Справа № 2-26 2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Ніколовой І.С.,
при секретарі - Химченко A.M.
адвоката - ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання квартири загальною сумісною власністю, та визнання права власності на 1/2 її частину, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач зазначив, що 10.07.1992 року уклав шлюб з відповідачкою, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася дочка ОСОБА_4, 02.08.1993 року сторони шлюб розірвали.
У 1994 році відповідачка вдруге одружилася, та разом з дитиною переїхала жити до чоловіка у м. Тайшет, Росія. Влітку 1994 року відповідачка приїжджала до м. Мелітополя, відпочити, а позивач прийшов провідати дочку. Вони знов почали спілкуватися, та вирішили спробувати відновити родину. Відповідачка поїхала до Тайшета за речами, а в листопаді 1994 року повернулася. Сторони почали проживати однією сім'єю, та припинили фактичні подружні відносини лише у липні 2005 року. З листопада 1994 року приблизно по листопад 1995 року вони проживали у батька позивача, півроку - у матері відповідачки. Потім сторони винайняли квартиру, розташовану по АДРЕСА_1 в м. Мелітополі, хазяйку квартири позивач не знає, в якій проживали 3 місяці. Влітку 1996 року сторони винайняли квартиру в будинку № АДРЕСА_2, номер квартири позивач не пам'ятає, та жили там до травня 1997 року, а потім винайняли квартиру в будинку навпроти, в якій жили до листопада 1997 року.
Влітку цього ж року сторони відпочивали на морі у АДРЕСА_3, на дачі у знайомої відповідачка ОСОБА_5. Разом з ними відпочивали друзі ОСОБА_5 - ОСОБА_6. та ОСОБА_7. Вони мали наміри продати належну їх дочці квартиру № АДРЕСА_4 в м. Мелітополі. ОСОБА_5 запропонувала разом обговорити ситуацію, та ОСОБА_6 погодилися продати сторонам цю квартиру в розстрочку, за 7 000 доларів США. Перший внесок в сумі 1000 доларів США ОСОБА_2 внесли тоді ж, влітку 1997 року, а потім, згідно домовленості, гроші віддавали періодично, як зможуть, розписки не брали. Наприкінці 1997 року мати позивача дала йому 2 000 доларів США для придбання цієї квартири.
Приблизно в листопаді 1997 року сторони переїхали жити у спірну квартиру № АДРЕСА_4 в м. Мелітополі, до січня 1999 року повністю розрахувалися, оскільки позивач був приватним підприємцем, та заробляв гроші. Відповідачка працювала періодично, заробітна платня в неї була невелика. 28.01.1999 на Мелітопольській міській біржі нерухомості був укладений договір купівлі-продажу
спірної квартири. Право власності на придбане житло оформили на відповідачку за її проханням, оскільки вона хотіла почувати себе в ньому господаркою. Позивач не заперечував, оскільки повністю довіряв відповідачці, крім того, він збирався там прописатися.
Влітку 2002 року відповідачка з дитиною переїхала до м. Києва, бо вирішила влаштуватися там на роботу. Позивач, в свою чергу, приїжджав до неї, або вона до нього, вони бачилися кожні два тижні. Крім того, відповідачка видала позивачу генеральну довіреність на розпорядження спірною квартирою, 15.10.2002 року ОСОБА_2 встановив там три металопластикових вікна, балконні двері тощо, протягом 2002 року в квартиру були придбані меблі. В Києві відповідачка наймала квартири у різних районах Києва, але де саме та на яких умовах, позивач пояснити не може.
В грудні 2002 року ОСОБА_2 затримали, привезли з Мелітополя до СІЗО-28 м. Херсона, та взяли під варту, оскільки проти нього була порушена кримінальна справа, та під вартою позивач знаходився до січня 2004 року. Протягом цього терміну відповідачка писала йому листи, в яких зазначала, що любить його та чекає. Після звільнення позивач підтримував із відповідачкою фактичні шлюбні відносини до літа 2005 року, проживав у спірній квартирі до травня 2006 року, хоча у листопаді 2005 року відповідачка попросила ОСОБА_2 звільнити квартиру, оскільки вона йому не належить. У травні 2006 року позивачка поставила нові залізні вхідні двері на квартиру, внаслідок чого позивач не може нею користуватися.
Просить визнати квартиру № АДРЕСА_4 в м. Мелітополі загальною сумісною власністю сторін, та визнати за позивачем право власності на 1/2 частину зазначеної квартири.
Представник позивача позов підтримала у повному обсязі.
Відповідачка позов не визнала у повному обсязі, пояснила суду, що 10.07.1992 року уклала шлюб з позивачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася дочка ОСОБА_4, 02.08.1993 року сторони шлюб розірвали. В листопаді 1993 року відповідачка вийшла заміж за ОСОБА_8, та поїхала жити до чоловіка в м. Тайшет, Росія. До вересня 1996 року відповідачка проживала разом з ОСОБА_8., в листопаді цього ж року розірвала з ним шлюб, та повернулася до м. Мелітополя. З середини грудня 1996 року сторони намагалися відновити подружні відносини, але в липні 1997 року вони розійшлися остаточно. Відповідачка з дитиною півроку проживала у своєї бабусі, потім винаймала житло.
В липні 1998 року відповідачка з дитиною відпочивала на морі, в АДРЕСА_3, на дачі у своєї знайомої ОСОБА_5. Там же відпочивала ОСОБА_7 з чоловіком, які мала наміри продати належну їх дочці квартиру № АДРЕСА_4 в м. Мелітополі. Відповідачка зацікавилася, вони дійшли угоди, що квартиру буде продано за 8 000 доларів США, гроші за квартиру ОСОБА_2 буде вносити частками, півроку, оскільки всієї суми в неї не було. В той час на дачі був присутній і відповідач, оскільки він приїхав провідати дитину, та випадково почув цю розмову. 4000 доларів США відповідачка позичила у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - своїх бабки та діда, передала цю суму ОСОБА_7. в липні 1998 року. У вересні 1998 року та січні 1999 року відповідачка позичила у своєї знайомої ОСОБА_11 по 2 000 доларів, також передала ці гроші ОСОБА_7. Оскільки вона повністю розрахувалася за квартиру, 29.01.1999 року на Мелітопольській міській біржі нерухомості був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири. Вартість квартири у договорі зазначали інвентарну, хоча вона була продана за значно більшу суму, право власності оформлено на відповідачку. До січня 1999 року ОСОБА_7 проживала у спірній квартирі, оплачувала комунальні послуги. Після придбання ОСОБА_7 передала ОСОБА_3 ключі від квартири, та з січня 1999 року по травень 2002 року позивачка разом з дочкою в ній проживала, оплачувала комунальні послуги та оформлювала субсидію на двох осіб. В травні 2002 року ОСОБА_3 виїхала працювати до м. Києва, забравши дитину, та живе там дотепер, фактично в шлюбі з іншим чоловіком, ОСОБА_12. З травня 2002 року по грудень 2002 року позивач один жив у спірній квартирі, оскільки був у розшуку та переховувався від працівників міліції.
Вікна в її квартирі дійсно замінювалися, але не в той період, який зазначив позивач. Вікно в дитячу спальню відповідачка поставила в 1999 році, коштувало воно близько 450 гривень, а два інших замінював позивач, за її гроші, в липні або серпні 2002 року.
30.06.2002 року відповідачка оформила на ОСОБА_3 доручення, оскільки виїжджала з міста, та мала наміри розпорядитися квартирою, однак 29.03.2003 року доручення анулювала,
В січні 2004 року позивач звільнився з місць позбавлення воли, приїхав до відповідачки у Київ та попросив пожити у спірній квартирі. Та погодилася, передала йому ключі, а 28.11.2005 року, коли повернулася у Мелітополь, з'ясувала, що позивач виніс та продав з квартири кухонну стінку та меблевий гарнітур з вітальні, дитячий стіл та стілець, комп'ютер та стілець до нього, дитяче ліжко, диван, водонагрівач, пластикову стелю з коридору, кухні та ванної кімнати. Відповідачка викликала міліцію, замінила вхідні двері, залишися ключі сусідці, та поїхала до Києва. Наступного дня їй подзвонила сусідка, пояснила, що не може відчинити двері, оскільки позивач замінив замок. 03.12.2005 року відповідачка приїхала до м. Мелітополя, в квартирі знаходився позивач. Між ними була сварка, позивач категорично заявив, що не буде виїжджати с квартири. 04.12.2005 року відповідачка поставила залізні вхідні двері, та з цього часу ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживає.
Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони пояснюють, що 10.07.1992 року уклали шлюб /а.с.З/, ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася дочка ОСОБА_4 /а.с.4, 106/, 02.08.1993 року сторони шлюб розірвали /а.с.50, 105/. В листопаді 1993 року позивачка вийшла заміж за ОСОБА_8, та разом з дитиною виїхала проживати до м. Тайшета, Росія.
Далі позиція сторін суперечлива.
Позивач стверджує, що в листопаді 1994 року відповідачка повернулася з Тайшету, вони поновили шлюбні відносини, та проживали однією сім'єю до липня 2005 року. На сумісні кошти сторони 28.01.1999 року придбали квартиру № АДРЕСА_4 в м. Мелітополі.
Відповідачка наполягає, що вона повернулася з Тайшету в листопаді 1996 року, з середини 1996 року сторони намагалися поновити подружні відносини, але в липні 1997 року розійшлися остаточно. Спірну квартиру вона придбала за свої гроші, які позичала в родичів та подруги, для себе та дочки.
Для встановлення дійсного періоду проживання сторонами однією сім'єю та обставин купівлі спірної квартири судом допитано ряд свідків як з боку позивача, так і з боку відповідачки.
Так, свідок ОСОБА_13, друг позивача, пояснив суду, що відповідачка повернулася з Тайшету приблизно в 1995 році, сторони поновили подружні відносини, наприкінці 1996 року позивач почав відкладати гроші на квартиру. Гроші за спірну квартиру сторони вносили частками, вартість квартири - 9 000 доларів США, проживати в ній стали з 1998 року, в період з 1998 по 2001 рік придбали меблі та холодильник, які свідок допомагав перевозити. Приблизно в 2001-2002 році відповідачка поїхала працювати до м. Києва, а позивач до 2005 року жив у квартирі. Однією сім'єю сторони проживали до від'їзду відповідачки.
Свідок ОСОБА_14., друг позивача, пояснив суду, що відповідачка повернулася з Тайшету приблизно в 1994 році, сторони вдруге почали жити однією родиною, приблизно в 1997 або в 1998 році придбали спірну квартиру. До 2003 року сторони фактично перебували у шлюбних відносинах, взимку 2006 року відповідачка поставила залізні
вхідні двері, через що позивач не може користуватися квартирою. Обставини придбання житла сторонами свідку невідомі.
Свідок ОСОБА_15, друг прзивача, суду пояснив, що не знає, з якого часу сторони проживають однією родиною, спірну квартиру придбали в 1998 році за сумісні 8 ООО доларів, про обставини її придбання свідку невідомо. Свідок бував разом з позивачем у спірній квартирі, бачив, що той почав робити ремонт, придбав лічильники. В 2003 році відповідачка поїхала до Києва працювати, та сторони припинили жити однією родиною.
Свідок ОСОБА_16, друг позивача, суду пояснив, що займався бізнесом разом з позивачем, але в податковій інспекції вони не реєструвалися та належним чином свої прибутки не оформлювали. Сторони з 1995 по 2000 рік проживали однією сім»єю, в присутності свідка позивач давав відповідачці 500 доларів США для придбання квартири, коли сторони винаймали житло по АДРЕСА_2 в м. Мелітополі. Приблизно в 1997 або 1998 році відповідачка підібрала квартиру по просп. 50-річчя Перемоги в м. Мелітополі, яку сторони придбали за 8 000 доларів США.
