П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2009 року 22а-14267/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
судді-доповідача - Носа С.П.,
суддів: Любашевського В.П., Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу
за апеляційною скаргою Державного казначейства України
на постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2008 року у справі
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України
про стягнення невиплаченої частини одноразової щорічної грошової допомоги до п'ятого травня, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Управління), Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, просила стягнути з відповідачів на її користь суму недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни за 2004-2007 роки в розмірі 3375,35 грн.
Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з державного бюджету України в особі Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 1175,18 грн. недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2007 рік; в решті позову відмовлено. Постанова мотивована наступним. Позивач має статус учасника війни і відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання одноразової щорічної грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, а згідно з ст.. 64 Конституції України обмеження прав та свобод можливе лише в умовах воєнного або надзвичайного стану. Встановлення окремими законами України пільг, компенсацій та гарантій є складовою частиною конституційного права на соціальний захист, тому відповідно до ч. 6 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України є загальнообов'язковими та мають додержуватись органами державної влади і місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законами України про державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. В 2007 році позивачу була виплачена одноразова щорічна грошова ва допомога в розмірі, встановленому Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Відповідно до ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнане неконституційним положення ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою в 2007 році щорічна одноразова грошова допомога учасникам війни встановлена в розмірі 55 грн. З врахуванням наведеного та положення ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти, їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, при обчисленні розміру та встановлення порядку відшкодування зазначеної вище грошової допомоги, слід керуватись нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком станом на день виплати такої допомоги - 410,06 грн., та часткової виплати позивачу такої допомоги виплаченої в розмірах, передбачених Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» - 55 грн., невиплачена частина одноразової щорічної грошової допомоги ОСОБА_1 як учаснику війни становить. 1175,18 грн. Суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення одноразової щорічної грошової допомоги за 2004-2006 роки, оскільки позивач пропустила строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України - 1 рік з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав, в 2004-2006 роках при отриманні зазначеної допомоги позивач дізналась, що таку допомогу їй виплачено з порушенням вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», однак в суд не зверталась.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Державне казначейство України, вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову до Державного казначейства України в повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає наступне. Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Виплати щорічної одноразової грошової допомоги здійснювались відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», у розмірах, встановлених цим законом. Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом в системі органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту і соціального обслуговування населення та згідно з ст. 22 Бюджетного кодексу України є головним розпорядником бюджетних коштів та такі цілі, та здійснює в межах повноважень контроль за додержанням законодавства щодо надання пільг, в тому числі ветеранам війни, забезпечує через систему підпорядкованих йому органів реалізацію прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання допомоги. Відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплату одноразової щорічної грошової допомоги ветеранам війни є управління праці та соціального захисту населення, тому саме з них слід стягувати невиплачені суми. Крім того законодавством не врегульовано питання визначення розміру мінімальної пенсії за віком для призначення такої допомоги, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не може застосовуватись для таких цілей, так як застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Також згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Приймаючи Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», держава, в особі Верховної Ради України в межах повноважень, передбачених ст. 95 Конституції України, визначила видатки на загально суспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування. Крім того, Державне казначейство України н має права встановлювати чи змінювати видатки державного бюджету та не розпоряджається коштами, призначеними для виплати грошової допомоги ветеранам війни.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 5 ст. ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено щорічно до 5 травня виплачувати учасникам війни одноразову грошову допомогу в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ст. 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» щорічна разова грошова допомога учасникам війни у 2004 році не виплачувалась.
Ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» щорічна разова грошова допомога учасникам війни встановлена у розмірі 50 грн.
Ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» щорічна разова грошова допомога учасникам війни встановлена у розмірі 50 грн.
Ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова грошова допомога учасникам війни встановлена у розмірі 55 грн.
Даними нормами були внесені зміни, зокрема, до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В силу ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно п. 37 ст. 2 Бюджетного кодексу України, субвенції - між бюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенцій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечує щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірах, установлених Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту.
Положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», втратили чинність на підставі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року. Однак, враховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, а рішення Конституційного Суду України прийняте в грудні, це унеможливлює нарахування та виплату вказаної вище грошової допомоги в розмірах встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Положення ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час є чинними, не визнавались у встановленому порядку неконституційними, тому є обов'язковими для виконання і позивачу виплачена одноразова щорічна грошова допомога як учаснику війни в розмірах, передбачених даними законами, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Положення ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп. Отже, позивач має право на отримання невиплаченої частини одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни за 2007 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком (з врахуванням виплаченої частини в розмірі 55,00 грн.).
Наведене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, як зазначив Європейського Суду з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Саме, приймаючи Закони України про Державні бюджети України на відповідні роки держава, в особі Верховної Ради, в межах повноважень передбачених ст. 95 Конституції України, визначає видатки на загальносуспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування. Одночасно, прийняття Верховною Радою законів про Державний бюджет України не залежить від дій, волевиявлення відповідних Управлінь праці та соціального захисту населення, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України, тобто органів, які є виконавцями вказаних законів і прийняття яких знаходиться поза межами їх повноважень.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення, тому суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо стягнення невиплаченої частини даної допомоги з державного бюджету України через Державне казначейство України. Крім того, згідно з даними нормами нарахування і виплата одноразової щорічної грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», належить до компетенції місцевих органів праці та соціального захисту, тому суд не повноважний визначати розміри таких виплат, а може лише зобов'язати Управління провести їх нарахування та виплату. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що слід зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області здійснити нарахування виплату позивачу зазначеної грошової допомоги, а в позові до Державного казначейства України слід відмовити.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення невиплаченої частини одноразової щорічної грошової допомоги за 2004-2006 роки, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Із змісту наведених норм ст. 99 та ст. 100 КАС України випливає, що застосування строку звернення до суду за захистом прав свобод та інтересів особи можливе лише при порушенні вказаних прав, свобод та інтересів особи суб'єктом владних повноважень. Отже, передумовою застосування судом положень ст. 100 КАС України щодо вирішення питання чи був пропущений строк звернення до суду повинно бути встановлення чи було допущено із сторони суб'єкта владних повноважень фактичне порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка подала позов. Лише при встановленні таких порушень суд може, відмовити у задоволенні позову із підстав та в порядку передбаченому ст. 99, 100 КАС України. Вказаний висновок підтверджується окрім наведеного і п. п. 1-2 ч. 1 ст. 161 КАС України, в силу яких, під час прийняття постанови суд вирішує: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Тобто, перед вирішенням питання про дотримання строку звернення до суду необхідно з'ясувати чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Таким чином, при відсутності факту порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка подала адміністративний позов, суду слід перш за все за наявності підстав відмовляти у задоволенні позову по суті спору, а не з підстав попущення строків звернення до суду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити частково.
Постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2008 року скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення невиплаченої частини одноразової щорічної грошової допомоги до п'ятого травня - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області нарахувати та виплатитиОСОБА_1 за 2007 рік невиплачену частину одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни, передбаченої частиною 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Суддя-доповідач С.П. Нос
Судді І.О. Яворський
В.П. Любашевський