Справа № 2а-120/2009
Старобешівський районний суд Донецької області
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2009 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Дмитрієва О.Ф., при секретарі Гавриленко Л.В., за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих коштів на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Старобешівського районного суду Донецької області, як адміністративного суду першої інстанції, з адміністративним позовом до відповідача про стягнення недоотриманих коштів на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік, посилаючись на те він в 2008 році був інвалідом ІІІ групи від захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і, відповідно до закону, має статус інваліда війни. У відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідку Чорнобильської катастрофи» щороку до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Відповідачем сплачено йому разову грошову допомогу в 2008 році – 350грн. Відповідачем не доплачено разову грошову допомогу к 5 травня в 2008 році - 2597грн. Просить відповідно до Конституції України стягнути з відповідача на його користь недоотримані кошти на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, встановлені ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 2597грн.
Відповідач надав до суду заперечення на позовні вимоги, в яких просить суд відмовити в позові оскільки УПСЗН є бюджетною установою і розпоряджається бюджетними коштами у відповідності із затвердженим кошторисом. У 2008 році щорічна допомога ОСОБА_1 виплачувалась у розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008року № 10-рп2008, визнано неконституційним положення законів України про державний бюджет України на 2008 рік, щодо призупинення дії норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стосовно разової грошової допомоги. Законодавством України на теперішній час не визначено додаткових вимог стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України від 22.05.2008року № 10-рп2008. Разова грошова допомога до 5 травня ОСОБА_1 була призначена і виплачена відповідно до норм діючого законодавства України, а саме за 2008 рік – 350грн. Просить в задоволені позову відмовити.
Позивач у судовому засіданні позивні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позивні вимоги не визнала з підстав, зазначених у запереченні до позову (а.с.9), у задоволенні позову просила відмовити.
Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22.10.93р. (Закон №3551), до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами в наслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Частиною п'ятою статті 13 (в редакції від 22.03.07р.) цього ж закону допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; інвалідам ІІІ групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Позивач - учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії (посвідчення серії А №036239 видане 18.07.1995 року (а.с.5). Посвідченням серії Б № 178785 виданим відповідачем підтверджується, що позивач в 2008 році був інвалідом ІІІ групи безтерміново (а.с.15) і має пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни.
Відповідно до довідки № 07\696 від 04.03.2009 року (а.с.10) наданою УПСЗН України в Старобешівському районі Донецької області, позивачу сплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в 2008 році – 350грн.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) частину п'яту ст. 13 Закону № 3551 було викладено в новій редакції, а саме, що розміри грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Положення вказаного закону протирічить положенням ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України, згідно із якими, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008року № 10-рп2008 по справі № 1-28/2008 положення пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону № 107-17, за яким в частину п'яту ст. 13 Закону № 3551 було викладено в новій редакції, визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У зв'язку із цим частина п'ята ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22.10.93р. діє в редакції від 22.03.2007року, а саме «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» (107-17) від 28.12.2008 року, прожитковий мінімум для вказаних осіб встановлено з 01 квітня 2008 року у розмірі 481грн.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача недоотримані кошти на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, встановлені ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 2597грн. (481х7=2947-350=2597).
Згідно ч. 2 ст. 11 КАСУ суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Позивач при розрахунку позовних вимог про стягнення коштів, допустив помилку, зменшивши позовні вимоги. Тому суд, для повного захисту інтересів позивача, про захист яких він просять, вважає що позивачу в 2008 році слід було сплатити – 3367грн. (481х7=3367). Фактично сплачено 350грн. Недоплачена сума складає - 3017грн. (3367-350=3017).
Судом не приймаються до уваги аргументи відповідача, що УПСЗН є бюджетною установою і розпоряджається бюджетними коштами у відповідності із затвердженим кошторисом, і те, що у 2008 році щорічна разова допомога до 5 травня позивачу була призначена і виплачена відповідно до законів України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2007року № 6-рп2007 по справі № 1-29/2007 «Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.»
Враховуючи те, що позивач в 2008 році був інвалідом ІІІ групи від захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і, відповідно до закону, має статус інваліда війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на щорічну грошову допомогу. Наділивши інвалідів від захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є інвалідами війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист інвалідів війни.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст. 17-1 Закону № 3551 передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. А відповідно до п.3 Порядку Фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники …управлінь…виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Оскільки відповідач є головним розпорядником коштів за рахунок субвенцій з державного бюджету на спірні цілі у 2008 році, його відмова у виплаті позивачу разової допомоги до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій є не правомірною. А у зв'язку із цим недовиплачена сума допомоги за за 2008 рік - 3017грн., підлягає стягненню в судовому порядку.
Виходячи із викладеного керуючись ст.ст. 2,4,9,18,158-161,163 КАС України на підставі ч. ч. 2,3 ст. 22 Конституції України, п. 9 ч.2 ст.7, ч.5 ст13,ч.1 ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 від 22.10.93р, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 60 Закону України № 107-17, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих коштів на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік - задовольнити.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотримані кошти на щорічну разову грошову допомогу, яка виплачується до 5 травня 2008 року - 3017 (три тисячі сімнадцять) гривень
Постанову суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Старобешівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя:
Надруковано 3 примірника:
1. позивачу – 1.
2. відповідачу – 1.
3. до справи – 1.
________________________________________________________________________________________________________________________________
Адреса і телефон Старобешівського районного суду Донецької області: 87200,смт.Старобешеве, вул. Поштова, 29, тел. (253)21001