Справа № 2-а-22
2009 рік
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
24.04.2009 року Тельманівський районний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Цукурова П.М.
при секретарі Туровській Л.І.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості недоотриманої суми одноразової компенсації інваліду 3 групи у розмірі 18150 грн.,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості недоотриманої суми одноразової компенсації інваліду 3 групи у розмірі 18150 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно якої він має право на одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами.
Позивач зазначив, що він, з 22.12.2008 року має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 3 групи інвалідності, що підтверджує посвідчення серії А № 144130 с та посвідчення серії Є № 111458, яке підтверджує, що позивачу було встановлено 3 групу інвалідності довічно.
У зв'язку з встановленням позивачу 3 групи інвалідності ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації нарахувало позивачу компенсацію, на підставі постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року у вересні 2008 року у розмірі 189,60 грн.
Позивач вказує на те, що ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації при виплаті спірної компенсації на підставі постанов КМУ, а не на підставі ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", значно звужує його право на отримання матеріальної допомоги, чим порушує ст. 22 Конституції України.
Позивач надає розрахунок недоотриманої одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при встановленні групи інвалідності, відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", який становить 18150 грн.
Відповідач ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації із адміністративним позовом не погодилось та надало заперечення на позовну заяву ОСОБА_2 В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на ст. 62 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачає, що порядок застосування Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади.
Крім того, зазначає відповідач, ст. 95 Конституції України регламентує, що тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
До того ж, відповідач зазначає, що оскільки управління праці та соціального захисту населення є бюджетною організацією та не має своїх коштів, воно має право сплачувати тільки ті кошти, які надходять по цільовому призначенню та в розмірах, які були закладені рішеннями Верховної Ради в державний бюджет.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, перевіривши матеріали справи і дослідивши матеріали адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне:
ОСОБА_2 має статус постраждалого громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 3 групи інвалідності, що підтверджено посвідченням А № 144130 с та посвідчення серії Є № 111458.
Позивачу як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації за 3 групу інвалідності нараховано одноразову компенсацію у сумі 189,60 грн. яка на сьогоднішній час не виплачена.
Однак, позивач, не погодившись із розмірами вказаної суми, звернувся до відповідача із заявою про виплату різниці, в зв'язку із встановленням йому групи інвалідності, яка належить до виплати, відповідно до положень статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі Закон 796-ХІІ).
Посилання відповідача на те, що законами України про Державний бюджет України на 2008 рік надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, є необґрунтованими, оскільки ч. І ст.92 Конституції України передбачено, що права громадян встановлюються виключно законами України.
Так, дійсно право на одноразову компенсацію (соціальну виплату), а також її розмір та право на отримання різниці між компенсаціями, при встановленні інвалідності групи встановлено ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Встановлений законом розмір одноразової компенсації (тридцять мінімальних заробітних плат за 3 групу інвалідності ) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє. Отже, і розмір різниці компенсації у разі встановлення інвалідності також не може бути зменшений.
Відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, які фактично зменшили розмір допомоги, порушив ст. 113 ч. 3 Конституції України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну компенсацію.
У відповідності із ст. 9 КАС України в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції або закону України, суд повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, відповідно до положень частини 2 статті 48 Закону № 796-ХІІ від 28.02.1991 року у разі встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам, ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, виплачується різниця у компенсаціях. Відповідно до абзаців 3 та 4 ч. 1 ст. 48 вказаного Закону одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в таких розмірах: інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Таким чином, право ОСОБА_2 на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, вказане право гарантовано ст. 17 ЗУ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч. І ст.17 Закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Тобто при виплаті спірної різниці у компенсаціях ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації повинно було керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Проте, пунктом ЗО ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-У від 19.12.2006 року "з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом" дію абзаців 2-7 частини 1 статті 48 Закон 796 - XII в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено на 2007 рік. Однак, стаття 71 Закону 796-ХІІ, яка діє з 01.01.2007 року, вказує на неможливість призупинення дії норм цього закону іншими законами, крім законів про внесення змін до нього. Відповідних змін до норм спеціального Закону 796-ХІІ внесено не було.
Поряд з тим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1 -29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо досліджених ним правовідносин, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-У від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Вищевикладене свідчить, що Відповідач зобов'язаний виплатити розмір спірної різниці у компенсаціях позивачу у відповідності до ст. 48 № 796 - XII, а саме у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць.
Таким чином, Позивач повинен був отримати компенсацію за встановлення 3 групи інвалідності у розмірі: 18150 гривень ( вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят ) грн.
У запереченнях Відповідач також помилково тлумачить і ч.2 ст. 95 Конституції України, яка передбачає наступне: "тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків". Відповідач вважає, що оскільки спірна різниця у компенсаціях є видатком держави, то її розмір здійснюється в розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Однак загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Керуючись , ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості недоотриманої суми одноразової компенсації інваліду 3 групи у розмірі 18150 грн. задовольнити.
Визнати дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації по відмові ОСОБА_2 суми одноразової грошової компенсації при встановленні групи інвалідності неправомірними.
Стягнути з ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Тельманівської районної державної адміністрації суму недоотриманої суми одноразової компенсації інваліду 3 групи у розмірі 18150 грн.(вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_2.
Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2009 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя