АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-699-2008 р.                                                  Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 34                                                                          Пономаренко В.В.

Доповідач   в   апеляційній інстанції Магда Л.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2008 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                  Магди Л.Ф.

суддів                             Трюхана Г.М. Бабенка В.М.

при секретарі                 Наконечній М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 6 лютого 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_3про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вивчивши матеріали справи,-

встановила:

ОСОБА_2 3 вересня 2007 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_3про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В позовній заяві вказував, що 22 червня 2007 р. о 19 годині на проїжджій частині вул. Гагаріна в м. Черкаси з вини ОСОБА_1., який керував автомобілем «ВАЗ-21140», що належить на праві власності ОСОБА_4., сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача «Опель».

Вина ОСОБА_1. у порушенні Правил дорожнього руху встановлена постановою Черкаського районного суду від 13 липня 2007 р., за якою він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та оштрафований на 30 грн.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача згідно з висновком експерта складає 2084 грн. 03 коп., які позивач просив стягнути з ОСОБА_1.

Позивач просив суд також стягнути на його користь 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у тому, що він тривалий час був позбавлений можливості користуватися автомобілем, було порушено його нормальні життєві зв'язки, що завдало йому моральних страждань. Просив також стягнути на його користь судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_1. проти позову заперечував, вказуючи що фактично за кермом автомобіля перебував власник автомобіля ОСОБА_4. і правила порушив саме він. При складанні протоколу працівниками ДАІ він на прохання ОСОБА_3. сказав що керував автомобілем, бо власник автомобіля був у нетверезому стані.

Рішенням Черкаського районного суду від 6 лютого 2008 р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, стягнуто з ОСОБА_1. на його користь 2084 грн. 03 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 525 грн. 98 коп. судових витрат по справі. В задоволенні позову про стягнення шкоди з ОСОБА_3. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування шкоди з нього, посилаючись на те, що суд невірно застосував норми матеріального права, не прийняв до уваги його доводи про те, що він не керував автомобілем в момент його зіткнення з автомобілем позивача, тому не заподіяв йому ніякої шкоди, а висновки суду про його вину не ґрунтуються на доказах у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивача та третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що 22 червня 2007 р. о 19 годині в м. Черкаси на проїжджій частині вул. Гагаріна з вини відповідача ОСОБА_1., який керував автомобілем «ВАЗ-21140», що належить на праві власності ОСОБА_4., в присутності останнього, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль «Опель».

Вина відповідача ОСОБА_1. у порушенні Правил дорожнього руху і виникненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Черкаського районного суду від 13 липня 2007 p., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 30 грн. Дана постанова суду набрала чинності і ОСОБА_1 не оскаржувалась.

Відповідно до ч. ч.3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому суд обгрунтовано прийшов до висновку про необхідність покладення матеріальної та моральної відповідальності за заподіяну позивачу шкоду на ОСОБА_1.

Доводи апелянта про те, що він не повинен нести відповідальність за заподіяну ОСОБА_2 шкоду, бо не являється власником джерела підвищеної небезпеки та фактично не перебував за кермом автомобіля, а взяв на себе вину по адміністративній справі на прохання ОСОБА_3., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в даній справі дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок взаємодії двох транспортних засобів, що являються джерелами підвищеної небезпеки.

Згідно з вимогами ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Вина ОСОБА_1. у порушенні Правил дорожнього руху та виникненні ДТП встановлена постановою суду, яка ніким не скасована.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянта про те, що він не являвся володільцем джерела підвищеної небезпеки на момент вчинення ДПТ, зважаючи на те, що власник автомобіля «ВАЗ-21140» ОСОБА_4., як встановлено в ході розгляду справи, передав йому керування автомобілем в своїй присутності, що не суперечить вимогам п. 2.2 Правил дорожнього руху.

Рішення суду в частині визначення судом розміру заподіяної матеріальної та моральної шкоди апелянтом не оскаржується.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, яке ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

А тому керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, рішення Черкаського районного суду, Черкаської області від 6 лютого 2008 р. залишити без змін.

Ухвала судової палати набирає чинності одразу після проголошення  і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення.