Справа№22Ц-3436/2006                                                    Головуючий у 1 інстанції Толкачова Л.А.

Категорія   5                                                                  Доповідач у 2 інстанції Поліщук М.А.

УХВАЛА

Іменем   України.

27 грудня 2006 року                     колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного

суду Київської області в складі:

головуючого - судді Антоненко В.І. суддів - Поліщука М.А., Тракало В.В. при секретарі - Чабанюк Т.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розділ житлового будинку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

          ВСТАНОВИЛА:

В березні 2002року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись в суд із позовом і просили розділити житловий будинок АДРЕСА_1 згідно часток у праві власності на спадкове майно відповідно до висновку технічної експертизи, визнати за ними право власності на 2\3 частини будинку із надвірними спорудами, а відповідачу виділити 1\3 частину будинку.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що вказаний житловий будинок є спадковим майном після смерті матері ОСОБА_4, але відповідач добровільно поділити будинок відмовляється.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 вересня 2006 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності на 3/4 частини в житловому будинку АДРЕСА_1 та виділено їм наступні приміщення цього будинку, надвірні будівлі і споруди: частину кухні 1-2 площею 4,3 кв.м, вартістю 2313грн.; житлове приміщення 1-3 площею 15,5 кв.м вартістю 6967грн; житлове приміщення 1-4 площею 23,5 кв.м вартістю 12079грн., житлове приміщення 1-5 площею 13,0кв.м, вартістю 6682грн, що складає 67/100 часток по площі приміщень в житловому будинку; тамбур «II» вартістю 1596грн.; 2/3 частини сараю Б вартістю 6264грн.; 2/3 частини сараю «Г» вартістю 613грн; 2/3 частини колодязя І вартістю 535грн., 2/3 частини вбиральні вартістю 689грн.; 2\3 частини хвіртки вартістю 78грн., 2/3 частини воріт вартістю 98грн.; 2\3 частини огорожі вартістю 539грн; 2\3 частини погребу під літерою Г вартістю 1414грн; 2\3 частини бетонного тротуару вартістю 297грн, що складає 66/100 часток вартості будівель та споруд. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\3 частину в житловому будинку АДРЕСА_1 та виділено їм наступні приміщення цього будинку, надвірні будівлі і споруди: коридор 1-1 площею 3,1 кв.м вартістю 1539грн., частину кухні 1-2 площею 9,4кв.м вартістю 4832грн.; житлове приміщення 1-6 площею 15,8кв.м вартістю 8121грн., що складає 33/100 часток по площі приміщень в житловому будинку; тамбур під літерою «І» вартістю 1160грн., 1/3 частину сараю Б вартістю 3132грн.; 1\3

частину сараю В вартістю 295грн.,1\3 частину сараю Г вартістю 306грн., 1/3 частину колодязя І вартістю 268грн. 1/3 частину вбиральні вартістю 345грн.; 1\3 частини хвіртки вартістю 39грн., 1/3 частини воріт вартістю 49грн.; 1\3 частини огорожі вартістю 269грн; 1\3 частини погребу під літерою Г вартістю 707грн; 1\3 частину бетонного тротуару вартістю 149грн, що складає 34/100 часток вартості будівель та споруд.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності на вказаний житловий будинок, стягнути із нього на користь позивачів в рахунок належної їм частини будинку 33 562грн., посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.10.2000 року померла ОСОБА_4 і відкрилась спадщина на належне їй майно, яке складається з житлового будинку із надвірними спорудами АДРЕСА_1.

Згідно заповіту від 2.09.1997року ОСОБА_4 заповіла своє майно в рівних частках своїм дітям: ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2

Згоди між сторонами про порядок володіння і користування будинком   не досягнуто.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що кожній із сторін можливо виділити відокремлену частину будинку і є технічна можливість переобладнати житловий будинок із одноквартирного в двоквартирний.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, поскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1, який на праві спільної часткової власності належить сторонам, технічно можливо переобладнати із одноквартирного в двоквартирний згідно часток співвласників 2/3 та 1\3 частина.

В судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_1 була призначена судова будівельно-технічна експертиза, за висновком якої було визначено 2 варіанти розділу будинку на 2\3 частини і 1\3 частину. За клопотанням відповідача йому виділено 1\3 частину житлового будинку із надвірними спорудами за 1 варіантом експертизи.

Згідно із ст.364 ч.1 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

З врахуванням вказаних вимог закону, суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позовних вимог і розділив житловий будинок із надвірними спорудами відповідно до часток сторін у спільній частковій власності на житловий будинок.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування і ухвалення нового рішення немає.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права не заслуговують на увагу, висновків суду не спростовують, а заявлені в апеляційній скарзі вимоги про визнання права власності на житловий будинок за відповідачем, стягнення із нього на користь позивачів в рахунок належної їм частини будинку грошової компенсації в сумі 33 562грн. не підлягають задоволенню, поскільки вказані вимоги не були предметом судового розгляду.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.