Старовижівський районний суд Волинської області

смт. Стара Вижівка, вул. Польова, 2, 44400, (03346) 2-16-54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.11 смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючої судді - Присяжнюк Л.М.

при секретарі - Островерхій Т.С.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Стара Вижівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до редакції газети «Сільські новини», ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до редакції газети «Сільські новини», ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 7 серпня 2010 року в газеті «Сільські новини» за №33 ОСОБА_3 в рубриці «Селищні депутати заслухали завідувачку садка і розглянули питання про вилучення землі» поширив недостовірну інформацію, зокрема зазначив: «Тринадцятим питанням було вилучення окремих ділянок. Землевпорядник селищної ради ОСОБА_4 проінформував присутніх, що вони були виділені ще торік у червні та липні у селі Брідки, проте із тих громадян, які їх отримали, семеро до цього часу не виготовили жодних документів. Мова іде про ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Тому ОСОБА_4 обґрунтовуючи свою позицію нормами земельного законодавства, запропонував вилучити у них ці ділянки. Цікаво, що ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є відповідно матір’ю, невісткою та донькою. Тож виходить, що в той час, коли в селищній раді стоїть черга із понад 350 громадян бажаючих взяти землю, її одночасно і ще й до того в одному ж масиві виділяють одразу ледь не усім членам однєї сім’ї. Ті у свою чергу понад рік нічого не спромоглися із нею зробити. Та все ж депутати проявили лояльність до зазначених громадян, вирішили не вилучати у них ділянки і дали дозвіл на виготовлення проекту їх відведення».

Вважає, що дана інформація повністю не відповідає дійсності, оскільки вона здійснила оплату за послуги для виготовлення відповідних документів на земельні ділянки. При зверненні 9 березня 2011 року в редакцію газети «Сільські новини» з заявою про спростування недостовірної інформації, їй було відмовлено у публікуванні спростування.

Крім того, поширення недостовірної інформації порушує її особисті немайнові права та права членів її сім’ї, а тому просила суд спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування тим же шрифтом на тому ж місці шпальти де містилася стаття, яка спростовується, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 170 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позов підтримали з підстав наведених у ньому, додатково пояснили, що редакцією газети «Сільські новини» безпідставно було відмовлено в спростуванні недостовірної інформації, тому просили задовольнити позовні вимоги в повному об’ємі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що поширена інформація є достовірною, носить оціночний характер, підстав для її спростування немає.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, оцінивши та дослідивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї.

Із матеріалів справи вбачається, що 7 серпня 2010 року в газеті «Сільські новини» за №33 автор-заступник редактора ОСОБА_3 висвітлив рубрику «Селищні депутати заслухали завідувачку садка і розглянули питання про вилучення землі».

Позивач вважає, що відповідач поширив відносно неї та членів її родини недостовірну інформацію такого змісту: «Тринадцятим питанням було вилучення окремих ділянок. Землевпорядник селищної ради ОСОБА_4 проінформував присутніх, що вони були виділені ще торік у червні та липні у селі Брідки, проте із тих громадян, які їх отримали, семеро до цього часу не виготовили жодних документів. Мова іде про ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Тому ОСОБА_4 обґрунтовуючи свою позицію нормами земельного законодавства, запропонував вилучити у них ці ділянки. Цікаво, що ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є відповідно матір’ю, невісткою та донькою. Тож виходить, що в той час, коли в селищній раді стоїть черга із понад 350 громадян бажаючих взяти землю, її одночасно і ще й до того в одному ж масиві виділяють одразу ледь не усім членам однєї сім’ї. Ті у свою чергу понад рік нічого не спромоглися із нею зробити. Та все ж депутати проявили лояльність до зазначених громадян, вирішили не вилучати у них ділянки і дали дозвіл на виготовлення проекту їх відведення».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію»:

1. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

2. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

В даному судовому засіданні позивач та її представник не заперечували ту обставину, що технічна документація на земельні ділянки не була виготовлена станом на 30 липня 2010 року, тобто під час обговорення земельних питань на сесії селищної ради, оскільки ДП «Цент державного земельного кадастру» вчасно не виготовив позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 стверджували в судовому засіданні, що на засіданнях сесії селищної ради у 2010 році обговорювалися земельні питання щодо відібрання земельних ділянок у осіб, які не виготовили технічної документації понад один рік, однак на даний час правових підстав вирішувати такі питання закон не передбачає.

Крім цього, стаття відповідача не є позицією редакції, а є авторським матеріалом (власним баченням) відповідача ОСОБА_3 за результатами вивчення останнім земельних проблем громадян.

Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено у ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, і гарантовано ст.34 Конституції України, яка вказує, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Отже, в спірній статті інформація відповідача є оціночними судженнями, критичною оцінкою певних фактів, що мали місце ЗО липня 2010 року на сесії селищної ради у смт. Стара Вижівка, а також суб’єктивною думкою і поглядом автора статті.

Таким чином, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в позові слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 130, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 32,34 Конституції України, ст. 277 ЦК України, ст. 30 ЗУ «Про інформацією» суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до редакції газети «Сільські новини», ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Старовижівського районного суду Л.М. Присяжнюк