Справа №1-27/2009р.

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  26 лютого 2009 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді                 Крамара О.В.

при секретарі                             Пиль Л.І.

з участю прокурора                  Попадинця М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дрогобичі справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця  ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого,  непрацюючого, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого , в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 07.04.2008 року близько 20.00 год, знаходячись в автомобілі марки "ВАЗ-2106" разом із неповнолітнім ОСОБА_2 неподалік магазину "Продукти", по вул.І.Франка в с.Михайлевичі Дрогобицького району Львівської області, відібравши з руки останнього мобільний телефон, відкрито заволодів майном останнього. ОСОБА_1 викрав майно у неповнолітнього ОСОБА_2 на загальну суму 675 грн.: мобільний телефон марки "Нокія 5300" вартістю 550 грн. зі стартовим пакетом оператора стільникового зв’язку "Київстар" вартістю 25 грн., та карту пам’яті до мобільного телефону вартістю 100 грн.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині визнав  повністю і пояснив, що 07.04.2008 року біля магазину "Продукти" в с.Михайлевичі Дрогобицького району, сидячи в автомобілі марки "ВАЗ-2106", він побачив неподалік ОСОБА_2, якого покликав також сісти у вказану машину. Останній на цю пропозицію погодився. При розмові в автомобілі, він сказав ОСОБА_2 віддати йому 50 доларів США. Однак, за відсутності такої суми у ОСОБА_2, останній відмовився дати йому кошти. Після того, він відібрав у ОСОБА_2 з руки мобільний телефон та наказав вийти з машини, а телефон пообіцяв віддати після того, як той віддасть йому 50 доларів США.  08.04.2008 року він поїхав у м.Дрогобич, де продав за 300 грн. невідомій особі викрадений у потерпілого мобільний телефон.  

Цивільний позов визнає частково, погоджується відшкодувати потерпілому в повному обсязі матеріальну шкоду та 500 грн. - моральної.

Просить не викликати свідків, не досліджувати інші обставини справи, оскільки визнає вину повністю, щиро кається, оскаржувати вирок не буде.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що ввечері 07.04.2008 року біля магазину "Продукти" у с.Михайлевичі Дрогобицького району його закликав ОСОБА_1, який сидів у той час в автомобілі. При їхній розмові в машині, підсудний вирвав з його руки мобільний телефон марки "Нокія 5300" та пообіцяв повернути телефон при умові, якщо він віддасть йому 50 доларів США. Однак, за відсутності таких коштів, він не віддав ОСОБА_1 гроші і відповідно, на його прохання повернути мобільний телефон, останній не відреагував належним чином. Просить задоволити цивільний позов у повному обсязі.

Представник потерпілого ОСОБА_3 суду пояснила, що 07.04.2008 року близько 20 год її син ОСОБА_2, повернувшись з магазину, повідомив, що ОСОБА_1 відібрав у нього мобільний телефон. Вона просила ОСОБА_1 та його батьків, оскільки вони проживають по-сусідству, повернути вказаний телефон, однак, ні викраденого, ні грошей їм ніхто не повернув, а навпаки, ігнорували їхні прохання. Просить задоволити цивільний позов у повному обсязі. Зокрема, 675 грн. матеріальної шкоди, яка завдана внаслідок викрадення мобільного телефону. Також 1000 грн. моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, постійних переживаннях, оскільки їм впродовж року не повертали ніяких коштів, обзивали її сина та словесно погрожували.

Оскільки підсудний ОСОБА_1 визнав себе винним повністю у вчиненому злочині, а фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового розгляду, вони не заперечують про визнання недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи. Таким чином, суд, переконавшись у правильному розумінні підсудним ОСОБА_1 змісту цих обставин та у відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позицій відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи .

Аналізуючи зібрані докази по справі та оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст.186 ч.1 КК України, оскільки він умисно, відкрито викрав чуже майно.

Обираючи міру покарання ОСОБА_1, суд враховує тяжкість скоєного злочину. Як пом’якшуючі покарання обставини, суд враховує повне визнання його вини, щире каяття, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується.

З урахуванням вищенаведеного та особи винного, суд вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді штрафу. Цивільний позов слід задоволити частково, стягнувши з підсудного в повному обсязі матеріальну шкоду та частково моральну шкоду в сумі 500 грн., що на погляд суду відповідатиме ступеню морального страждання потерпілого.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КК України, -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним за ст. 186 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в сумі 1190 грн.

Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд – ОСОБА_1 залишити попередню.

Цивільний позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 (представника потерпілого ОСОБА_2) 675 грн. матеріальної шкоди та 500 грн. моральної.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя               ________________