Андрушкевич С.З.

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Постанова

І м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2014 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Андрушкевича С.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі адміністративну справу апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 січня 2014 року про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП по справі щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців. Також, з правопорушника стягнуто судовий збір у розмірі 36 грн. 54 коп.

Згідно постанови суду, ОСОБА_2 02.11.2013 року о 13-22 год. на вул. Саперно-Слобідська в м. Києві керував транспортним засобом «Шкода», н/з НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив змінити постанову суду, замінивши вид стягнення на штраф. Посилається на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були порушені вимоги ст. 254 ч. 2 КУпАП, свідки, що засвідчили факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння, з'явились значно пізніше, та його не бачили. На диску відеофіксації з місця події не видно відмови ОСОБА_2 від проходження огляду. У протоколі відсутній підпис правопорушника про отримання його копії.

При визначенні виду стягнення, на думку апелянта, були порушені вимоги ст. 33 КУпАП. Суд не навів жодного доводу щодо необхідності застосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що автомобіль використовується ним для роботи, є єдиним джерелом доходу, а позбавлення цієї роботи поставить його в скрутне матеріальне становище. Правопорушник зареєстрований у м. Новоград-Волинську Житомирської області, а працює у м. Києві.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи ОСОБА_2 щодо порушень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АА 2 № 927621 від 02.11.2013 р. спростовуються матеріалами справи: самим вказаним протоколом за підписом двох свідків, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, диском з відеофіксацією подій , а також поясненнями в судовому засіданні інспектора ДАІ Ольшевського О.М.

Стосовно посилань скаржника на відсутність його підпису під протоколом та не вручення йому копії протоколу, то вони спростовуються зазначенням у протоколі про адміністративне правопорушення серії АА2 № 927621 про те, що водій від пояснення, підписів в протоколі, отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом відмовився (а.с. 2).

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 пояснив, що відмовився від перевірки на стан алкогольного сп'яніння, намагався втекти від працівників ДАІ, оскільки вони йому погрожували пістолетом.

Відповідно до ст. 33 ч. 2 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Суддя, застосовуючи адміністративне стягнення до ОСОБА_2 за вчинене правопорушення, хоча і визначив його у межах, встановлених КУпАП, але при цьому належним чином не врахував особу правопорушника, а саме те, що для апелянта єдиним джерелом доходу є його робота, де використовується автомобіль, позбавлення спеціального права керування яким позбавить засобів для існування.

Виходячи із санкції ст. 130 ч.1 КУпАП і врахувавши як всі доводи скаржника про заміну адміністративного стягнення, так і те, що воно є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 160 ( ста шістдесяти ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 2720 ( двом тисячам семиста двадцяти ) грн..

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 січня 2014 року щодо ОСОБА_2 у частині визначення заходу стягнення в межах, передбачених ст. 130 ч. 1 КУпАП, змінити, а саме застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 160 ( ста шістдесяти ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 2720 ( двом тисячам семиста двадцяти ) грн.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: