Справа № 2а-5995/08/0970
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2009 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Матуляка Я.П.,
при секретарі Шварговського Д.Д.,
за участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом: ОСОБА_3;
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі;
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
12.11.2008року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про визнання дій неправомірними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії та виплатити недораховану суму. Позовні вимоги мотивує тим, що у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому, як інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи призначена пенсія не може бути нижчою 6-ти мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. На звернення про перерахунок пенсії Управлінням Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі, було відмовлено в перерахунку пенсії.
В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, суду пояснив, що позивачу встановлена третя група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того, уточнив позовні вимоги та просить задовольнити позов за період з 01.01.2004року по 01.01.2009року. На письмові звернення щодо перерахунку пенсії та встановлення її в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком було відмовлено. Вважає такі дії відповідача неправомірними, посилається на ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по третій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки. Крім того, посилається на ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком, ст.ст. 19, 22 Конституції України. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Суду пояснила, що ОСОБА_3 дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію по третій групі інвалідності, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, додаткову пенсію як інвалід третьої групи. Зазначила, що пенсію позивачу призначено з врахуванням ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак із врахуванням постанов Кабінету Міністрів України. Просила в задоволені позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із слідуючих підстав:
В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням серії ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії позивач визнаний інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Розглядаючи позовні вимоги про перерахунок та виплату пенсії у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку визначеного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2004 року до 31.12.2004 року суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам по інвалідності, віднесеним до категорії 1 в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІII групи, щодо котрих установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІII групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
За таких обставин позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і право на додаткову пенсію у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 50 вказаного Закону.
Судом встановлено, що позивачу державна та додаткова пенсії встановлені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нараховувались та виплачувались у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року за №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» з розрахунку 19,91 гривень.
Посилання представника позивача на норми Закону України «Про прожитковий мінімум» та Законів України Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік, яким встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на 2004 рік, як на такі, що підлягають до застосуванню при проведенні розрахунку позивачу державної та додаткової пенсії, підвищення до пенсії у співвідношенні до мінімального розміру пенсії за віком за 2004 рік є не вірним.
Розрахунок мінімального розміру державної пенсії, розміру додаткової пенсії та розміру підвищення до пенсії, що належали до виплати позивачу в ці періоди, у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені у співвідношенні до мінімальної пенсії за віком.
Нормами Законів України Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік не визначено розміру мінімальної пенсії за віком. Також стаття 2 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» прямо передбачала норми, згідно яких розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, а також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Крім того, статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній до 12.01.2005 року мінімальний розмір пенсії за віком також не визначався у співвідношенні до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
За 2004 рік будь-яких підстав для розрахунку позивачу державної та додаткової пенсії, підвищення до пенсії, застосовуючи розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для визначення мінімального розміру пенсії за віком у відповідача не було. Застосування відповідачем положень постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за №831 та від 03.01.2002 року за №1 при нарахуванні та виплаті позивачу державної та додаткової пенсії, підвищення до пенсії, їх розрахунку є правомірним.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі щодо відмови у перерахунку та виплаті Костюку Ярославу Романовича в розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком - державної пенсії, 50 відсотків мінімальної пенсій за віком - додаткової пенсії, встановленої статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.01.2004 року до 31.12.2004 року з розрахунку визначеного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність такими, що не підлягають до задоволення.
Вирішуючи позовні вимоги щодо перерахунку та стягнення недоотриманих сум державної пенсії в розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсій за віком, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2005-2008 років, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів IІI групи, щодо котрих установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IІI групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і право на додаткову пенсію у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону чинній з 12.01.2005 року) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Розрахунок пенсій позивачу відповідач проводив виходячи з розміру 19,91 грн. установленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
В пункті 2 постанови № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд визнає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Однак, щодо позовних вимог за період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції у відповідності, до яких мінімальний розмір державної пенсії належної до виплати позивачу не міг бути нижчим 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія встановлювалась в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що відповідачем з 01.01.2008 року розрахунок і виплата позивачу державної та додаткової пенсії проводився у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішенням Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Вищевказана норма Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» втратила чинність з 22.05.2008 року і з цього ж числа є чинною попередня редакція статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
А тому, суд вважає, що період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року нарахування та виплата державної та додаткової пенсії позивачу була проведена у відповідності до положень закону, що діяв у вказаний період і суми виплаченої державної та додаткової пенсії перерахунку не підлягають.
Таким чином, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» позивачу за період 2005-2008 років належало до сплати державної та додаткової пенсії у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за виключенням періоду з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі щодо перерахунку пенсії ОСОБА_3 за період з 01.01.2005року по 01.01.2008року та з 22.05.2008 року по 01.01.2009року є протиправною і прийнята всупереч статті 46 Конституції України, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і порушує передбачене законом право позивача на отримання належних йому пенсійних виплат у встановленому законом розмірі.
Оскільки позивач та відповідач звільнені від сплати судового збору на підставі Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, у відповідності до ст.94 КАС України судові витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі по відмові в перерахунку пенсії ОСОБА_3 у відповідності до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2005року по 01.01.2008року та з 22.05.2008 року по 01.01.2009року.
Зобов'язати УПФ України в Тисменицькому районі провести перерахунок та виплату недоотриманої пенсії у зв'язку з перерахунком пенсії ОСОБА_3 у відповідності до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2005року по 01.01.2008року та з 22.05.2008 року по 01.01.2009року, виходячи із розміру 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя: Матуляк Я.П.
Постанова складена в повному обсязі 02.03.2009 року.