Справа № 2442 2006 р.                                                     Рішення ухвалено під головуванням

Категорія: 13                                                                      Сауляка

                                                                                           Доповідач: Колодійчук В.М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 13 грудня 2006 року

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Колодійчука В.М.

Судців: Іванюка М.В. Камзалова В.В.

При секретарі: Руденко О.М.

За участю ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного казначейства України, представника Державної судової адміністрації України.

На постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 6 липня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2006 р. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись в суд з адміністративним позовом до ДСА України, Міністра фінансів України, Головного управління державного казначейства України, управління ДСА України у Вінницькій області, управління юстиції Вінницької області про визнання неправомірними дій щодо нарахування заробітної плати, визнання бездіяльності протиправною щодо нарахування заробітної плати та стягнення недонарахованої заробітної плати, сум податку з доходів фізичних осіб.

В заяві зазначали, що працюють на посадах судців Жмеринського міськрайонного суду. Починаючи з 1995 р. заробітна плата виплачувалась без урахування положень законодавчих і нормативних актів в зв'язку з чим виникла значна заборгованість по заробітній платі.

Враховуючи висновок судово-бухгалтерської експертизи просили стягнути на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі 176,141 грн. 60 коп., суму утриманого податку з доходів фізичних осіб 13372 грн., відповідно стягнути на користь ОСОБА_3 - 13661 грн. 67 коп., 30554 грн. 98 коп., 11024 грн. 36 коп., ОСОБА_8 - 133811 грн. 25 коп., 10203 грн. 40 коп., ОСОБА_4 12337 грн. 62 коп., 25173 грн. 75 коп., 9556 грн. 07 коп., ОСОБА_5 - 120239 грн. 51 коп., 24051 грн. 57 коп., 8946 грн. 30 коп., ОСОБА_6 - 94920 грн. 74 коп., 9969 грн., 8268 грн. 25 коп., ОСОБА_1 - 84284 грн. 30 коп., 7527 грн. 27 коп., 7969 грн. 12 коп., ОСОБА_7 78425 грн. 92 коп., 6363 грн. 26 коп., 8412 грн. 87 коп.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 6 липня 2006 року позов задоволено частково.

Стягнуто з головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України заборгованість по заробітній платі на користь:

ОСОБА_2 -176141 грн. 60 коп.,

ОСОБА_3 -139661 грн. 67 коп.,

ОСОБА_8 -133811 грн. 62 коп.,

ОСОБА_4 - 123378 грн. 62 коп.,

ОСОБА_5 -120239 грн. 51 коп.,

ОСОБА_6 - 94920 грн. 74 коп.,

ОСОБА_1 - 84284 грн. 30 коп.,

2

ОСОБА_7 - 78425 грн. 92 коп.

Стягнуто з Державної судової адміністрації України і зобов'язано Державне казначейство України при Міністерстві фінансів України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені ДСА, сум податку з фізичних осіб на користь:

ОСОБА_2 - 13372 грн. 41 коп., ОСОБА_3 - 11024 грн. 36 коп., ОСОБА_8 10203 грн. 40 коп., ОСОБА_4 - 9566 грн. 07 коп., ОСОБА_5 -8268 грн. ЗО коп., ОСОБА_6 8268 грн. 25 коп., ОСОБА_1 - 7969 грн. 12 коп., ОСОБА_7 8412 грн. 87 коп.

Стягнуто з головного державного казначейства України при міністерстві фінансів України компенсацію втрати частини заробітної плати на користь:

ОСОБА_2 - 30554 грн. 98 коп., ОСОБА_8 26460 грн. 92 коп., ОСОБА_4 25173 грн. 75 коп., ОСОБА_5 - 24951 грн. 57 коп., ОСОБА_6 - 9969 грн., ОСОБА_1 - 7527 грн. 27 коп., ОСОБА_7 - 6363 грн. 26 коп.

Судові витрати в розмірі 3200 грн. компенсувати за рахунок держави, стягнувши їх у управління Державного казначейства України на користь ОСОБА_1

В апеляційній скарзі представник управління Державного казначейства України просить рішення суду скасувати та покласти відповідальність по відшкодування коштів на ДСА посилаючись на відсутність вини.

В апеляційній скарзі представника ДСА просить рішення суду скасувати і в позові позивачам відмовити посилаючись на відсутність правових підстав до стягнення коштів.

Колегія судців перевіривши доводи апеляційних скарг, вислухавши ОСОБА_1 вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню зі слідуючих підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що за час роботи позивачів у порушення вимог закону заробітна плата їм виплачувалась не в повному обсязі без урахування належних надбавок, премії в розмірах визначених висновком судово-бухгалтерської експертизи № 481 від 7.06.2006 р.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

В порушення вимог ст. 159 КАС України суд належної оцінки висновкам судово-бухгалтерської експертизи не дав і таким чином не спростував доводів апелянтів та не перевірив достовірність вказаних в ній сум, що підлягають виплаті. Так згідно висновку експертизи ОСОБА_7 за період роботи 2003-2005 роки виплачено заробітної плати 37186 грн. 18 коп., а розмір заборгованості становить 78425 грн. 92 коп., що фактично в два рази перевищує виплачену.

При таких обставинах суду належало перевірити достовірність проведених розрахунків.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України ( у редакції від 11.07.2001 р. ) на вимоги про стягнення заробітної строки на звернення до суду не поширюються.

До вказаних змін на ці вимоги поширювався, як і на всі трудові спори, тримісячний строк звернення до суду, який обчислювався з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Коли мала місце така дата для кожного з позивачів для кожної з визначених ними щомісячних виплат до набрання чинності нової редакції ст. 233 КЗпП України та чи дотримались позивачі цього строку суд не з'ясував.

Вирішуючи спір в порядку адміністративного судочинства суд не перевірив також дотримання позивачами строків передбачених ст. 99 КАС України.

Постановляючи рішення про стягнення коштів з Державного казначейства України суд не врахував, що відповідач не є головним розпорядником коштів які виділяються для оплати праці з Державного бюджету України і тому не може відповідати за своєчасний розрахунок.

Враховуючи, що наведені недоліки потребують додаткового вивчення та перевірки, які в апеляційному суді усунути неможливо, колегія вважає за необхідне постанову суду скасувати і справу повернути на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 199, 205-206 КАС України,

3

УХВАЛИЛА:

Апеляційну   скаргу   Державного   казначейства   України,   Державної   судової адміністрації України задоволити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 6 липня 2006 року скасувати і справу повернути на новий розгляд в той же суд іншим його складом.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.