ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

08 лютого 2007 р.

№ 1/115

 

                                         

 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

 

головуючого, судді

Дерепи  В.І.

 

суддів :

Грека Б.М.

 

Стратієнко  Л.В.

 

за  участю  повноважних  представників :

 

позивача

ОСОБА_1

 

відповідачів

ОСОБА_2, ОСОБА_3

 

розглянувши  у    відкритому засіданні    касаційну   скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

на  р і ш е н н я    (у х в а л у )

 

на     п о с т а н о в у

від 26 вересня 2006 року Київського апеляційного господарського суду

 

у справі   за    позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

до	Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4

 

про	спонукання до підписання акту та стягнення заборгованості у розмірі 29976,64 грн.,

 

В С Т А Н О В И В :

 

У червні 2006 року СПД фізична особа ОСОБА_1 звернувся до  господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача СПД  фізичної особи ОСОБА_4  про спонукання підписання акту прийому-передачі продовольчих товарів та стягнення їх вартості.

 

Свої вимоги позивач обґрунтував тим,  що орендні відносини між ним та відповідачем  припинено, в зв'язку з чим він передав останньому продовольчі товари на реалізацію, тому просить зобов'язати відповідача підписати акти прийому-передачі продовольчих товарів та стягнути їх вартість.

 

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17 липня 2006 року позов  задоволено.

 

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006 року рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

 

У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як прийняту  з порушенням норм  матеріального і процесуального права.

 

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити за необґрунтованістю вимог.

 

Заслухавши пояснення  представників сторін,  перевіривши матеріали справи та на підставі,  встановлених в ній  фактичних  обставин, проаналізувавши  правильність застосування  апеляційним  господарським судом  при прийнятті    постанови норм матеріального  і  процесуального  права, суд вважає, що касаційна  скарга не   підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

 

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач в обґрунтування позовних вимог в позовній заяві посилався на те, то у зв'язку з фактичним припиненням орендних, відносин за договором оренди від 01.08.2005, укладеним між ним та ОСОБА_4,  він не мав змоги здійснювати підприємницьку діяльність в орендованому приміщенні, а тому передав продовольчі товари на суму 29976,64 грн. відповідачу, про що свідчать наказ про створення інвентаризаційної комісії та інвентаризаційні описи, але відповідач від підписання акту прийому-передачі продовольчих товарів категорично відмовився.

 

До позовної заяви позивач додав акт прийому-передачі продовольчих товарів від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4,  датований квітнем 2006 року, в якому вказано, що акт складений комісією у складі: голови комісії -  ОСОБА_1, члени комісії -  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та присутній ОСОБА_9. В другій частині цього акту зазначено, що:  "…04.2006 комісія  перевірила наявність продовольчих товарів й вирішила передати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 продовольчі товари для подальшої реалізації та повернення їх вартості фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1. "

 

Враховуючи викладене суд вважає, що апеляційний господарський суд, розглядаючи справу у відповідності до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України прийшов до обґрунтованого  висновку, що  задовольняючи вимоги позивача про спонукання відповідача підписати акт прийому - передачі продовольчих товарів та стягнення їх вартості у сумі                 29976,64 грн. господарський суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у вказаному акті не йде мова про те, що відповідач приймає ці продовольчі товари.

 

Крім того, із акту не вбачається, що відповідач був членом комісії, яка його складала та взагалі був присутнім при складанні даного акту, а в другій частині акту не зазначено, що  відповідач має  підписати вказаний акт.

 

Наявний на початку акту перелік членів комісії та їх підписи не свідчать про те, що зазначеними членами комісії були вчинені дії,  вказані в частині другій цього акту, оскільки такі дії члени комісії не засвідчили своїми підписами, а міститься лише підпис голови комісії ОСОБА_1

 

Отже, вказаний акт хоч і містить назву прийому-передачі продовольчих товарів від  позивача відповідачу, але не може бути доказом передачі позивачем відповідачу  товарів  та прийняття їх останнім, оскільки немає юридичної сили факту передачі товару від позивача відповідачу.

 

Суд  також вважає правильними висновки апеляційного господарсь-кого суду в тому, що  не  можуть вважатись належними доказами передачі позивачем відповідачу продовольчих товарів і надані позивачем інвентаризаційні описи товарів від 18.05.2006, оскільки  відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які  відповідно до  законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 

Обґрунтованими є висновки апеляційної інстанції і в тому, що  надані  позивачем інвентаризаційні описи товарів від 18.05.2006 свідчать  лише про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей позивача та про наявність цих товарно-матеріальних цінностей в певному місці на конкретну дату і не мають  доказового значення щодо предмету спору.

 

За вказаних обставин суд вважає, що апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку, що господарський суд  помилково прийшов до висновку про те, що  інвентаризаційні описи та  наказ позивача НОМЕР_1 від 17.05.2006 р. "Про  проведення інвентаризації" є доказами факту передачі позивачем товару відповідачу на суму 29976,64 грн.

 

Суд вважає, що апеляційний господарський суд повно і всебічно з'ясував та перевірив всі обставини  справи, дав належну  правову оцінку зібраним у справі  доказам та прийняв законну і обґрунтовану постанову, яка  відповідає матеріалам справи і вимогам діючого законодавства, тому її необхідно залишити без змін.

 

На підставі  наведеного,  керуючись  ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰,  111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

 

Постанову  Київського апеляційного господарського суду від                       26 вересня 2006 року залишити без змін, а  касаційну скаргу без  задоволення.

 

Головуючий, суддя                                                                Дерепа В.І.

 

С у д д  і                                                                                   Грек Б.М.

 

                                                                                                 Стратієнко  Л.В.

                                                                                          

                                                                                                        

тє