Справа 10-4 2007 р. Головуючий в І інстанції Федорова Т.П.
Категорія ст. 186 ч. 2 Доповідач Авраменко М.Г.
Ухвала
Іменем України
19 січня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Рубайла Г.Я. суддів - Авраменко М.Г., Капічон О.М. з участю прокурора - Вегери Д.А. захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2
на постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 15 січня 2007 року про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, українцю, гр. України, не працюючому, прож, в АДРЕСА_2, раніше судимому,
обвинуваченому в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -
встановив:
ОСОБА_1 органами досудового слідства пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України, в тому, що він, на початку червня місяця 2006 p., близько 4 год. ранку в парку ім.. Шевченка в м. Б. Церква під приводом здійснення телефонного дзвінка незаконно заволодів телефоном «Самсунг С-200» вартістю 600 грн. гр. ОСОБА_4.
Після вимоги ОСОБА_4 повернути телефон, застосував до неї фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілої, яке виражалося в тому, що він застосовуючи фізичну силу виштовхнув її з салону автомобіля, сам зник на вказаному автомобілі з місця події з викраденим телефоном.
15 січня 2007 р. Білоцерківський міськрайонний суд задовільнив подання слідчого Білоцерківського MB ГУ МВС України про обрання ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Захисник обвинуваченого подала апеляцію на постанову суду. Вважає, що у слідчого не було підстав для обрання такої міри запобіжного заходу. Обвинувачений її син. Він не переховувався від слідства. Слідчому було відомо, що син перебував під вартою по справі порушеній Фастівським МРВ МВС України і мав всі можливості об»єднати справи в одне провадження.
Після проголошення вироку Фастівським міськрайонним судом сина було звільнено з-під варти. З 15 листопада 2006 р. син був дома, шукав роботу, працював на тимчасових роботах.
До 12 січня 2006 р. повісток син не отримував. Працівники міліції до них не приїжджали. Перший раз з»явилися до них о 8 год. 12.01.2007 p. і повідомили, що сина викликають на допит і він без жодних заперечень поїхав з ними до Білоцерківського МВС.
Суд не розібрався, а лише прикрив недоліки в роботі слідчого.
Вислухавши доповідача, пояснення захисника, яка підтримала обставини викладені в апеляції, просила скасувати постанову суду та обрати ОСОБА_1 інший запобіжний захід, міркування прокурора про необхідність обрання обвинуваченому саме такого запобіжного заходу і перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Згідно ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини або продовжити злочинну діяльність.
Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Одним із запобіжних заходів є взяття під варту.
При обранні міри запобіжного заходу враховуються тяжкість злочину, у вчинені якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров»я, сімейними і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Ст. 155 КК Украйни передбачено, що взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді розбавлення волі на строк понад три роки.
Слідчим дотримано вимоги ст. 165-2 КПК України при обранні міри запобіжного заходу.
Однією з підстав обрання саме такого запобіжного заходу був висновок про те, що обвинувачений зможе продовжувати злочинну діяльність, про що свідчить та обставина, що ОСОБА_1, як до скоєння пограбування так і після, вчиняв злочини і притягувався двічі до кримінальної відповідальності, що підтверджується копіями вироків долучених до справи.
Суд першої інстанції саме з цих підстав прийняв рішення про обрання ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та врахував обставини, передбачені ст. 150 КПК України та навів їх у постанові.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію захисника залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 15 січня 2007 р. про обрання ОСОБА_1 міри запобіжного заходу - взяття під варту, без змін.
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно: суддя М.Г.Авраменко