Свідок ОСОБА_17, мати позивача, суду пояснила, що її син та невістка помирилися в серпні 1994 року, придбали спірну квартиру в 1997 році, свідок особисто передала сину влітку 1996 або 1997 року 2 000 доларів США для покупки. У кого та за яку суму придбана квартира, свідок пояснити не може, однією родиною сторони проживали до 2003 року, тобто до моменту від'зду відповідачки до Києва, гроші в сім'ї заробляв позивач.
Крім того, в судовому засіданні були допитана свідок ОСОБА_18, яка пояснила суду, що до 01.12.2005 року проживала на одній площадці з ОСОБА_2. Вони жили однією родиною, відповідачка піклувалася про позивача як про чоловіка, вселялися вони разом, в 1998 році, батько позивача робив у квартирі ремонт: клеїв шпалери, ремонтував балкон, кухню, реставрував двері та стелю. Самого позивача вона бачила постійно, в брудному робочому одягу. Останні два роки відповідачка в квартирі не проживає. Чи одружені були ОСОБА_2, з чого складався їх сімейний бюджет, умови придбання спірної квартири свідку невідомі.
Свідок ОСОБА_19. пояснила суду, що вона допомагала робити у спірній квартирі ремонт, працювала разом з відповідачкою. Гроші за виконану роботу їй передавала відповідачка. Обставини покупки квартири свідку невідомі, але зі слів матері позивача ОСОБА_17. їй відомо, що квартиру придбано за спільні гроші сторін, частину грошей передавала родина позивача. З 1998 по 2006 рік ОСОБА_2 проживав у спірній квартирі, потім відповідачка поставила залізні вхідні двері, та квартира стоїть порожня.
Разом з тим колишній власник спірної квартири ОСОБА_7. зазначила, що влітку 1998 року, на вихідних, вона разом з чоловіком приїхали відпочити на дачу своєї сусідки ОСОБА_5., в АДРЕСА_3. На той час на дачі також відпочивала ОСОБА_3 в дочкою. Оскільки ОСОБА_6 хотіли продати квартиру № АДРЕСА_4 в м. Мелітополі, а відповідачка - купити житло, вони домовилися між собою про умови угоди, остаточно оцінивши квартиру у 8 000 доларів США. Оскільки в ОСОБА_3 не було відразу всієї суми, вони поділили внески на три рази: влітку 1998 року відповідачка одноособово передала 4 000 доларів США, потім двічі по 2 000 доларів США. Після сплати ОСОБА_3 повної суми, 29.01.1999 року, на Мелітопольській міській біржі нерухомості був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, свідок передала відповідачці ключі від вхідних дверей, квартиру продала разом з кухонним гарнітуром, сантехнікою, умеблюванням. До моменту відчуження родина ОСОБА_6 проживала в своїй квартирі, оскільки в їх новому житлі робився ремонт, та оплачувала комунальні послуги.
Аналогічні пояснення дала суду свідок ОСОБА_5.
Свідок ОСОБА_20, старша по будинку № АДРЕСА_4 в м. Мелітополі, пояснила суду, що позивач не проживав в спірній квартирі з 1998 року, та довідку /а.с.43/ про це вона видала на його прохання. Фактично ж позивач мешкає там з початку 2004 року, біля двох років. Ключі від квартири ОСОБА_3 передала свідок за розпорядженням позивачки, яка зателефонувала їй з Києва. В цій квартирі з моменту
купівлі до 2002 року проживала лише позивачка з дитиною, на двох осіб оформлювалася субсидія, нараховувалися комунальні послуги.
Свідок ОСОБА_21. пояснила суду, що на прохання відповідачки передала їй у вересні 1998 року 2 ООО доларів США, на придбання квартири. Ці гроші належали їх спільній з відповідачкою подрузі - ОСОБА_22, яка на той час працювала в Ізраїлі та систематично пересилала свідку свої гроші на зберігання. Наприкінці 1998 року свідок повторно передала відповідачці таку ж суму з цією ж метою. ОСОБА_3 пояснювала, що хоче купити житло для себе та дочки, підібрала квартиру № АДРЕСА_4 в м. Мелітополі, яка коштує 8 000 доларів США, виплату вартості їй розстрочили. Після покупки квартири свідок з 1999 по 2002 рік, приблизно тричі на тиждень, приходила до відповідачки у гості, бачила там тільки ОСОБА_3 та її дочку, їх речі. Позивача та його речей там ніколи не було, а відповідачка підтримувала стосунки з іншим чоловіком.
