Справа № 2а-590
2009 рік
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2009 року м. Білгород - Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - одноособово судді Лук’янчук О.В.
при секретарі – Маліновській І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білгород –Дністровському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни». В обґрунтування позову зазначалося , що позивач являється пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак в порушення вимог діючого законодавства в 2006 – 2007 р.р. щомісячна державна соціальна допомога позивачу як дитині війни взагалі не виплачувалась, в 2008 р. виплачувалася у розмірі -10 % від мінімальної пенсії за віком, а саме: з 01.01.2008 р. щомісяця - 47 грн., з 01.04.2008 р. – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 р. – 49,80 грн., тому просить зобов’язати відповідача виплатити недоплачену позивачу, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по 30.12.2008 р. включно.
Позивач у судове засідання не з’явився, згідно наданої на адресу суду письмової заяви, просить справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки. Відповідач надав суду заперечення відповідно до якого, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що механізм реалізації Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006-2007р.р. не врегульований та у минулому році на законодавчому рівні не було вирішено питання подальшої виплати підвищень дітям війни. У 2008 році, тобто з 01.01.2008 р. виплата підвищення до пенсії як дитині війни позивачу здійснювалась у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність на підставі Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Постанови КМУ від 28.05.2008р. № 530, а саме: з 01.01.2008р. виплачувалось щомісячно по 47 грн., з 01.04.2008р. по 48,10 грн., з 01.07.2008р. – 48,20 грн., з 01.10.2008р. – 49,80 грн.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, які є в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 являється пенсіонеркою та має статус дитини війни.
Позивач вказує, що в 2006 – 2007 р.р. щомісячна державна соціальна допомога позивачу як дитині війни взагалі не виплачувалась, в 2008 р. виплачувалася у розмірі -10 % від мінімальної пенсії за віком, а саме: з 01.01.2008 р. щомісяця - 47 грн., з 01.04.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 р. – 49,80 грн. замість належних 30%. Дана обставина також підтверджується довідкою УПФ України в Білгород-Дністровському районі.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон) від 18.11.2004 року, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Дію вище вказаної статті 6 Закону України було зупинено на 2006 рік згідно із законом України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367- IV внесені зміни до закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункти 17 статті 77 , а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни , передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , запроваджується з 01 січня 2006 року , а стаття 6 – у 2006 році поетапно , за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету .
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати до пенсії дітям війни, то вимоги позивача, що стосуються 2006 року задоволенню не підлягають.
На 2007 рік дію статті 6 Закону України було зупинено з урахуванням ст. 111 Закону України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлено, що «підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) зупинення дії статті 6 Закону, передбачене Законом України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» та положення ст.. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, а саме з 09.07.2007 року.
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії , виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) вищевказані зміни статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, а саме з 22.05.2008 року.
Мінімальний ж розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність .
Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на підвищення пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону, однак не за весь 2007 та весь 2008 роки , а лише з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року, тобто враховуючи з якого періоду (дати) зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено та визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним):
- у 2007 році з 09.07.2007 року з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення;
- у 2008 році з 22.05.2008 року з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.
Пільги, компенсації і гарантії права на які передбачені чинним законодавством є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), тому суд вважає, що право на соціальний захист не може бути обмежено та строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.ст. 158, 159, 160-163 КАС України суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білгород –Дністровському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білгород –Дністровському районі виплатити ОСОБА_1 підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року до кінця 2007 року, та з 22.05.2008 року до кінця 2008 року (з урахуванням вже раніше виплачених за період з травня по грудень 2008 року 10% надбавки до мінімальної пенсії за віком).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: