Справа №2-182/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 березня  2009 року   Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Шелест І.М.,

при секретарі – Буклєй Л. М.,--------------------------------

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру

    в с т а н о в и в:

 У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2,   в обґрунтування якого зазначив, що, як власник квартири № 28 у будинку готельного типу, яка розташована по вул.  Університетській, 33,  03 липня 2007 року уклав договір довічного утримання з ОСОБА_2  

Зазначений договір був вимушений укласти, оскільки  є людиною похилого віку, виповнилося 77 років,  страждає рядом хронічних захворювань,  потребує сторонньої допомоги.  У липні 2007 року йому лікарі повідомили, якщо не зробити операцію – він помре.  Оскільки оплатити операцію, подальше лікування він не мав можливості, після операції потребував би сторонньої допомоги, звернувся за допомогою до своєї онуки, але вона відмовила йому,    пояснивши тим,  що доглядає за своєю хворою матір’ю.

Тому він вимушений був звернутися до своєї рідної сестри ОСОБА_2, яка дала згоду оплатити його лікування, доглядати в подальшому за ним за умови, якщо він подарує їй свою квартиру. Оскільки іншого виходу у нього не було, він 03.07.2007 року уклав із сестрою договір довічного утримання.  05.07.2007 року йому зробили операцію, після операції його сестра перевезла у квартиру   28 у будинку готельного типу, яка розташована по вул.  Університетській, 33. Сестра  з ним постійно не проживала, приїжджала до нього, купувала продукти харчування, ліки, оплачувала комунальні послуги, але належним чином догляд за ним не здійснювала.  У жовтні 2007 року його забрала онука і на даний час він проживає із своєю дочкою та онукою, яки  доглядають за ним.  Оскільки відповідачка у добровільному порядку відмовилася  розірвати договір довічного утримання, просив суд визнати даний договір недійсним, як укладений  під впливом  тяжких обставин даний договір і визнати за ним право власності на квартиру 28 у будинку готельного типу, яка розташована по вул.  Університетській, 33.

В подальшому свої позовні вимоги уточнив та доповнив, змінив підставу позову, зазначив, що з початку жовтня  2007 року відповідачка стала неналежно виконувати   умови договору і він вимушений був звернутися за допомогою до своєї онуки та дочки, які наприкінці жовтня 2007 року забрали його до себе, оскільки він потребував щоденного догляду, а сестра відмовилася проживати з ним, або забрати його до себе і просив суд  розірвати договір довічного утримання з причини неналежного виконання набувачем  своїх обов’язків,  визнати за ним право власності на квартиру.

У судовому засіданні  позивач ОСОБА_1 та його представники адвокат ОСОБА_3 та онука ОСОБА_4 позовні вимоги в частині  розірвання договорі довічного утримання з причини неналежного виконання набувачем своїх обов’язків та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру підтримали.  

    Позивач ОСОБА_1 пояснив суду,  з травня  2007 року  знаходився у лікарні,   біль була нестерпною,  без операції жити вже не міг, , а грошей на операцію та на придбання ліків не було і тільки сестра погодилася допомогти йому.  Він був вимушений підписати договір довічного утримання і віддати свою квартиру, аби йому допомогли.   Сестра повністю оплатила його лікування, доглядала його у лікарні,  покупала ліки, приносила до дому продукти харчування, оплатила борги за комунальні послуги, оплачувала поточні платежі.   Вважає, що коли він вже знаходився вдома, сестра хотіла його отруїти і  він вже не хотів, щоб вона за ним доглядала, звернувся до дочки, щоб вона його забрала собі.  Приблизно 27 жовтня 2007 року його перевезли до дочки, з якою він проживає, від допомоги сестри відмовився і не бажає з нею спілкуватися.  

Представник позивача  ОСОБА_4 пояснила суду, що позивач – її дід, який влітку потребував негайного операційного втручання, але вона не могла надати йому допомогу, оскільки знаходилась у відпустці по догляду за дитиною, а  її мати  в той час тяжко хворіла, перенесла операцію і також потребувала стороннього догляду. Тому тягар щодо догляду за дідом на період його лікування у лікарні, післяопераційного лікування  несла його сестра ОСОБА_2  і вона, як представник позивача, не заперечує  відшкодувати  понесені ОСОБА_2  та підтверджені документально витрати на лікування  та догляд за ОСОБА_1    Діда забрала до себе його дочка ОСОБА_5 , оскільки в кімнаті, де він проживав відсутні належні умови для проживання,  дід потребував постійного догляду, який ОСОБА_2 не могла забезпечити проживаючи окремо від нього.

