Справа № 2-830/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" грудня 2011 р.

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі : головуючого – судді Гичко М.Г.,

при секретарі Медяній І.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника зацікавленої особи ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоград-Волинський справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства “Біоветфарм”, зацікавлена особа –Новоград-Волинське відділення Фонду соціального захисту від нещасних випадків, про встановлення факту отримання травми на виробництві,

ВСТАНОВИВ :

10.05.2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Біоветфарм”, в якій просив суд винести рішення, яким встановити факт отримання ним 27 лютого 1992 року травми на виробництві.

В обгрунтування позову вказує на те, що в період з 1989 р. по 1993 р. він працював на відкритому акціонерному товаристві “Біоветфарм”. На даний час знаходиться на пенсії, разом з тим виникли обставини з станом здоров’я, що зумовлюють його підняти питання про отримання відомостей щодо травми, яку отримав на виробництві. Зазначає, що 27 лютого 1992 року, знаходячись на роботі, він впав і вдарився головою. Спочатку він не надав цьому значення, а піднявшись продовжував виконувати роботу. Проте на другий день йому стало гірше, він втратив свідомість і знаходився на стаціонарному лікуванні. На той час ніякого акту про отримання виробничої травми не складалось, поскільки стан його здоров’я погіршився на другий день і згодом він знаходився на лікарняному. В подальшому він був звільнений з роботи, проходив курси лікування. З бесіди з лікарями він дізнався, що наслідки стану його здоров’я пов’язані з травмами і для повного висвітлення цього питання слід відновити матеріали події лютого 1992 р. Для вирішення питання втрати працездатності, а з ним і звернення до МСЕК необхідно встановити факт отримання травми на виробництві, і встановити це іншим шляхом крім судового на даний час не представляється можливим.

В судовому засіданні 17.11.2011 року позивач підтримав позов з підстав, зазначених в позовній заяві. Пояснив, що виробничу травму він отримав, коли працював на заводі кормових антибіотиків ,як раніше називалося ВАТ “Біоветфарм”, на посаді тракториста, вдарившись тім’ям голови в перекладину коптьорки. Після

удару він нічого не пам’ятав. Зазначив, що вродє би викликалась швидка допомога. В той день, коли сталася травма, він більше не працював, однак продовжував працювати після травми. Постійно звертався до лікаря і працював. Не пам’ятає, чи працював на наступний день після отримання травми. Стверджує, що факт отримання ним черепно-мозкової травми зафіксований в його амбулаторній картці. Пояснив, що він не повідомляв адміністрацію підприємства про нещасний випадок, який з ним трапився. Після цих подій він 9 років знаходився на примусовому лікуванні в м. Дніпропетровськ, після чого продовжив лікування в м. Житомир. Також пояснив, що в дитячому віці та до отримання травми він не хворів на жодні психічні захворювання.

В судове засідання 12.12.2011 року позивач не з’явився, подав заяву про розгляд справи в своїй відсутності, захист своїх інтересів поклав на свого представника ОСОБА_1

Представник відповідача в судовому засіданні 17.11.2011 року позов не визнав. Пояснив, що вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки позивач не звертався до роботодавця з вимогою про складання акту про нещасний випадок на виробництві, а даний акт згідно чинного законодавства є єдиним доказом, яким встановлюється виробнича травма. Про наявність виробничої травми відповідач дізнався лише після одержання копії позовної заяви. Також пояснив, що після отримання травми позивач продовжував працювати на підприємстві, щороку проходив обов’язковий медичний огляд, який підтверджував його належний стан здоров’я. Крім того, зазначив, що за медичною допомогою позивач звернувся не одразу, а лише через декілька днів.

В судове засідання 12.12.2011 року представник відповідача не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи в своїй відсутності не подав, тому суд, враховуючи думку осіб, які беруть участь в справі, вважає за можливе розглянути справу по суті в його відсутності.

