Справа № 22ц-3661/2006                                               Головуючий у 1 інстанції Войнаренко Л.Ф.

Категорія   35                                                                   Доповідач у 2 інстанції Поліщук М.А.

        УХВАЛА

           Іменем         України.

12 січня 2007 року                         Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного

суду Київської області в складі:

головуючого - судді Антоненко В.І. суддів - Тракало В.І., Поліщука М.А., при секретарі Муханько О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні   в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду від 17 жовтня 2006року в справі за позовом ОСОБА_2   до   ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2006року ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом і просила змінити розмір аліментів, визначений рішенням Вишгородського районного суду про стягнення на свою користь з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів з 1/4 частини заробітку на тверду грошову суму 500грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що погіршився стан здоров'я дитини, за своїм матеріальним становищем вона не може самостійно утримувати дитину, а з відповідача протягом трьох років стягуються аліменти в розмірі 26грн. щомісячно, що менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на неповнолітню дитину

Рішенням Вишгородського районного суду від 17 жовтня 2006року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 200грн., починаючи з дня вступу рішення в законну силу до повноліття сина ОСОБА_3, тобто до 1ІНФОРМАЦІЯ_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Вишгородського районного суду від 21 травня 2001року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 26.04.2001 року стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1\4 частини заробітку до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки відділу ДВС Оболонського району м. Києва від 6.02.2006року в 2005році позивачка отримувала аліменти в розмірі 24,37грн. щомісячно.

Відповідно до довідки, наданої відповідачем, ОСОБА_1 з 1.08.2006року працює ІНФОРМАЦІЯ_3 і його середньомісячна заробітна плата становить 150грн.

ОСОБА_3 знаходиться на диспансерному обліку у Вишгородській дитячій поліклініці і потребує щорічного санаторно-курортного оздоровлення.

Задовольняючи позовні вимоги про зміну розміру аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що розмір аліментів, які отримує позивачка, менше встановленого законом мінімального розміру аліментів, матеріальний стан позивачки погіршився.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, поскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров»я когось із них.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 самостійно утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3. З відповідача на користь позивачки з часу визначення судом розміру аліментів в частці від заробітку(доходу) платника аліментів стягуються аліменти в розмірі 24,37грн. щомісячно, що менше мінімального розміру аліментів, визначеного ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України.

Врахувавши вказану обставину, а також те, що неповнолітня дитина часто хворіє, перебуває на диспансерному обліку, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що матеріальне становище ОСОБА_2, в порівнянні з періодом, коли розмір аліментів на неповнолітню дитину було визначено рішенням суду в 2001 році в розмірі 1\4 частини заробітку(доходу), станом на час звернення із позовом до суду погіршилось, а тому є підстави для зміни розміру аліментів.

Визначення судом аліментів в твердій грошовій сумі 200грн. узгоджується з вимогами ст.184 Сімейного кодексу України.

Колегія суддів погоджується із критичною оцінкою суду першої інстанції щодо довідки про середньомісячну заробітну плату відповідача в сумі 150грн., поскільки зазначений розмір значно менше мінімальної заробітної плати на вказаний період.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи і не оспорюють висновків суду.

Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303,307,308, 315 ЦПК України колегія суддів,

                 УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду від 17 жовтня 2006року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.