Відповідачка  ОСОБА_2 проти позову заперечувала, пояснила суду, що  позивач  сам запропонував укласти з нею договір довічного утримання, оскільки потребував сторонньої допомоги, догляду, оплати операції та лікування, а таку допомогу інші родичі відмовилися надати.  До підписання договору  вона  зустрілася з  дочкою  позивача  - Без коровайною Н.С. та  його онукою  ОСОБА_6, повідомила про намір їх батька. І дочка і онука не заперечували проти укладання договору довічного утримання,  повідомили, що  не мають матеріальної можливості  оплатити лікування   ОСОБА_1,     доглядати за ним.   Після підписання договору вона повністю взяла на себе оплату операції брата,  покупала ліки, оплачувала у лікарні догляд за ним,  покупала йому продукти харчування.  Після його виписки із лікарні  постійно приїжджала  до брата,  доглядала за ним, привозила йому ліки та продукти харчування,  давала гроші сусідці, щоб та щоденно також покупала брату продукти, оплачувала комунальні послуги. Приїхавши приблизно наприкінці жовтня 2007 року, їй сусіди повідомили, що ОСОБА_1 увезли. З того часу вона позбавлена можливості спілкуватися із братом, надавати йому допомогу, оскільки ОСОБА_1, його дочка ОСОБА_5   відмовлися  від будь – яких розмов та спілкування, вимагають повернення квартири.    Вважає, що  це сталося лише із-за квартири, яку із-за скрутного матеріального становища дочка позивача та його онука мають намір продати, а дід їм не потрібен.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст..  744 ЦК України , за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечити відчужувача  утриманням та доглядом довічно.

За змістом  ч. 1  п.  1, 2  ст. 755 ЦПК  України  договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, а також на вимогу набувача.

Судом встановлено і не заперечувалося сторонами у справі,  що  03 липня 2007 року  між ОСОБА_1 та  ОСОБА_2  було укладено договір довічного утримання, відповідного до якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність   квартиру   28, що знаходиться у будинку готельного типу № 33 по  по вул.  Університетській і складається з 1-ї житлової кімнати житловою площею 14,4 кв.м., загальною площею 21,9 кв.м.. Зазначений договір посвідчено  державним нотаріусом Першої харківської  державної нотаріальної контори ОСОБА_7, реєстровий  номер 5-2813 (а.с. 34)

Відповідно до умов зазначеного договору довічного утримання  ОСОБА_2  взяла на себе обов’язок довічно утримувати ОСОБА_1, надаючи йому необхідне харчування, одяг і забезпечувати за ним належний догляд та необхідну допомогу. Вартість харчування, одягу та необхідної допомоги сторони визначили у розмірі мінімальної пенсії щомісячно (а.с. 34).

Судом встановлено, що ОСОБА_2  на виконання умов договору   до жовтня  2007 року включно здійснювала догляд за ОСОБА_1,  покупала йому необхідні продукти харчування, оплачувала його лікування, доглядала його після операції по ампутації ноги.  Після виписки, забрала з лікарні,  продовжувала надавати  ОСОБА_1 необхідний догляд,    матеріальну допомогу у вигляді оплати    комунальних послуг, придбанню продуктів харчування та  ліків.  

Належне виконання у судовому засіданні обов’язку  відповідно до умов договору набувачем  ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердили свідки.

Так, свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що на протязі одного тижня знаходився у одній палаті із ОСОБА_1, якому ампутували ногу.  Доглядала за ним його сестра ОСОБА_9, яка регулярно приходила у лікарню, приносила йому їжу, покупала всі необхідні ліки.  Дочку він бачив тільки один раз у нетверезому стані.  Всі витрати по утриманню у лікарні ОСОБА_1 несла його сестра ОСОБА_2

Свідок  ОСОБА_10  пояснила суду, що в період знаходження у лікарні зустрілася віз ОСОБА_11, яку знала раніше, як сусідку і бачила, як саме вона постійно відвідувала свого брата, доглядала за ним.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що  сторони у справі його рідні брат і сестра. Брат із своєю  дочкою спілкувався мало.  Онука брата – ОСОБА_13 з дідом зовсім не спілкувалася.  ОСОБА_2 погодилася   доглядати  за братом, оскільки дочка відмовилася надавати йому яку-небудь допомогу. Брат уклав договір довічного утримання із сестрою свідомо, приймав від неї допомогу.  Всі витрати на лікування брата в літку 2007 року, коли йому зробили операцію, несла   ОСОБА_2, яка його постійно відвідувала у лікарні, годувала його. Оскільки коштів не вистачало, він зайняв їй 300 доларів США  на лікування брата. З лікарні  він з сестрою перевіз брата до дому. Сестра регулярно приїжджала до ОСОБА_1, покупала йому продукти харчування, готувала йому їжу, прибирала у кімнаті.  Дана кімната без зручностей, туалет загального користування знаходиться у кінці коридору. Він провів воду у кімнату   брата.  Коли сестра не могла приїхати,  він  їздив до брата, виносив сміття, прибирав у кімнаті.  У кінці жовтня 2007 року брата забрала дочка, яка  позбавила його і сестру спілкування із братом, відмовилися від допомоги ОСОБА_14.

Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що проживає в одному коридорі із ОСОБА_1,  догляд за яким  в період його лікування у лікарні влітку 2007 року здійснювала його сестра ОСОБА_2 Після його виписки із лікарні ОСОБА_2  приблизно на протязі двох-трьох місяців регулярно відвідувала брата,  покупала йому продукти харчування, ліки, готувала йому їжу.  Залишала їй гроші, щоб виконувати доручення ОСОБА_16 щодо придбання бажаних для нього продуктів. Вони вдвох його мили.  Дочка після виписки приїжджала один  раз, а в жовтні 2007 року  вона бачила, що  якийсь чоловік на спині виніс з кімнати  ОСОБА_1 і його увезли. З того часу він у кімнаті не проживає.  

Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що   ОСОБА_1 – батько його дружини  Без коровайної  Н.С.  Був свідком розмови, що  ОСОБА_11 не заперечувала, щоб ОСОБА_2 доглядала за батьком, оскільки вони не могли забрати його до себе. У квартирі  разом з ними також проживає колишня дружина ОСОБА_18  На початку листопада 2007 року вони забрали ОСОБА_1 до себе і на даний час надають йому необхідну допомогу.

 Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що  позивач є її батьком, відповідачка її рідна тітка. У складні для батька дні поряд з ним була його сестра ОСОБА_9  Вона не могла надавати допомоги, забрати батька до себе, оскільки також перенесла операцію.  Батько говорив їй, що взамін ОСОБА_14 просила переписати квартиру, вона його просила почекати, але батько уклав із ОСОБА_14 договір.   ОСОБА_2  добросовісно виконувала свої обов’язки,   але згодом, на її думку втомилася,   не могла  щоденно бути  із ОСОБА_1  Кімната,  в якій   проживав  ОСОБА_1 –без зручностей, в антисанітарному стані.   ОСОБА_2 відмовилася забрати ОСОБА_1 до себе,   тому вони  перевезли батька до себе і з листопада 2007 року проживають разом у трьох кімнатній квартирі на проспекті Тракторобудівників.  ОСОБА_1 відмовився від  допомоги   ОСОБА_2, бажає проживати тільки з нею, з дочкою.   Не заперечувала  відшкодувати понесені ОСОБА_2 витрати на утримання батька за договором довічного утримання.  

У судовому засіданні  позивач ОСОБА_1,  його представники  ОСОБА_3, ОСОБА_4 не заперечували тієї обставини, що  відповідачка    після укладання договору довічного утримання  виконувала належно умови договору: доглядала за ОСОБА_1,  надавала йому необхідну допомогу, несла витрати на його лікування та догляд.  Не заперечували проти відшкодування  понесених нею витрат у добровільному порядку.  

Своє право на подачу зустрічного позову ОСОБА_2 у судовому засіданні не використала, хоча для цього їй надавався певний час.

Виходячи зі змісту ст..  744, 749, 750  ЦК України, обов’язки щодо виконання умов договору несе набувач, а відчужував має право вимагати  від набувача обумовленого договором матеріального забезпечення  та догляду.

Доводи  позивача  щодо неналежного виконання обов’язків відповідачем, яки полягають в тому,  що відповідачка відмовилася  забрати його до себе або залишитися з ним проживати разом,  щоденно його не відвідувала,  неякісно готувала  їжу  не доведені.

Добровільна відмова позивача,   приблизно наприкінці жовтня 2007 року,   від прийняття допомоги та догляду,  не може бути розцінена судом, як неналежне виконання  відповідачем умов договору, оскільки примусове, поза волею відчужувача надання послуг по догляду та забезпеченню, законом не передбачено.  Тому суд вважає, що ОСОБА_2 припинила виконання покладених договором обов’язків у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання  з наведених причин.  

За таких обставин, суд вважає, що позов  ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання  підлягає задоволенню частково, оскільки  доводи позивача, на які він посилається, у судовому засіданні не доведені.

На підставі вищевикладеного,  керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209,  213, 214, 215  ЦПК України,  744,  749, 750, 755,  756      ЦК України,       суд, -  

В И Р І Ш И В :

Позов  задовольнити частково.

Розірвати договір довічного  утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений   03 липня 2007 року державним  нотаріусом Першої харківської  державної нотаріальної контори ОСОБА_7, реєстровий  номер 5-2813.

Визнати за ОСОБА_1   право власності  на   квартиру   28, що знаходиться у будинку готельного типу № 33 по  по вул.  Університетській і складається з 1-ї житлової кімнати житловою площею 14,4 кв.м., загальною площею 21,9 кв.м..  

У задоволенні решти вимог – відмовити.

 .           Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд, з направленням копії апеляційної скарги  апелянтом до апеляційного суду Харківської області, або в порядку, встановленому  ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

Суддя                                                                                                            І.М. Шелест