Справа  №2-226 /06

Р І Ш Е Н Н Я

ИМЕНЕМ      УКРАЇНИ

20 березня 2009 року                                                                                    м.Маріуполь                  

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

                                    головуючого - судді  Дзюби М.В.

                        при секретарі  -  Петрухіной Т.Л.

з участю представників позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В:

            Позивачка, діючи в інтересах ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 27.03.2008 року із правом пред'явлення позову, звернулась суду з позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування спричиненої джерелом підвищеної небезпеки матеріальної шкоди 2189 гривень,  у відшкодування моральної шкоди 20000 гривень та понесені судові витрати.

            Під час розгляду справи позивачка заявою від 04.03.2009 року уточнила позовні вимоги: просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди 2189 гривень. В обґрунтування позову зазначила, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась  16.02.2008 року у дворі буд.АДРЕСА_1, ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та проходила тривале стаціонарне та амбулаторне лікування, що потягло матеріальні витрати. Після неодноразових скарг до прокуратури м.Маріуполя слідчим відділом Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області порушено кримінальну справу проти водія ОСОБА_6, який керував під час ДТП належним приватному підприємцю ОСОБА_5 транспортним засобом, який скоїв наїзд на ОСОБА_4. Однак дотепер матеріальна шкода ані власником транспортного засобі, ані водієм, який спричинив наїзд, в добровільному порядку не відшкодована. У зв'язку із отриманими внаслідок ДТП травмами ОСОБА_4 в подальшому також потребує як операційного втручання, так і подальшого реабілітаційного та санаторно-курортного лікування, однак не має матеріальної можливості через вже понесені витрати. У зв'язку з цим вони вимушені звертатись за відшкодуванням в судовому порядку.

            Представник позивачки ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, також підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19.08.2008 року,  проти позову заперечував, зазначивши, що позивачем не доведено вину ОСОБА_5 у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_4, а тому позов на його думку задоволенню не підлягає.

            Третя особа - ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду справи, до суду жодного разу не з'явився, не повідомивши про причину неявки. Тому суд вважає причину його неявки неповажною та розглянув справу за його відсутності.

Вислухавши сторони та дослідивши письмові матеріали справи,  суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та задовольняє позов в повному обсязі з наступних підстав.

            Як встановлено судом та підтверджується дослідженим в судовому засіданні матеріалом про відмову (на той час) в порушенні кримінальної справи за фактом травмування ОСОБА_4, 16 лютого 2008 року, о 10 годині 30 хвилин, на дорозі у подвір'ї будинку АДРЕСА_1, мала місце дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій ОСОБА_6, керуючи належним на праві власності приватному підприємцю ОСОБА_5 транспортним засобом ГАЗ 330202 держномер  НОМЕР_1, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до Маріупольської міської лікарні №9.

            Відповідно до висновку №343 від 31 березня 2008 року судово-медичної експертизи, ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини правого стегна зі зміщенням, закритого вивиху  кісток правого передпліччя, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які не є небезпечними для життя в момент спричинення, однак потягли тривалий розлад здоров'я та потребують для свого лікування строк   більше 21 дня.

            За ст..1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана із використанням, зберіганням чи утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких тварин, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст..1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, на відповідних правових підставах володіє транспортним засобом. За ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює таку діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за спричинену шкоду якщо не доведе, що шкоду було спричинено внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Тобто діюче законодавство покладає такий обов'язок по відшкодуванню шкоди на особу, яка здійснює діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від вини.

            За свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу КХС №636215, виданим  Маріупольським МРЕВ 16.09.2005 року, автомобіль ГАЗ 330202 СПГ, 2003 року випуску, білого кольору, держномер НОМЕР_1 належить ОСОБА_5. (а.с.91)

            Таким чином, суд приходить до висновку про те, що незалежно від наслідків досудового слідства по порушеній на теперішній час кримінальній справі за фактом ДТП, внаслідок якої травмовано ОСОБА_4, відповідальність за спричинення останній шкоди здоров'ю має нести власник джерела підвищеної небезпеки, тобто ОСОБА_5. При цьому відповідач в суді не довів, що шкоду спричинено внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого, та не навів належних та допустимих доказів на підтвердження цього, а доводи представника відповідача ОСОБА_3 про відсутність прямого умислу самого ОСОБА_5 суд визнає безпідставними, та такими, що не впливають на ступінь його відповідальності як власника джерела підвищеної небезпеки.

            Розмір заподіяної ОСОБА_4 матеріальної шкоди складає 2189,96 гривень, включає в себе витрати на її лікування та придбання лікарських засобів та засобів догляду, та підтверджений відвіданими квитанціями та чеками.

            Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та стягує з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки 2189,96 гривень.

Дійшовши до висновку про задоволення позову, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 51 гривні  та витрат на ІТЗ в сумі 30 гривень.

            На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10, 58-60, 212-215 ЦПК України, ст..1187 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування заподіяної джерелом підвищеної небезпеки матеріальної шкоди 2189 (дві тисячі сто вісімдесят дев'ять) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави  судовий збір в сумі 51 гривні та збір за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 гривень.

На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, з подальшою подачею апеляційної скарги у 20денний строк, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

В судовому засіданні 20 березня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини, рішення в повному обсязі виготовлено 24 березня 2009 року.

СУДДЯ