Справа № 22Ц-2982/2006                                       Головуючий в 1 інстанції Лисюк О.Д.

Категорія 19,23                                                         Доповідач в 2 інстанції Юровська Г.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Юровської Г.В.

суддів: Яворського М.А., Суханової Є.М.,

при секретарі Чабанюк Т.Г. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скар­гою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київсь­кої області від 16 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шко­ди, стягнення упущеної вигоди.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

У березні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрун­тування своїх вимог посилався на те, що 29-31 жовтня 1999 року ОСОБА_1 поза встанов­лених законом підстав забрав та вивіз дві секції лісосушилки ПАП-32, яка у відповідності до договору збереження рухомого майна, укладеного 12 липня 1997 року, перебувала на збері­ганні ОСОБА_2

У зв'язку з цим, постановою Ірпінського районного суду від 1 червня 2005 року відпо­відача було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України 1960 року. Своїми діями він заподіяв ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 30000 гри­вень вартості викраденого майна та 35000 гривень моральної шкоди. Незаконним заволодінням спірним майном ОСОБА_1 унеможливлював отримання ОСОБА_2 прибутку, сприяв виникненню в останнього упущеної вигоди в розмірі 592000 гривень.

З огляду на це, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 моральну та матеріальну шкоду, упущену вигоду, 5700 гривень 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання, пов'язаного з поверненням незаконно утримуваного майна, а також витрати на оплату робо­ти адвоката у розмірі 5000 гривень.

-   Рішенням. Баришівського районного суду від 16 червня 2006 року вимоги заявленого позову задоволені частково.

На корсть ОСОБА_2 стягуто з 30000 гривень матеріальної шкоди, 7000 гривень моральної шкоди та 5000 гривень витрат на оплату правової допомоги.

У задоволенні іншої частини вимог заявленого позову ОСОБА_2 відмовлено, стягнуто з нього нак ористь держави 350 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рі­шення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Посилається на те, що, вирішуючи спір  по суті, суд припустився неповноти у встановленні обставин справи та дослідженні доданих до неї доказів.

Зокрема, не звернув увагу на те, що ще в грудні 2000 року спірні секції лісосушилки ПАП-32 були відібрані у відповідача і передані ОСОБА_2 на зберігання. Не зважа­ючи на це, протягом п'яти років відповідач ними не цікавився, їх не зберігав. Саме внаслідок цього спірне майно стало несправним та непридатним для подальшого використання. Зіпсу­вання секцій сушилок не пов'язано з неправомірним їх заволодінням ОСОБА_1

На наведені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 свої заперечення не надав.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість зіпсованих секцій лісосушилки ПАП-32 та відшкодовуючи моральну шкоду, суд виходив з того, що секціями лісосушилки ПАП-32, які перебували на зберіганні ОСОБА_2, ОСОБА_1 заволо­дів незаконно. Своїми діями скоїв злочин, передбачений ст.198 КК України, заподіявши тим самим позивачу шкоду у розмірі вартості лісосушилок.

При цьому суд керувався ст.ст. 1166, 1167 та 1177 ЦК України 2004 року, у відповід­ності до яких особа, що скоїла злочин, зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну його вчи­ненням.

З такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може. Вважає, що, вирішуючи спір, суд допустив неповноту у встановленні фактичних обставин, не перевірив обгрунтованість доводів позивача з огляду на долучені до матеріалів справи докази, помил­ково застосував ЦК України 2004 року до правовідносин, що виникли до набрання ним чин­ності.

Крім того, в оскаржуваному рішенні суд не вказав, яким саме чином незаконне заволодіння ОСОБА_1 секціями лісосушилки ПАП-32 зумовили їх пошкодження та подальше знищення.

У зв'язку з допущенням судом вказаних процесуальних порушень, неналежним засто­суванням норм матеріального права ухвалене ним судове рішення не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню.

З матеріалів кримінальної справи №1п-6/2005 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.198 КК України 1960 року вбачається, що 29-31 жовтня 1999 року ОСОБА_1 заволо­дів двома секціями лісосушилки ПАП-32, яка на той час перебувала у зберіганні ОСОБА_2

25 грудня 2000 року слідчий Іванківського РВ ГУ МВС України Андрощак А.В. секції лісосушилки-ПАП-32 у ОСОБА_1 вилучив та передав на зберігання позивачу.

29 вересня 2005 року державний виконавець ВДВС Оболонського РУЮ Степенко О.Л. склала акт, в якому встановила несправність секцій лісосушилки ПАП-32. Вказала на те, що одна з секцій вкрилась іржою, інша виявилась розукомлектованою.

У відповідності до ст.48 Закону України „Про власність" особа, яка хоч і не є власни­ком, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадкованого володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи догово­ром, може вимагати усунення будь-яких порушень її права, відшкодування спричиненої шкоди та завданих цим збитків.

При цьому за правилами ст.60 ЦПК України обов'язок доведення наявності таких та­ких порушень, а також спричинення ними збитків покладається саме на таку особу.

З матеріалів справи вбачається, що цей обов'язок ОСОБА_2 не виконав, не на­дав суду докази, які б свідчили про те, що пошкодження та подальше знищення спірного майна відбулось під час перебування його в незаконному володінні ОСОБА_1 протя­гом жовтня 1999 - грудня 2000 років.

Постанова слідчого Іванківського РВ ГУ МВС України Андрощака А.В. від 29 вересня 2000 року, інші матеріали цивільної та кримінальної справ не свідчать про те, що на час про­ведення виїмки секції лісосушилки ПАП-32 були пошкоджені та перебували у несправному стані.

З огляду на це, колегія суддів вважає відсутніми підстави для стягнення з ОСОБА_1 їх вартість, у задоволенні таких вимог ОСОБА_2 відмовляє.

З грудня 2000 року до часу розгляду справи ОСОБА_2 спірне майно не викорис­товував, ним не цікавився, не зазнавав переживань з приводу неможливості використання секцій лісосушилки ПАП-32 у запровадженій ним господарській діяльності.

Факт заподіяння позивачу моральної шкоди апеляційний суд вважає недоведеним, у задоволденні такої вимоги йому відмовляє.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 313, 314, 316, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року ска­сувати.

Ухвалити нове: відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шко­ди, стягнення упущеної вигоди.

Рішення суду може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох міся­ців з моменту його проголошення.