Справа № 2-а-199/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2009 року Березівський районний суд Одеської області
в складі: головуючого: судді - Прібилова В.М.,
при секретарі - Музиці О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березівка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну допомогу "Дітям війни" та вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області в якому просила визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - безпідставною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп.
В позовні заяві, яка надійшла на адресу суду позивачка посилається на те, що вона має статус дитини війни та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії. Управлінням пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області в період 2006-2007 роках взагалі не проводилося нарахування та виплати зазначеної допомоги, в розмірі, встановленим зазначеним Законом, а в 2008 році їй була нарахована соціальна допомога в розмірі, який набагато менше ніж встановлений Законом України "Про соціальний статус дітей війни". В лютому 2009 року вона звернулася з офіційним листом до Управління пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області щодо встановлення надбавки як дитині війни, однак отримала відповідь про неможливість нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги.
Позивачка просить визнати безпідставною відмову Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп.
В судове засідання позивачка не з'явилася, проте подала до суду заяву в якій вказує, що заявлений нею позов підтримує у повному обсязі, з запереченнями відповідача ознайомлена та не згодна з даними запереченнями, просить слухати справу за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився в письмовому запереченні позов не визнав, посилаючись на те, що підвищення органами Пенсійного фонду України пенсій дітям війни є неможливим, оскільки Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не визначено розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення пенсії дітям війни та Законами України про Державний Бюджет на 2006, 2007, 2008 роки зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не виділено відповідних коштів для здійснення цього підвищення. Крім того представник відповідача посилається на те, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року позивачу, як дитині війни за 2008 рік виплачено підвищення у розмірі надбавки: з 01 січня 2008 року - 47,00 грн., з 22 травня 2008 року - 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року - 48 грн. 20 коп. та з 01 жовтня 2008 року - 49 грн. 80 коп.
Врахувавши думку позивача, викладену нею в заяві та представника відповідача, викладену в запереченнях до позовної заяви, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково із слідуючих підстав:
Згідно положень ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року №2195-1У дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонеркою та згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою УПСЗН Березівської райдержадміністрації від 31 січня 2006 року в її пенсійному посвідченні № 112390 виданому управлінням соціального захисту населення Березівської райдержадміністрації 11 березня 1998 року ( а. с. 5) та копією паспорту позивача серії КК № 854777 виданим Березівським РВ УМВС України в Одеській області 18 червня 2002 року. (а. с. 4).
01 січня 2006 року набрала чинності ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195 від 18 жовтня 2004 року, відповідно до якого дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України № 3235-IV від 20 грудня 2005 року дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік та відновлено з 02 квітня 2006 року у зв'язку з внесенням змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" та виключенням п.17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV згідно із Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV.
Законом України № 489-V від 19 грудня 2006 року дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік та згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (розділ І І п. 41) текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, даний Закон України набрав чинності 1 січня 2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін чи чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів України "Про Державний бюджет України" на 2006, 2007, 2008 роки, яким виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Позивачка у лютому 2009 року звернулася до відповідача з заявою про нарахування доплати до пенсії в передбаченому законом розмірі, однак в подальшому отримала відмову про те, що вказані нарахування зможуть бути здійсненні лише за умови визначення механізму нарахування та надходжень коштів з Державного бюджету України.
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржуються бездіяльність управління пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати безпідставною відмову щодо виплати щомісячної соціальної допомоги даного управління протиправною.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання управління пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі у розмірі 4471 грн. 20 коп., в даній частині не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Суд не може взяти до уваги заперечення представника відповідача про неможливість здійснити підвищення до пенсії з посиланням на те, що зазначене питання не врегульоване законодавчо та фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", буде можливим після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України для здійснення цього підвищення, оскільки доказів про відсутність асигнувань суду не надано, але й за умови наявності таких доказів невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати та не врегулювання законодавчо зазначеного питання не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни, так як нарахування та виплата зазначеної допомоги чітко визначені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України "про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України "про соціальний захист дітей війни" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Суд враховує також, те що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28 травня 2008 року позивачці, як особі, яка має статус дитини війни за 2008 рік виплачено підвищення до пенсії в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, а саме: з 01 січня 2008 року - 47,00 грн., з 22 травня 2008 року - 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року - 48 грн. 20 коп. та з 01 жовтня 2008 року - 49 грн. 80 коп.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо виплат підвищень до пенсії особам, які мають статус дитини війни за 2006 рік в період 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, згідно Закону України № 3367-IV від 19 січня 2006 року, за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, згідно відповідних рішень Конституційного Суду України, в тому числі з урахуванням виплаченої надбавки до пенсії за 2008 рік у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28 травня 2008 року.
На підставі викладеного, враховуючи, що рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей відповідних законів, що визнані неконституційними, а також, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Конституцією України, Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року., Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, суд, -
п о с т а н о в и в
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну допомогу "Дітям війни" та вчинити певні дії-задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області № 341/П-4 від 23 лютого 2009 року про відмову провести доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за 2006 рік - в період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за 2007 рік - в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік - в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в тому числі з урахуванням виплаченого у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28 травня 2008 року підвищення до пенсії у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Одеської області через Березівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови винесено та підписано 03 квітня 2009 року.
Суддя Прібилов В.М.