Справа №22-ц-2706/2008 р.
Головуючий в 1 інстанції суддя Захарова І.О.
Доповідач Шестакова Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого, судді: Берзіньш B.C.
суддів: Шестакової Н.В.
Сокола B.C.
при секретарі Кравчук З.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, треті особи Перша Євпаторійська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус ОСОБА_8, про визнання заповіту недійсним та визнання права на спадщину
за апеляційною скаргою ОСОБА_4в інтересах ОСОБА_1 і ОСОБА_2на рішення Євпаторійського міського суду АРК від 29 листопада 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 29 листопада 2007 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, треті особи Перша Євпаторійська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус ОСОБА_8, про визнання заповіту недійсним та визнання права на спадщину.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 і ОСОБА_2ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, зазначивши, що суд не застосував спеціальні норми спадкового права, а саме ст. ст. 1248, 1253 ЦК України і не надав належної правової оцінки фактичним обставинам щодо фізичного стану ОСОБА_5., яка мала суттєві фізичні вади - поганий зір та слух, тому не могла самостійно прочитати та власноруч підписати оспорюваний заповіт за 25 днів до смерті; закон зобов'язує у таких випадках забезпечити присутність при нотаріальному посвідченні заповіту не менш як двох свідків, що зроблено не було; крім того, померла взагалі не читала і не писала українською мовою і не розуміла її.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вислухавши відповідачку та її представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент складання заповіту ОСОБА_5. психічними хворобами не страждала, з урахуванням стану її здоров»я 31.01.2006 року була взмозі адекватно сприймати інформацію, правильно оцінювати свої дії та керувати ними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
За висновками судової психіатричної експертизи при складанні заповіту 31.01.2006 року ОСОБА_5. не страждала психічними захворюваннями, з
урахуванням стану її здоров»я та захворювань була взмозі адекватно сприймати інформацію, навколишнє оточення, правильно оцінювати свої дії та керувати ними.
Судом першої інстанції проаналізовані багаточисельні пояснення свідків, зокрема, свідків ОСОБА_6. та ОСОБА_7., які у судовому засіданні 29 листопада 2007 року пояснювали, що ОСОБА_5. мала погані зір та слух, читала та писала в очках, з трудом підписувала документи, не сприймала українську мову (а.с. 220-221).
Колегія Суддів вважає, що ці пояснення не спростовують висновки суду, оскільки безперечно встановлено, що ОСОБА_5. була взмозі прочитати та підписати документи з допомогою окулярів; крім того, позивачами не оспорений підпис ОСОБА_5. на заповіті.
Пояснення свідків про те, що померла не сприймала українську мову, не можна тлумачити таким чином, що вона взагалі не розуміла українську мову, не могла читати і писати на українській мові навіть у обмеженому обсязі знань української мови.
Зі змісту неоспореного підпису померлої на заповіті (а.с. 44) слідує, що ОСОБА_5. власноручно на українській мові підписала цей заповіт, який нею було вголос прочитано.
Ці обставини також підтверджуються поясненнями нотаріуса ОСОБА_8. (а.с. 219) в судовому засіданні. Нотаріус детально розповіла про послідовність спілкування з ОСОБА_5., при якому ОСОБА_5. підтвердила намір скласти заповіт на користь відповідачки, не заперечувала проти складання проекту заповіту на українській мові, без сторонньої допомоги прочитала проект заповіту і підписала його.
Відповідно до ст. ст. 1248, 1253 ЦК України передбачені загальні правила посвідчення заповіту, які встановлюють посвідчення заповіту, який написано заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, а також посвідчення заповіту особи, яка через фізичні вади не може сама прочитати цей заповіт, за участю свідків.
Приймаючи до уваги усі докази по справі у сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків про те, що немає безперечних доказів неможливості заповідачем прочитати і підписати заповіт у зв'язку з фізичними вадами. Навпаки, усі докази, у тому числі, показання свідків, на які посилаються позивачі в апеляційній скарзі, свідчать про те, що заповідач ОСОБА_5. усвідомлювала зміст заповіту, складеного на українській мові, бажала передати після смерті належну їй квартиру у власність відповідачці* власноручно прочитала та підписала цей заповіт.
Колегія суддів вважає, що позивачі не довели наявність у заповідача ОСОБА_5. таких фізичних вад, які за змістом ч.2 ст. 1248 ЦК України потребували б присутність свідків при посвідченні заповіту.
Посилання апелянта на пояснення представника державної нотаріальної контори також не може бути прийнято до уваги, оскільки цей представник не спілкувався з заповідачем і не може робити висновки про стан його здоров»я і наявність фізичних вад, які потребують обов'язкової присутності свідків при посвідченні заповіту.
Принцип змагальності цивільного процесу за змістом ст. -10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи до уваги те, що апеляційна скарга не містить доводів і посилання на докази, які спростовують висновки суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга необгрунтована, рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду АРК від 29 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верхового Суду України на протязі двох місяців.