Представник зацікавленої особи в судовому засіданні 17.11.2011 року позов не визнав. Пояснив, що факт нещасного випадку на виробництві встановлюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України “Про охорону праці”. Відповідно до цього порядку організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків повинен роботодавець, незалежно від часу коли такий випадок стався, а у разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов’язковим для роботодавця, і тільки рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку. Виходячи з цього, суд не може встановлювати факт нещасного випадку на виробництві.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, показання свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали даної справи, а також справи № 2-о-35/10, оглянувши амбулаторну картку ОСОБА_3, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно наказу № 53-к від 10.12.1990 року, виданого Новоград-Волинським заводом кормових антибіотиків, позивач ОСОБА_3 переведений з 11.12.1990 року на посаду автопогрузчика з виконанням погрузочно-розгрузочних робіт та обслуговування трактора. Факт знаходження ОСОБА_3 в трудових відносинах з відповідачем підтверджується також копією трудової книжки позивача.

З пояснень позивача вбачається, що 27 лютого 1992 року він під час виконання ним своїх трудових обов’язків вдарився головою об перекладину коптьорки на заводі кормових антибіотиків в м. Новоград-Волинський.

Свідок ОСОБА_4, який на той час працював на цьому підприємстві завскладом та залишився єдиним живим очевидцем тих подій, в судовому засіданні показав, що він безпосередньо не бачив, як ОСОБА_3 отримував травму, чув лише удар і крик, а обернувшись побачив його ноги в дверях коптьорки. На лобі ОСОБА_3 він побачив велику шишку. Він та інші працівники заводу надали позивачу першу медичну допомогу, оскільки останній втратив свідомість. Швидку допомогу свідок ОСОБА_4 не викликав, оскільки позивач, отямившись, сказав йому, що вона не потрібна. Після цього ОСОБА_4 запитав позивача, чи може він продовжувати працювати, на що останній відповів, що не може. ОСОБА_4 відпустив позивача додому і дав йому декілька днів відгулів.

Про отримання ОСОБА_3 травми ОСОБА_4 адміністрацію підприємства не повідомляв.

Судом встановлено, що за медичною допомогою ОСОБА_3 звернувся 29.02.2011 року, що підтверджується записом в його амбулаторній картці.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 не звертався до відповідача із заявами чи зверненнями з вимогою зафіксувати нещасний випадок, який стався з ним. Це підтвердив в судовому засіданні сам ОСОБА_3

Станом на 27.02.1992 року нещасний випадок на виробництві встановлювався в порядку, визначеному Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою Президіуму ВЦРПС Держпроматомнагляду СРСР від 17.08.1989 року № 8-12. П. 2.1 даного Положення визначає, що про кожний нещасний випадок на виробництві потерпілий або очевидець на протязі зміни повинен повідомити безпосередньому керівнику. Керівник підрозділу, де відбувся нещасний випадок, зобов’язаний негайно повідомити про те, що трапилося, керівнику та голові профспілкового комітету підприємства.

Згідно п. 2.5 Положення нещасний випадок, про який потерпілий чи очевидець не повідомили адміністрації підприємства на протязі робочої зміни, або внаслідок якого втрата працездатності наступила не відразу, розслідується за заявою потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, в строк не більше місяця з дня подачи заяви.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не дотриманий порядок встановлення нещасного випадку на виробництві, а саме не повідомлено в порядку, визначеному вищезазначеним Положенням, посадових осіб підприємства про нещасний випадок, що з ним трапився, в зв’язку з чим відповідачем не проводилося розслідування обставин отримання травми та не складався акт про нещасний випадок на виробництві або рішення про відмову у видачі такого акту. Саме тому є безпідставним твердження позивача, що встановити факт отримання ним травми на виробництві іншим шляхом, окрім судового, неможливо.

Враховуючи вищеперераховані обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, зважаючи на його необгрунтованість.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 57 –60, 88, 212 –215, 294 Цивільного Процесуального Кодексу України, Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою Президіуму ВЦРПС Держпроматомнагляду СРСР від 17.08.1989 року № 8-12 , суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства “Біоветфарм”, зацікавлена особа –Новоград-Волинське відділення Фонду соціального захисту від нещасних випадків, про встановлення факту отримання травми на виробництві, відмовити за його необгрунтованістю .

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 10 днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий