ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

08 лютого 2007 р.

№ 11/160

                                         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. –головуючого, Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників:

позивача

Бондарева В.В.,

відповідача

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу

ДП "Орджонікідзевугілля"

на постанову

від 24 жовтня 2006 року Донецького апеляційного господарського суду

у справі

№ 11/160

за позовом

ЗАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегірська"

до	ДП "Орджонікідзевугілля"

про	стягнення 37739, 63 грн.,

встановив:

У березні 2006 року позивач звернувся до господарського суду  Донецької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 31449, 69 грн., інфляційних в сумі 663, 84 грн., 3 % річних в сумі 183, 53 грн., пені в розмірі 1339, 76 грн.

Позивач заявою змінив підстави позову і просив стягнути з відповідача суму 37739, 63 грн., як безпідставно отриманих відповідачем коштів.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23 червня 2006 року (суддя Чернота Л.Ф.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрат, оплачених фабрикою з транспортного обслуговування шахт в сумі 37 739, 63 грн., судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить вказану постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови суду норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 1 червня 2005 року між сторонами у справі був укладений договір №57, згідно умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачеві рядове вугілля марки «ТР»в обсягах 60000 тн в місяць у найменуванні, кількості з якісними показниками, згідно специфікації.

Позивач зобов'язався переробити рядове вугілля та відвантажити отримані продукти збагачення за реквізитами, вказаними відповідачем, у кількості з урахуванням виходу концентрату.

Відповідно до умов укладеного договору, ціна позивачеві за послуги по збагаченню рядового вугілля встановлюється згідно із розрахунком вартості послуг по переробці давальницької речовини. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, після надання таких документів: балансового звіту переробки давальницької сировини; рахунку-фактури; акту про надання послуг; податкової накладної.

Згідно п.3.4 договору, щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, сторони здійснюють звірку розрахунків, результати якої оформлюються актом.

На підставі п.4.6 договору, поставка рядового вугілля здійснюється
залізничним транспортом в люкових піввагонах, вантажною швидкістю у
відповідності із розгорнутим планом перевезень. При відвантаженні рядового
вугілля    та    продуктів    збагачення    підприємство          вантажовідправник

зобов'язано у накладній вказати номер договору та зробити відмітку у залізничній накладній, що вантаж відправлений по прямому договору та належить замовнику.

Згідно п.4.9 договору, за письмовим узгодженням сторін оплата транспортування рядового вугілля до ЦЗФ замовнику може здійснюватися виконавцем. У цьому випадку замовник відшкодовує виконавцеві всі витрати, пов'язані із залізничним перевезенням (залізничний тариф, плата за користування вагонами, маневрову роботу, подачу та прибирання вагонів,  телеграфний  збір,   плату   за   комплект   перевізних   документів,   візування перевізних   документів,   ведення   облікової   картки,   збір),   згідно отриманих рахунків.

1 січня 2005 року між позивачем та ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»був укладений договір №ГП-73/02.05, відповідно до п.1.1 якого відповідач приймає на себе зобов'язання здійснювати своїми силами та засобами, за своїми шляхами, перевезення у вагонах та інших власників, які прибувають на станцію Булавин Донецької залізниці, а також перевезення місцевих вантажів «клієнта»у вагонах парка «Транспорта»або «Клієнта».

1 червня 2005 року до вказаного договору було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої, на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України №237 від 26.05.2005 року, правонаступником ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»за договором ГП-73/02.05 від 01.01.2005 року є ДП «Орджонікідзевугілля».

Згідно п.3.1 договору, під'їзні колії належать відповідачеві.

Вказаний договір був укладений строком на один рік по 31.12.2005 року.

На виконання умов укладеного договору №ГП-73/02.05 відповідач пред'явив до оплати рахунки за маневрові роботи з подачі та збирання вагонів за червень - серпень 2005 року.

Зазначені рахунки на суму 116556 грн. 74 коп. були оплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №31 від 13.09.2005 року.

Згідно із розрахунком вартості оплачених фабрикою сум за маневрові роботи з подачі та збирання вагонів за червень-серпень 2005 року, витрати позивача з оплати транспортного обслуговування шахт відповідача складають 37739 грн. 63 коп.

Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд правильно встановив, що вказані кошти були помилково перераховані позивачем   відповідачеві, оскільки позивач повинен був оплатити рахунки  відповідача на підставі укладеного між ними договору, а не суми витрат шахт відповідача з транспортного обслуговування у відносинах між позивачем та іншими підприємствами –шахтами.

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії та рахунки, які залишені відповідачем без задоволення.

У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст.1212 ЦК України, особа,  яка набула майно  або  зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно, було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій (п.п. 2.5, 2.6, 2.7) передбачено, що у разі обслуговування під'їзних колій локомотивом власника колії вагони подаються локомотивом залізниці на встановлені договором передавальні колії, на яких провадиться приймання і здавання вагонів. Подальше перевезення вагонів, розставлення їх на місцях навантаження і вивантаження і повернення на передавальні колії забезпечується локомотивами власника під'їзної колії або його контрагентів. У разі наявності у підприємства декількох під'їзних колій з окремими примиканнями до залізничної станції, договір про експлуатацію під'їзної колії або про подачу та збирання вагонів укладається окремо на кожну під'їзну колію. За згодою сторін може укладатися один договір із зазначенням у ньому порядку подачі та забирання вагонів для кожної під'їзної колії. Для під'їзних колій, які обслуговуються власними локомотивами, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що складаються безпосередньо між контрагентом і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія, без участі залізниці. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції вірно встановив той факт, що таким підприємством, в даному випадку, є відповідач, оскільки згідно п.3.1 договору №ГП-73/02.05 під'їзні колії належать саме йому.

Тому, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано задовольнив позов в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманої грошової суми в розмірі 37739 грн. 63 коп.

За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не відповідають вимогам закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111           Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "Орджонікідзевугілля" - без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                В.Дерепа                                                                                                                                       

                                                                   

                                                                                                            Б.Грек

                                                                                                            Л.Стратієнко