Справа № 22ц - 1739/2009 Головуючий у 1 інстанції Додатко В.Д.
Категорія 01, 37 Доповідач у 2 інстанції Малород О.І.
УХВАЛА
Іменем України
5 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: Дьоміної О.О.
суддів: Малорода О.І., Оношко Г.М.
при секретарі: Бистрій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 серпня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Бородянської державної нотаріальної контори, треті особи: Бородянська селищна рада Київської області, Бюро технічної інвентаризації Бородянського району про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом, визнання права на спадщину за заповітом та тлумачення заповіту ,-
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2008 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на ½ частину будинку по АДРЕСА_1 з якою вона проживала та перебувала на її утриманні, поскільки була неповнолітньою.
Відповідач, її дядько, отримав спадщину після смерті своєї матері, а її бабусі і став власником ½ частини спадкового майна.
Вона в 2007 році від родичів дізналась про заповіт бабусі в якому остання заповіла свою ½ частину будинку по АДРЕСА_1 в рівних частинах їй та її двоюрідному брату сину відповідача.
Вважає, що вона фактично прийняла спадщину, поскільки будучи неповнолітньою на день смерті проживала з спадкодавцем.
Просила визнати свідоцтво про право власності на відповідача недійсним та визнати за нею право власності на ¼ частину будинку по АДРЕСА_1.
Надалі позивачка доповнила позовні вимоги і просила постановити рішення про тлумачення змісту заповіту зробленого ОСОБА_3 від 22 червня 1994 року в тій частині, що померла заповіла їй та її двоюрідному брату ½ частину будинку по АДРЕСА_1, а не по АДРЕСА_2, як про це указано в заповіті.
Рішенням суду в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом, визнання права на спадщину за заповітом - відмовлено, а додатковим рішенням від 27 листопада 2008 року відмовлено і в задоволенні вимог в частині тлумачення заповіту.
Позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги, з тих підстав, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка 22 червня 1994 року заповіла належну їй частину будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в рівних частках своїм онукам - позивачці ОСОБА_1 та ОСОБА_2/сину відповідача/. Заповіт посвідчено нотаріусом.
Також судом встановлено, що в 1987 році відповідач ОСОБА_2 та його покійна мати ОСОБА_3 самочинно збудували двохквартирний будинок на земельній ділянці, де знаходиться і будинок на який вчинено заповіт /по АДРЕСА_1/. Надалі цей будинок був узаконений і 7 грудня 1988 року відповідач та його покійна мати отримали свідоцтво про право власності на будинок по АДРЕСА_1 по ½ частині та провели розмежування земельних ділянок з виділом відповідачу та його матері земельної ділянки розміром 0,07 га.
23 грудня 1988 року ОСОБА_4, дідусь позивачки та батько відповідача, що проживав за адресою АДРЕСА_1 заповів усе своє майно онуці - позивачці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4. - помер.
В грудні 1997 року відповідач ОСОБА_2 успадкував по закону належну його матері ½ частину будинку по АДРЕСА_1 і став власником усього будинку.
Право власності на будинок по АДРЕСА_2 зареєстровано на 2/3 частини за ОСОБА_4 та на 1/3 частину за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва від 18 вересня 1958 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд вважав заповіт складений ОСОБА_3. 22 червня 1994 року без майновим, так як їй не належав будинок по АДРЕСА_2, а позов безпідставним.
Відмовляючи в задоволенні вимог в частині тлумачення заповіту, та постановляючи додаткове рішення суд указав, що відсутні будь-які підстави, для ототожнення нумерації двох окремих житлових будинків НОМЕР_1 та НОМЕР_2, поскільки вони існували з 1988 року і до смерті заповідача.
З даними висновками суду погоджується і судова колегія.
Виходячи з аналізу положень норм ст. ст. 213
При цьому ч. 2 ст. 213 ЦК України
Таким чином, при
тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у сам зміст заповіту,
ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо
належного їй майна, майнових прав і обов'язків на випадок своєї смерті ( ст.
1233 ЦК України
Заповіт було вчинено 22 червня 1994 року на час дії Цивільного кодексу в редакції 1963 року, який не мав норми про тлумачення заповіту. Новий Цивільний кодекс введено в дію з 1 січня 2004 року і його норми не мають зворотної сили.
За таких обставин колегія вважає, що заповіт вчинений 22 червня 1994 року не підлягає тлумаченню.
Крім того колегія вважає, що суд також не вправі проводити пошук волі заповідача та вносити зміни в сам заповіт.
Інші позовні вимоги є похідними від вимог про тлумачення заповіту.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі не підтверджені доказами та не спростовують висновок суду.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 серпня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду України протягом 2 місяців.
Головуючий :
Судді: