УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.  КИЄВА

Справа № 22-6747/2008

Головуючий у 1 інстанції Скрипка І.М.

Доповідач: Желепа О.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду

м.  Києва в складі:

Головуючого: Желепи О.В.

Суддів: Столбун В.І.,  Волошиної В.М.

При секретарі: Погасі О.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м.  Києва від 29 жовтня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Українського консорціуму «ЕКОСОРБ»,  третя особа: Департамент у справах захисту прав споживачів у м.  Києві про стягнення пені та моральної шкоди,  -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В. ,  пояснення осіб,  що з'явились в судове засідання,  перевіривши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів,  -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом про стягнення пені та моральної шкоди за не виконання умов договору інвестування. Посилаючись на порушення її прав як споживача послуг,  просила стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 148 540 грн. 42 коп. та на відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м.  Києва від 29 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1 до Українського консорціуму "ЕКОСОРБ",  3-я^особа: Департамент у справах захисту прав споживачів у м.  Києві про стягнення пені та моральної шкоди - задоволений частково.

Стягнуто з Українського консорціуму "ЕКОСОРБ" на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 13116 (тринадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 11 коп. ,  1000 (одна тисяча) грн. моральної шкоди. 51 грн. судового збору,  30 гри. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,  а всього 14197 (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто сім) грн. 11 коп.

Стягнуто з Українського,  консорціуму "ЕКОСОРБ"' на користь держави 8 грн. 50

коп. судового збору.                   

Не погодившись з таким рішенням представник позивачки подав апеляційну скаргу в якій просив про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову. В скарзі посилалась на не вірне застосування судом норм матеріального права,  а

2

саме на безпідставне не застосування закону України «Про захист прав споживачів»,  внаслідок чого судом не вірно був визначений розмір стягнутої з відповідача пені. Крім того вказувала,  що розмір стягнутої моральної шкоди також визначений не вірно.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник не з'явились про день і час слухання справи повідомлені про,  що свідчить зворотне поштове повідомлення. Причини своєї неявки ОСОБА_1. суду не повідомила. Клопотання позивачки про відкладення розгляду справи через відсутність її представника задоволено бути не може,  так як в ньому не вказана причина відсутності,  та до клопотання не додані будь-які докази на підтвердження поважності причин неявки до суду позивачки та її представника,  що позбавляє апеляційний суд дійти висновку що сторона та її представник не з'явились до суду з поважних причин.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,  перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов частково,  суд першої інстанції виходив з того,  що на правовідносини що склались між сторонами не поширюється дія закону «Про захист прав споживачів»,  оскільки відносини щодо інвестування будівництва регулюються спеціальним законодавством Законом України «По інвестиційну діяльність» та безпосередньо договором підписаним сторонами,  тому суд першої інстанції визначаючи розмір пені виходив безпосередньо з умов договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду,  так як вони в повній мірі відповідають встановленим обставинам справи та вимогам Закону.

Згідно  ст.  З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань" із змінами та доповненнями,  внесеними Законом України від 10.01.2002 року - розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ,  що діяла в період,  за який сплачується пеня.

Відповідно до  ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язань є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено,  що 26 серпня 2003 року між позивачем та відповідачем був укладений "Інвестиційний договір №77-НО будівництва житлового будинку".

Відповідно до п.7.4. Договору у випадку порушення Підприємством своїх зобов'язань згідно з п.3.3.(плановий термін введення будинку в експлуатацію - 4 квартал 2004 року),  а також п.6.4 ( після здачі будинку в експлуатацію за Актом державної комісії підприємство протягом двох календарних місяців надає інвестору перераховані у пункті документи та будь - які інші документи,  що необхідні для оформлення права власності інвестора на об"єкт інвестування) більше ніж на 10 банківських днів,  Підприємство сплачує Інвестору (за винятком випадків,  зазначених у п.6.5 Договору) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожний ,  день прострочення,  починаючи з 11-го дня.

На підставі акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об"єкта,  затвердженого 15.07.2005 року розпорядженням Солом"янської районної у м. Києві державної адміністрації та зареєстрованого 15.07.2005 року Управління Держархбудконтролю м.  Києва житловий будинок №3 за будівельною адресою АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2) був прийнятий в експлуатацію.,

Згідно п.6.2 Договору підприємство повідомляє Інвестора про готовність об'єкта інвестування до передачі",  що і було зроблено відповідачем у справі шляхом направлення листа позивачу від 04.08.2005 року із проханням з "явитись 08 серпня 2005 року до УК "ЕКОСОРБ" для підписання та отримання відповідних документів,  в тому числі і акту приймання-передачі квартири.

3

08.08.2005 року між сторонами був підписаний Акт прийому передачі квартири згідно з Інвестиційним договором №77-НО на будівництво житла від 26.08.2003 року. Згідно  пункту  6.1   Договору  -  предача об"єкту інвестування у власність Інвестора здійснюється  за  актом  прийому  передачі  об"єкта  інвестування,    який  підписується уповноваженими представниками сторін.

Акт прийому передачі квартири згідно з Інвестиційним договором №77-НО був підписаний 08.08.2005 року,  відповідно до п.5 якого зазначено,  що на момент підписання даного акту сторони не мають претензій одна до одної.

При нарахуванні пені позивач кінцевим терміном вказує 27.04.2006 року,  але відповідно до п.6.1 Договору,  передача об"єкта інвестування у власність інвестора здійснюється Актом прийому передачі об"єкта інвестування,  який був підписаний 08.08.2005 року.

На підставі викладеного,  суд першої інстанції дійшов правильного висновку,  що період прострочення здачі будинку в експлуатацію становить з 18.01.2005 року (11 банківський день) до 15.07.2005 року (дата затвердження Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об"єкта),  що складає 179 днів. При цьому позивачу 15.11.2005 року було повернуто надлишково сплачені кошти в розмірі 309 грн. 45 коп.,  що підтверджується банківською випискою,  що є в матеріалах справи.

Визначаючи розмір пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 13 116 грн. 11 коп. ,  суд правильно виходив з Постанови НБУ від 13.01.2005 року №7 ,  якою визначено розмір облікової ставки НБУ 9% річних за Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань",  та п.7.4 Договору,  підписаного сторонами.

Доводи апеляційної скарги в частині визначення розміру пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» до уваги не приймаються так як Згідно Договору підписаного сторонами та Закону України "Про інвестиційну діяльність" позивач є інвестором,  а не покупцем квартири,  предметом договору є будівництво житлового будинку в цілому ,  включаючи нежитлові приміщення,  а не продаж квартири,  грошові кошти,  які вносяться позивачем є його часткою у будівництві жилого будинку,  а не платою за купівлю квартири.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку,  що правовідносини ,  що склались між позивачем і відповідачем не є правовідносинами споживача з виробником товарів і не підпадають під сферу регулювання законодавства про захист прав споживачів,  а регулюються вищевказаним Договором та Законом "Про інвестиційну діяльність". Фактично між позивачем та відповідачем укладено договір про сумісну діяльність,  і позивач не є споживачем,  особою,  яка набуває,  замовляє,  використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб. За укладеним договором позивач не придбав у відповідача ніяких товарів,  не змовляв роботу або послугу.

Розмір моральної шкоди також був правильно визначений судом першої інстанції на підставі  ст.  23 ЦК України . Судом було враховано обставини справи,  тривалість заподіяння моральних страждагнь,  а також засади розумності та справедливості. Інші доводи скарги висновіків суду не спростовують.

Суд першої інстанції повно встановив обставини,  що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Суд при винесенні рішення    правильно  застосував       норми матеріального та процесуального права,  а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

4

На підставі викладеного,   керуючись  ст.  ст.   303,  304,  п.1 307,  308,  313,  п.1 314,  315,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом 'янського районного суду м.  Києва від 29 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.