Свідок ОСОБА_22 дала аналогічні пояснення, додатково пояснила, що після її повернення з Ізраїлю відповідачка повністю повернула позичені на купівлю квартири гроші.
Свідки ОСОБА_23. та ОСОБА_24, знайомі відповідачки, пояснили, що неодноразово приходили у спірну квартиру до відповідачки, однак позивача в квартирі вони ніколи не бачили.
Аналізуючи пояснення свідків в загальному масиві доказів по справі суд приходить до наступного.
До свідчень ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, - друзів позивача, ОСОБА_17 - матері позивача, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 - сусідок, слід відноситися критично в частині їх пояснень щодо проживання сторонами однією сім"єю та обставин покупки спірної квартири.
Згідно копії договору купівлі продажу квартири, та довідки Мелітопольського МБТІ № НОМЕР_1, квартира № АДРЕСА_4 в м. Мелітополі придбана 28.01.1999 року на Мелітопольській міській біржі нерухомості (а.с.5-7).
Свідок ОСОБА_7, пояснила суду, що її родина мешкала у колишній квартирі до моменту відчуження; свідок ОСОБА_20 - що ОСОБА_2 проживав у спірній квартирі один, останні два роки, до того там мешкали відповідачка та її дочка, комунальні послуги та субсидія нараховувалися на двох осіб.
Зазначене цим свідком підтверджується також документами справи - довідками Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міськради про те, що субсидія на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі № АДРЕСА_4 в м. Мелітополі з 2000 по 2002 рік призначалася на двох осіб - відповідачку та її дочку /а.с.81, 94, 98-101/.
Між тим, свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, та ОСОБА_16 пояснюють суду, що спірна квартира придбана сторонами в 1997 або в 1998 році, вони втрьох проживали в ній с моменту придбання. Ці ж свідки дали суду суперечливі пояснення також і щодо періоду проживання сторін однією сім'єю. їх пояснення суперечать навіть позиції самого позивача в судовому засіданні, який наполягає, що відновив подружні відносини з позивачкою в листопаді 1994 року, та проживав з нею однією сім»єю до липня 2005 року.
Свідок ОСОБА_17, мати позивача, також суперечить своєму синові, оскільки пояснила, що сторони фактично підтримували шлюбні відносини до 2003 року, а квартиру купили в 1997 році; вона не може зазначити вартість квартири та її продавця.
Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 пояснили суду, що позивач проживав в спірній квартирі з 1998 по 2006 рік, однак сам позивач зазначає, що знаходився під вартою з грудня 2002 по січень 2004 року.
Таким чином, свідчення ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, - друзів позивача, ОСОБА_17 - матері позивача, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 неможливо брати до уваги, оскільки вони непослідовні та суперечливі. Крім того, неможливо брати до уваги й довідку старшої
по будинку ОСОБА_20 /а.с.43/ оскільки вона сама пояснила, що зазначені нею відомості не відповідають дійсності.
Крім того, відповідачкою додані до матеріалів справи копія свідоцтва, згідно якого шлюб між відповідачкою та її другим чоловіком, ОСОБА_8., розірвано лише 20.11.1996 року (а.с. 104); шкільні табелі та довідка №НОМЕР_2 м. Києва, згідно яких ОСОБА_3 ОСОБА_4 навчається в цій школі з 2002 року дотепер (а.с.95-97, 103); та договори оренди відповідачкою квартир, згідно яких відповідачка проживає з ОСОБА_12, його сестрою та своєю дочкою від першого шлюбу /а.с. 107-109) .
Аргументами позивача щодо фактичного проживання сторонами однією сім'єю є також доручення на розпорядження спірною квартирою, оформлене відповідачкою 30.06.2002 року (а.с.8); листи відповідачки від 18.07.2003 року, 03.02.2003 року в СІЗО для позивача (а.с.60-62).
Сама відповідачка пояснила суду, що видала зазначене доручення позивача, оскільки довіряла йому, виїжджала до Києва та мала наміри розпорядитися спірною квартирою, але потім доручення анулювала, що позивач не заперечує. Залишити доручення на іншу особу вона не могла, бо з матір»ю в неї неприязні відносини, а дід та баба вже похилого віку.
Листи позивачу в СІЗО писала на прохання дочки, яка дуже любить батька, та передавала через колишню свекруху, зазначаючи в цих листах, що живе в Києві з іншим чоловіком.
В судовому засіданні позивачем надані копія товарного чеку № НОМЕР_3 на придбання ним 15.10.2002 року трьох пластикових вікон, балконних дверей, анти москітної сітки та алюмінієвого водовідливу, та акт від 15.10.2002 року прийому - здачі виконаних робіт (а.с. 52-53) на підтвердження його фактичного проживання у спірній квартири в цей період.
Суд, оглянувши зазначені документи, вважає їх неналежними доказами по справі.
По-перше, суду надані копії зазначених документів, не завірені належним чином.
По-друге, в товарному чеку № НОМЕР_3 не зазначені прізвища осіб, які відпустили та прийняли придбані товари, відсутній підпис отримувача.
По-третє, в акті прийому-здачі робіт від 15.02.2002 року не зазначено, які саме роботи виконані в спірній квартирі, а печатка ПП ОСОБА_25. чомусь розташована на підписі замовника, а не виконавця.
В судовому засіданні позивач стверджує, що в 2002 році придбав в спірну квартиру меблі - кухонний, вітальний гарнітури, та холодильник.
Свідок ОСОБА_13, допитаний за клопотання позивача, зазначив, що меблі та холодильник були придбані з 1998 по 2001 роки.
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що продавала мебльовану квартиру, зокрема, з кухонним та вітальним гарнітуром.
Таким чином, твердження позивача спростовується поясненнями зазначених свідків.
Крім того, позивач зазначив, що з 28.04.1994 року по 18.12.2000 року мав приватну фірму ІНФОРМАЦІЯ_2, працював, та квартиру фактично придбано на його кошти.
Однак в судовому засіданні сам позивач та його колега ОСОБА_16 пояснили, що дійсні прибутки фірми були тіньовими, в податковій інспекції не декларувалися.
Таким чином, суду неможливо належним чином перевірити цей аргумент.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що версія позивача щодо періоду проживання сторін однією сім'єю - з листопада 1994 по липень 2005 року, та обставин придбання спірної квартири не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
Згідно копії договору купівлі продажу квартири, та довідки Мелітопольського МБТІ № НОМЕР_1, квартира №АДРЕСА_4 в м. Мелітополі придбана відповідачкою 28.01.1999 року на Мелітопольській міській біржі нерухомості.
Визнати цю квартиру спільною сумісною власністю сторін, відповідно до ст. 74 СК України, неможливо, оскільки судом не встановлено факт проживання сторонами однією сім'єю під час її придбання.
Позивач пояснив, що з моменту укладення угоди придбання квартири він знав, що право власності на неї" оформлено на відповідачку, однак позов ним пред'явлено 28.11.2005 року, угода купівлі-продажу ним оскаржена не була, та на сьогоднішній день є дійсною. Таким чином, позивачем пропущено загальний трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 80 ЦК України (в ред. 1963 року), клопотань про його поновлення суду не заявлялося, що є підставою для відмови у позові.
Відповідно, слід відмовити у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідачки судових витрат.
Керуючись ст. 80 ЦК України (в ред. 1963 року), п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України (в ред. 2004 року), ст. 74 СК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215,218 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Відмовити у повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання квартири загальною сумісною власністю, та визнання права власності на 1/2 її частину.
Після набрання цим рішенням законної сили зняти арешт, накладений ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 03.02.2006 року на квартиру № АДРЕСА_4 в м. Мелітополі, яка належить ОСОБА_3.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана апеляційному суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або може бути подана в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.