Справа№2-а-161,2-а-162,2-а-163,2-а-164,2-а-165,2-а-166,2-а-167,

                                                        2-а-168,2-а-169,2-а-170,2-а-171,2-а-172,2-а-173,2-а-174,

                                                        2-а-175,2-а-176,2-а-177,2-а-178,2-а-179,2-а-180/09р.

                                                  П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                                                                                                Хустський районний суд

08 квітня 2009 р.                                                                                       Закарпатської області

                                    в складі: головуючого                Волощук О.Я

               при секретарі                Савинець Н.І.

                               представника відповідача               ОСОБА_1

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовом

                      ОСОБА_2,

               ОСОБА_3,

              ОСОБА_4,

             ОСОБА_5,

                     ОСОБА_6,

                     ОСОБА_7,

            ОСОБА_8,

                      ОСОБА_9,

                ОСОБА_10,

                       ОСОБА_11,

            ОСОБА_12,

              ОСОБА_13,

                  ОСОБА_14,

            ОСОБА_15,

        ОСОБА_16,

   ОСОБА_17,

                ОСОБА_18,

                             ОСОБА_19,

                    ОСОБА_20,

     ОСОБА_21,

до Управління пенсійного фонду в м.Хуст та Хустському районі

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_21  звернулися до суду з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустському районі про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 років та зобов’язання відповідача нараховувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007-2008 роки як дітям війни .

Свої  вимоги позивачі обґрунтовують тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV)  належать до соціальної категорії «Дитина війни».  Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV  з 01 січня 2006 року мають право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. У 2006-2007 роках та частково у 2008 року така допомога позивачам не виплачувалася,  в той час як Рішенням Конституційного Суду України  № 6-рп/ 2007  від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007  рік», якими було зупинено норми Закону України № 2195-IV
Позивачі просять відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 року та зобов’язання відповідача нараховувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007-2008 роки . Позивачі ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 просять відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2008 років ,зобов»язати Управління пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі нарахувати на їхню користь як дітям війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007-2008 роки в розмірі 3891,90 грн.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_21  . просять відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених свобод та інтересів за період з 09.07.2007 року до 31.12.2008 років ,зобов»язати Управління пенсійного фонду України в м.Хуст та Хустському районі нарахувати на їхню користь як дітям війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки в розмірі 2243,40 грн.

Позивачі  в судове засідання не з’явилися, подали суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача ОСОБА_1 надав суду письмові заперечення проти позову, яким проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних мотивів. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України № 2195-IV, у відповідності з якою дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 12 статті 71 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України № 2195-IV, з урахуванням статті 111 Закону України «Про держбюджет України на 2007 рік», яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із статтею 6 Закону України № 2195-IV виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50% від розміру, надбавки, встановленої для учасників війни. Стаття 6 Закону України № 2195-IV передбачає, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Одночасно, стаття 7 цього Закону передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (за цим Законом) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п. 15 Положення, через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України, бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають (кошти загальнообов'язкового державного пенсійного страхування або кошти пенсійного забезпечення). На підставі статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно, дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи те, що Законом України № 2195-IV передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому будь-які порушення з боку саме Пенсійного фонду (що здійснює керівництво солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування) відсутні. Окрім зазначеного вище, потрібно відмітити, що законодавець, встановлюючи в статті 6 Закону України № 2195-IV підвищення до пенсії даній соціальній категорії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії не визначив величини, яку слід застосовувати для розрахунку такого підвищення. Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується виключно для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», мало бути вирішено у законодавчому порядку, шляхом внесення змін до Закону України № 2195-IV. Зважаючи на те, що законом не визначено механізму розрахунку підвищення, передбаченого вищезгаданою статтею, то немає підстав для задоволення вимог позивача про визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді протиправною і обов’язку провести перерахунок пенсій і забезпечити їх виплату. Відповідачем також вказано на те, що у 2006 році норма статті 6 Закону України № 2195-IV не діяла у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду відповідно до статті 99 КАС України.

          Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивачі ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 звернулися до суду з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустському районі про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 років та зобов’язання відповідача нараховувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007-2008 роки в розмірі 3891,90 грн.

 Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_21  звернулися до суду з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустському районі про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 09.07.2007 року до 31.12.2008 років та зобов»язання відповідача нараховувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки в розмірі 2243,40 грн.

    Судом встановлено, що позивачі є діти війни в розумінні статті  1  Закону України № 2195-IV.

    Відповідно до статті 6  Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.

    Статтею 71 пунктом 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України № 2195-IV було зупинено, як було зупинено цю ж норму в 2006 році Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік».

    Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким у 2006 році зупинялася дія статті 6 Закону України № 2195-IV Конституційним Судом України не приймалося, а тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

    Відповідно до статті 3 частини 2 Закону України № 2195-IV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

    Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    При цьому, статті 28 частиною 3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

    Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме статті 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    Доводи представника відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195-IV не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

    Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме  управління Пенсійного фонду України  в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області є  належним відповідачем по даній справі.

Відповідно до статті 9 частини 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні  правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Зазначене положення КАС зобов’язує суд для усунення прогалини у правовому регулюванні відносин застосувати інститут аналогії закону і права.

Відповідно до статті 46 частини 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, а тому застосовуючи відповідно до статті 9 частини 7 КАС України аналогію закону, суд вважає, що позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду і перерахунок пенсії позивача слід провести з 9 липня 2007 року – з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, до 31 грудня 2007 року – до кінця бюджетного року.

Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, відповідно до статті 64 Конституції України, статей  3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись статтями 7,11,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –            

ПОСТАНОВИВ:

1. Позови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,ОСОБА_21– задоволити частково.  

2. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустькому районі нарахувати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком .

 3. Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,ОСОБА_21 судові витрати в розмірі 1 грн.70 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви   про   апеляційне  оскарження  постанови  суду  першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.  Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без попереднього  подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Головуючий :                                 підпис                            ОСОБА_22

      З оригіналом вірно:

      Суддя Хустського

        районного суду :                                                                  ОСОБА_22