Справа № 2-521/09

                                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                                                                Іменем  України

          9.04.2009 року                           Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим у складі:

                                                              головуючого судді                                                      Караваєва К.М.,

                                                              при секретарі                                                           Джурило Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Красноперекопську цивільну справу за позовом Красноперекопського районного споживчого товариства до ОСОБА_1  про відшкодування збитків,

                                                                               В С Т А Н О В И В:

       Позивач 18.02.2009 року звернувся до суду, просить стягнути з відповідачки 6052,48 грн, посилаючись на те, що вона знаходилася у трудових відносинах з Красноперекопським райст, працюючи на посаді продавця магазину № 56, розташованого в с.Ішунь Красноперекопського району, в період з 25.12.2008 року по 8.01.2009 року.

        Перед початком роботи, відповідно до положень ст.135 ч.1 КЗпП України, з метою забезпечення схоронності переданих цінностей - товарів, з ОСОБА_1 був укладений договір про її повну матеріальну відповідальність.

        Внаслідок того, що свої обов'язки, яки передбачені посадовою інструкцією, ОСОБА_1 виконувала несумлінно, вона втратила частину отриманих нею від позивача матеріальних цінностей на суму 3026,24 грн.

        Для відшкодування збитків від даної недостачі, на думку позивача, відповідачка повинна виплатити йому, з урахуванням вимог постанови КМУ № 116 від 22.01.1996 року, вищевказану суму.

       В добровільному порядку відшкодувати вказану збитки відповідачка відмовляється.

      У судовому засіданні представники позивача – ОСОБА_2, а також будучи раніше допитаною - ОСОБА_3, підтримали заявлені позовні вимоги і наполягають на їхньому задоволенні.

      Відповідачка позов не визнала, указавши на те, що її провини у втраті частини переданих їй для роботи товарно-матеріальних цінностей не має.

      Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково.

      З пояснень сторін і матеріалів справи виходить, що ОСОБА_1 з 25.12.2008 року працювала на посаді продавця магазину № 56 с.Ішунь Красноперекопського райст (Нак.№.151 від 25.12.2008 року), яку вона обіймала на час відпустки основного працівника.

      Відповідно до розпорядження Красноперекопського райст № 52 від 24.12.2008 року, у присутності колишнього продавця магазину № 56 райст ОСОБА_4 та ОСОБА_1, яка приступала до виконання обов’язків продавця, комісією Красноперекопського райст по магазину № 56 с.Ішунь була проведена інвентаризація цінностей та виявлена недостача у розмірі 2226,50 грн, яку ОСОБА_4 зобов’язалася погасити самостійно.

     25.12.2008 року з ОСОБА_1 адміністрацією райст був укладений договір про повну матеріальну відповідальність про схоронність матеріальних цінностей, тари і виручки від реалізації товарів під час роботи на посаді продавця.

      Відповідно до розпорядження Красноперекопського райст № 2 від 8.01.2009 року, у присутності продавця магазину № 56 райст ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка приступала до виконання обов’язків продавця, комісією Красноперекопського райст по магазину № 56 с.Ішунь була проведена інвентаризація цінностей та виявлена недостача у розмірі 3026,24 грн, яку ОСОБА_1 зобов’язалася погасити у строк до 20.01.2009 року.

     8.01.2009 року ОСОБА_1 звільнена відповідачем з підстав, передбачених ст.36 п.2 КЗпП України, із закінченням строку трудового договору, (Нак.№28-А від 8.01.2009 року).

    До наступного часу відповідачка вищевказану недостачу не погасила.

    Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 вказує на те, що за такий невеликий строк недостача у вищевказаному розмірі не могла утвориться.

    Задовольняючи частково вимоги Красноперекопського райст, суд виходить із наступного.

    Згідно ст.134 п.п.1,2 КЗпП Україна, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, коли між працівником і підприємством укладений письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, а також якщо майно й інші цінності були отримані працівником під звіт по разовому дорученню або іншим разовим документам.

     У відповідності зі п.1 Типового договору про повну матеріальну відповідальність від 25.12.2008 року, ОСОБА_1 прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за не забезпечення схоронності переданих їй товариством матеріальних цінностей для ведення торгової діяльності, у зв'язку із чим зобов'язалася дбайливо ставиться до переданих їй для зберігання і інших цілей цінностям товариства, вживати заходів до запобігання збитку й вчасно повідомляти керівництво товариства про всі обставини, що загрожують забезпеченню схоронності довірених їй матеріальних цінностей.

    Згідно пояснень ОСОБА_1, вона після проведення інвентаризації, у ввечері 24.12.2008 року, отримала ключі від магазину № 56 с.Ішунь, з ранку 25.12.2008 року відкрила його та приступила до виконання трудових обов’язків продавця.

    Під час роботи ОСОБА_1 товар приймала строго по накладним, щоденну виручку від продажу товарів своєчасно здавала відповідальним працівникам Красноперекопського райст, ніяких привласнень та розтрат товарів не допускала, крадіжок товару по магазину не було, а тому їй незрозуміло – яким чином утворилася недостача товару у розмірі 3026,24 грн.  

    Разом з тим, ніяких претензій до керівництва Красноперекопського райст щодо організації її роботи, проведення інвентаризації і розрахунку суми недостачі ОСОБА_1 не має.

    Оцінюючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що Красноперекопським райст ОСОБА_1 були створені належні умови по забезпеченню схоронності переданого їй у підзвіт товару для роботи у магазині № 56 с.Ішунь Красноперекопського райст, а втрата товару відбулася в результаті її халатного відношення до виконання своїх посадових обов'язків продавця, тобто з вини відповідачки.

    Згідно ст.135-3 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, організації й установі шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальний цінностей за винятком зносу, згідно з установленими нормами.

    У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсування матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

    Законодавством може бути встановлений окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, у тому числі, кратному обчисленні заподіяної підприємству, установі, організації, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей.

     З урахуванням даної норми Закону, а також положень п.1,2 Постанови КМУ № 116 від 22.01.1996 року “Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей”, суд вважає правильним застосування позивачем до виявленої суми недостачі продовольчих товарів коефіцієнту 2 для визначення розміру збитків, яки були спричинені неправомірними діями відповідачки.

    Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачу, внаслідок допущеної ОСОБА_1 халатності, були причинені збитки у розмірі 6052,48 грн.  

    Статтею 137 КЗпП України встановлено, що суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового положення, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, зробленими з корисливою метою.  

    На підставі викладеного, з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_1 знаходиться у скрутному матеріальному становище, на її втриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, яких вона виховує одна без сторонній допомоги, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування Красноперекопському райст причинених ОСОБА_1 збитків, до 3026,24 грн.

    В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження той факт, що шкода Красноперекопському райст була заподіяна внаслідок злочинних дій ОСОБА_1, зроблених нею з корисливою метою.

    Доводи відповідачки про те, що вона не могла допустити вказану недостачу, значення по справі не має, оскільки позивачем, відповідно до вимог ст.138 КЗпП України, доведена її вина у заподіянні збитків товариству.

    Згідно ст.136 КЗпП України, покриття шкоди проводиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до суду.

    Витрати по оплаті держмита та на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу повинні бути відшкодовані відповідачкою у відповідності з положеннями ст.88 ЦПК України.

    Керуючись ст.ст.130, 134 п.п.1,2, 135-1,135-3, 137,138 КЗпП Україна, ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд

                                                                                    В И Р І Ш И В:

    Позов Красноперекопського районного споживчого товариства задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь Красноперекопського районного споживчого товариства 3116,80 грн, у т.ч. 60,56  грн- витрати по оплаті держмита, 30 грн – витрати по оплаті за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

    В іншій частині позову Красноперекопського районного споживчого товариства відмовити.

    Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Апеляційного суду АР Крим протягом 10 днів після його оголошення через Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим.

    На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд АР Крим протягом 20 днів після подачі заяви про його апеляційне оскарження через Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим.

                           Суддя: