Лугинський районний суд  Житомирської області

                                                                                            Справа № 2-А- 604/09

П О С Т А Н О В А

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        29 квітня 2009 року                                                                      смт. Лугини

         Лугинський районний суд Житомирської області

                   в складі : головуючого – судді         Нечуй Б.П.

                                   при секретарі –                Лісовській Т.К.                                

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження в смт. Лугини справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1   до управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації  про визнання дій протиправними та   стягнення невиплачених коштів, передбачених ст. ст.. 37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,-  

В С Т А Н О В И В :

        ОСОБА_1 з вернувся  до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив   визнати дії відповідача - управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   щодо невиплати  йому   у    повному розмірі  допомоги та доплати, передбачених  ст.ст. 37,39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними; с тягнути з управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на його користь 1391,40 грн. н едоплаченої щомісячної грошової допомоги в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,   передбаченої ст.  37 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року та 11531,03 грн.  доплати до заробітної плати, передбаченої ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2000 року по 31.03.2009 року.

           Зазначені вимоги позивача обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати йому виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення його прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

          Позивач в судове  засідання не з'явився. Від нього надійшла письмова заява у відповідності до якої він  просить зазначену справу розглянути в попередньому судовому засіданні  без його участі; позовні вимоги підтримує.

           Представник  управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації  в судове засідання не з’явився. Від зазначеного управління надійшло заперечення  у відповідності до якого вони просять зазначену справу розглянути в попередньому судовому засіданні без  участі їхнього представника та відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю.

         Дослідивши  докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

        Судом встановлено, що позивач  являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія Б № 185563, виданого 20.01.1993 року Житомирською облдержадміністрацією, працював   з 15.10.2000 року по 17.04.2001 року , з 15.10.2001 року по 16.04.2002 року, з 15.10.2002 року по 16.04.2003 року в Лугинській ЦРА №27, з 15.10.2008 року по 31.03.2009 року в Лугинському дитячому садку-яслях «Сонечко» та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених  до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

     Згідно ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. У зоні гарантованого добровільного відселення 40 % від мінімальної заробітної плати.

            Так як позивач проживав в смт. Лугини, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, тому він повинен отримувати вказану допомогу в зазначеному розмірі щомісяця, однак допомога йому виплачувалась частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».    

          Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення – дві мінімальні заробітні плати.

Так як, позивач  працював в Лугинській ЦРА №27 та  Лугинському дитячому садку-яслях «Сонечко», які  знаходяться в смт. Лугини,  територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, тому він повинен отримувати вказані доплати в зазначеному розмірі щомісяця, однак вони виплачувались  йому частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог  ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими.

Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлений: Порядком використання коштів державного бюджету на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 02.07.2004 року за №147 ( зареєстрований Мінюстом України 26.07.2004 року за №926/9525) та порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року за №936.

Пунктами 2 даних нормативних актів визначено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами, пов’язаними із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються  управління праці та соціального захисту населення відповідних  районних  державних адміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.

  Кодекс адміністративного судочинства передбачає річний строк звернення до суду за відновленням порушених прав.

          Заборгованість по ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України  незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України „Про оплату праці”  є складовою  структури заробітної плати.

    З врахуванням викладеного вище та розмірів мінімальної заробітної плати в Україні в спірний період часу,а саме:

розмір мінімальної заробітної плати у спірний період становив:  

з 01.01.1999 р.-74 грн., з 01.04.2000 р.-90 грн., з 01.07.2000 р.-118 грн., з 01.01.2002р.-140 грн., з 01.07.2002 р. – 165 грн., з 01.01.2003 р. – 185 грн.,  з 01.12.2003 р. – 205 грн., з 01.09.2004 р.– 237 грн., з 01.01.2005 р.  - 262 грн., 01.04.2005 р.  - 290 грн., з 01.07.2005 р. –   310 грн., з 01.09.2005 р. -332 грн., з 01.01.2006 р.-350 грн., з 01.07.2006 р. 375 грн., з 01.12.2006 р.-400 грн., з 01.04.2007 р.-420 грн., з 01.07.2007 р.-440 грн., з 01.10.2007 р.-460 грн., з 01.01.2008р.-515 грн., з 01.04.2008р.-525 грн., з 01.10.2008р.-545 грн., з 01.12.2008р.-605 грн.

            сума невиплачених позивачу коштів, передбачених ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період  з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року за мінусом отриманих коштів становить:

         з 01.10.2008р. по 30.11.2008 р. – 545х40%=  218 х 2 місяць  = 436 грн.  

         з 01.12.2008р. по 31.03..2009 р. – 605 грн.х40%=242 грн.х4 місяць=968 грн.

436+968=1404 грн.;

1404-12,60=1391,40 грн.,де:

         6,30 грн. - сума, виплачена позивачу період з 01.10.2008  року по 31.03.2009   року .            

            Сума невиплачених позивачу  коштів, передбачених ч.1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.11.2000 року по 13.04.2001року, з 01.11.2001року по 15.04.2002року, з 01.10.2002 року по 15.04.2003 року, з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року за мінусом отриманих коштів становить:

з 01.11.2000р. по31.03.2001р.-118грн.х2х5місяців=1180грн.;

за 13 дн. квітня 2001 р.-118грн.х2:30дн.х13дн.= 102,27грн.;

з 01.11.2001р.по 31.12.2001р. - 118 грн.х2х2 місяців =472 грн.;

з 01.01.2002р. по 31.03.2002р.-140грн.х2х3 місяці=840грн.;

за 15дн.квітня 2002р.-140грн.х2:30дн.х15дн.=140грн.;

з 01.10.2002р.по 31.10.2002р.-165грн.х2х1місяць=330грн.;

за 15дн. листопада 2002р.-165грн.х2:31дн.х15дн.=159,68грн.;

з 01.12.2002р.по 31.12.2002 р. - 165 грн.х2х1 місяць =330 грн.;

з 01.01.2003 р. по 31.03.2003р.-185грн.х2х3місяці=1110грн.;

за 15дн. квітня2003р.-185грн.х2:30дн.х15дн.=185грн.;

         з 01.10.2008р. по 30.11.2008р.- 545 грн.  х 2  х 2 місяці = 2180грн.

         з 01.12.2008р по 31.03.2009р.- 605 грн.  х 2  х 4 місяці = 4840рн.

1180+102,27+472+840+140+330+159,68+330+1110+185+2180+4840= 11683,95 грн.

11683,95-240,97=11442,98грн.,де:

 240,97 грн. - сума виплачена позивачу за період з 01.11.2000 року по 13.04.2001року, з 01.11.2001року по 15.04.2002року, з 01.10.2002 року по 15.04.2003 року, з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року.          

              Статтею 2 Закону України ”Про оплату праці”  встановлено, що додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

              Згідно ст.. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.

             До робіт в умовах підвищеного ризику для здоров'я належить віднести роботи на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: в зоні гарантованого добровільного відселення.

             Тому у відповідності до ч.1 ст.. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють в зоні гарантованого добровільного відселення  провадиться доплата в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.  

              Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

             Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Згідно ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Зі змісту законів України про встановлення  розмірів мінімальних заробітних плат на 2000-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно ст.. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або в іншому правовому акті суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного  Суду України від 13.06.2007 року №8  «Про незалежність судової  влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права  і  свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст..1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст..21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений( ст.22).

На підставі ст.. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй.

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Зупинення дії положень Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

  Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 Конституційний Суд  України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

     Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленими  іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.

Тому виплатою зазначеної  допомог та доплат в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивачки.

Так як,  розпорядником коштів і в спірний період часу і тепер є відповідач, тому  суд стягує  заборгованість з розпорядника коштів - управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації.

          Керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 71, 99, 161,163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  37,39,70,71 Закону  України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст..100, ч.2 ст. 233 КЗпП України, суд,-

                                                 ПОСТАНОВИВ :

       Адміністративний позов задовольнити частково.      

       Визнати дії відповідача - управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   щодо невиплати  ОСОБА_1     у повному розмірі допомог та  доплат, передбачених  ст.ст. 37, 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.

          Стягнути з управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на користь  ОСОБА_1    1391 ( одну тисячу триста дев’яносто одну) грн.. 40 коп. недоплаченої щомісячної грошової допомоги в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства,   передбаченої ст.  37 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з  01.10.2008 року по 31.03.2009  року.

 Стягнути з управління праці та соціального захисту населення  Лугинської районної державної адміністрації   на користь   ОСОБА_1    11442 ( одинадцять тисяч чотириста сорок дві) грн.. 98 коп. доплати до заробітної плати, передбаченої ч.1 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2000 року по 13.04.2001року, з 01.11.2001року по 15.04.2002року, з 01.10.2002 року по 15.04.2003 року, з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року (сума визначена без відрахування обов'язкових платежів і зборів).

           В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

           Повний текст постанови виготовлений  30   квітня 2009 року.

           Заяву про апеляційне оскарження постанови Лугинського районного суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України – з дня складання в повному обсязі.

         Апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду  на постанову  суду подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.      

         Головуючий: