей вирок залишити без зміни.

Судді: