Апеляційний суд Рівненської області
У Х В А Л А
Іменем України
5 травня 2009 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого-судді - Полюховича О.І.
суддів - Міщенко О.А., Шпинти М.Д.
прокурора - Войтюка А.М.
засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника-адвоката ОСОБА_2 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок на вирок Сарненського районного суду від 21 січня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Вири Сарненського району Рівненської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працюючий, невійськовозобов'язаний, інвалід 3-ї групи, раніше не судимий, проживаючий в АДРЕСА_1 ,
- засуджений за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на сім років років позбавлення волі;
Цивільний позов прокурора задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сарненської районної державної адміністрації 773 грн 28 коп в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої.
Суд вирішив питання щодо речових доказів по справі.
ОСОБА_1 засуджено за вчинення закінченого замаху на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_3. за таких обставин.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2008 року приблизно о 23год, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, по місцю свого проживання, в квартирі АДРЕСА_1 , під час сварки зі своєю бувшою дружиною, ОСОБА_3., висловлюючи погрози позбавити останню життя, наніс чотири удари ножем побутово-господарського призначення ОСОБА_3., спричинивши колоту-різану рану ділянки рукоятки грудини, потиличної ділянки шиї та дві колоті-різані рани передньої поверхні грудної клітки. Смерть потерпілої не настала з незалежних від волі ОСОБА_1 причин.
В поданих на вирок суду апеляціях:
- захисник-адвокат ОСОБА_2. просить вирок суду першої інстанції змінити, оскільки в діях ОСОБА_1 немає складу злочину, передбаченого ст.115 КК України. Захисник наголосив, що ОСОБА_1 не мав умислу на протиправне заподіяння смерті потерпілій. ОСОБА_2. просить перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч.1 ст.121 КК України і від призначеного покарання звільнити на підставі ст.75 КК України.
________________________________________________________________________________
Справа №11-171\09 головуючий в 1-й інстанції - Довгий І.І.
Категорія: ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України доповідач - Полюхович О.І.
-прокурор, не оспорюючи висновки суду про доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій, просить вирок місцевого суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість , постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_1. покарання - вісім років позбавлення волі.
Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, подав зміни до апеляції і просить дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на сім років. Однак, колегія суддів вважає, що зміни до апеляції є неприйнятними відповідно до п.8 ч.1 ст.348 КПК України, оскільки прокурор, який затверджував обвинувальний висновок, має право подати апеляцію лише в межах обвинуваченння, що підтримав прокурор , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. Прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, підтримував обвинувачення за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про перекваліфікацію дій засудженого з ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України, міркування ОСОБА_1 про задоволення апеляції захисника та звільнення його від покарання з випробуванням, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляція захисника-адвоката підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляції прокурора слід відмовити з наступних підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, зазначених у вироку, доведена показаннями самого засудженого, потерпілої ОСОБА_3., свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., та іншими доказами у справі. Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що висловлюючи погорозу вбивством та наносячи потерпілій удари ножем, ОСОБА_1 мав умисел на позбавлення її життя.
Приймаючи рішення про зміст і спрямованість умислу винного, суду слід виходити з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, до того ж урахувати не тільки висловлювані погрози та знаряддя злочину, а й стосунки ОСОБА_1 з потерпілою, які передували злочину, поведінку під час виконання та після вчинення злочину, причини припинення злочинних дій.
Визнаючи засудженого винним у закінченому замаху на вбивство ОСОБА_3. під час сварки, і, кваліфікуючи ці дії за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, суд фактично виходив із факту нанесення чотирьох ударів ножем потерпілій та висловлюваних в її адресу погроз вчинити вбивство. Однак суд першої інстанції не врахував, що сам по собі факт висловлювань погроз ОСОБА_3. та нанесення їй ударів не свідчить про умисел ОСОБА_1 на вбивство. Не було взято до уваги і ставлення засудженого до вчиненого та інші дані, які містяться в матеріалах справи.
Під час досудового слідства і в судовому засіданні ОСОБА_1 сам визнав факт нанесення ударів ножем своїй бувшій дружині, ОСОБА_3. і стверджував, що не мав умислу на вбивство. Зазначені твердження засудженого не спростовані, у матеріалах справи немає даних , які б свідчили про намір ОСОБА_1 вчинити вбивство потерпілої.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 також наголосив, що немав наміру вбивати бувшу дружину, хотів лише налякати її, оскільки він є інвалідом, а ОСОБА_3. ображає його.
У вироку суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілої, оскільки наносив удари ножем, який має довжину клинка 19,7 см., наносив удари в життєво важливі органи. Однак ОСОБА_1 як ході досудового слідства, так і під час судового розгляду справи вказував, що знаряддя злочину не готував, ніж побутового призначення лежав на столі, а з метою налякати і спричинити біль - наніс ОСОБА_3. декілька ударів ножем.
Такі показання ОСОБА_1 підтверджуються показаннями потерпілої, свідка ОСОБА_4. та висновком судово-медичної експертизи (а.с.69-70). ОСОБА_4., який забрав ніж у засудженого , є його сином 1993 року народження, а тому ОСОБА_1 міг би не віддати ножа і довести свій умисел на позбавлення життя потерпілої до кінця.
Згідно з матеріалами справи засуджений та потерпіла, які з вересня 2007 року не перебувають у шлюбі, від спільного проживання у шлюбі мають восьмеро дітей, проживають в спільній квартирі, впродовж тривалого часу на грунті особистих неприязних стосунків вчиняли сварки.
Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом . Злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство й у випадках, коли винний діє з неконкретним умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідками , які фактично були заподіяні.
У відповідності з висновком експерта №202 від 17 червня 2008 року у ОСОБА_3. виявлено колото-різану рану ділянки рукоятки грудини, колото-різану рану потиличної ділянки шиї. Дані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Колото-різана рана передньої поверхні грудної клітки, колото-різана рана передньої поверхні грудної клітки (де раневі канали проникають в грудну порожнину). Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.
За таких обставин вчинене ОСОБА_1 діяння необхідно розглядати не як закінчений замах на вбивство ОСОБА_3., а як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Тому колегія суддів прийшла до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України.
Частиною 2 ст.65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_1. покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував обставин, що пом'якшують покарання.
ОСОБА_1 раніше не судимий, злочин вчинив вперше, позитивно характеризується по місцю проживання, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, інвалід ІІІ групи (професійне захворювання), громадянин, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), має восьмеро дітей. Потерпіла ОСОБА_3. просить суд суворо не карати ОСОБА_1, не позбавляти його волі, претензій ні майнового, ні морального характеру до засудженого немає (а.с.162).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вказані обставини, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу засудженого дають підстави визнати можливим призначити засудженому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.121 КК України, тобто застосувати ст.69 КК України і обрати покарання у вигляді позбавлення волі.
На підставі наведеного та керуючись ст..ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково, а в задоволенні апеляції прокурора - відмовити.
Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 21 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.1 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України, на три роки позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий : підпис
Судді : підписи
З оригіналом згідно.
Суддя-доповідач: О.І.Полюхович