Справа № 2а – 223/ 09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня  2009 року                                                                                      смт.Народичі

                                Народицький районний суд Житомирської області

у складі: головуючого – судді            Бруховського Є.Б.,

               при секретарі                        Пивовар К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Народичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації про стягнення  невиплачених коштів, передбачених ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

                                                             ВСТАНОВИВ:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

 ОСОБА_1  звернулася з вказаним позовом до суду і просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Народицької РДА не виплачені кошти, посилаючись на те, що за період з 01.04.2001 року по 31.12.2007 року їй не було проведено у повному обсязі виплати, передбачені ст.ст.37,39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі Закон), що призвело до порушення її прав. Заборгованість по доплаті до заробітної плати особам, які працюють  на територіях радіоактивного забруднення (ст.39), допомоги в зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування (ст..37) позивач  визначила в розмірі 42574,51 грн. Посилалася на те, що отримувала відповідні доплати та допомоги у розмірах, передбачених  Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, тоді як Законом визначені інші, значно більші, їх розміри, кратні мінімальній  заробітній платі у відповідні періоди.

 Позивач просить справу розглядати без її участі.

 Представник відповідача  в судове засідання не з’явився, надіслав лист, в якому просить справу розглядати без їх участі, позов не визнають.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню  з таких підстав.

Встановлено, що позивач працює з квітня 2001 року по даний час та проживає з неповнолітньою дитиною в смт.Народичі Житомирської області, яке  Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.93,  віднесено до зони безумовного(обов’язкового) відселення і є потерпілою від аварії на ЧАЕС 3 категорії.

Відповідно до ст.39 Закону, заробітна плата особам, які працюють на території безумовного обов»язкового відселення, повинна була підвищуватись на три мінімальні зарплати, а щомісячна грошова  допомога в зв”язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва (ст.37) громадянам, які проживають на території зони безумовного обов»язкового відселення в розмірі 50% мінімальної заробітної плати.

 Проте в  спірний період часу вказані доплати  та допомоги  виплачувались частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати.  

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

Кодекс адміністративного судочинства передбачає річний строк звернення до суду за відновленням порушених прав.

Виплатою  доплат  в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року,  порушені права позивача.

Позивачем ставиться питання про стягнення коштів, передбачених ст.39 Закону за період з 01.04.2001 року по 31.12.2007 року.

Дію ст.37, абзацу третього частини першої статті 39 зупинено на 2006 рік  в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до  мінімальної  заробітної  плати  згідно  із  Законом  N 3235-IV(  3235-15 ) від 20.12.2005. На 2007 рік дію цих норм зупинено  згідно  із Законом N  489-V  (  489-16  )  від  19.12.2006, на 2008 рік в зв”язку з внесенням  змін Законом України „Про державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і лише з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року рішеннями  Конституційного  Суду України N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 та №10-рп від 22.05.2008 року  їх дію  відновлено.

Крім того позивачем не надано доказів щодо отримання нею у відповідача вказаних коштів у травні 2003 року та у липні 2005 року.

 Заборгованість по ст.39 Закону підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України  незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України „Про оплату праці”  є складовою  структури заробітної плати.

З врахуванням викладеного вище та розмірів мінімальної заробітної плати  в Україні в спірний період часу, а саме :

Розмір мінімальної заробітної плати становив:    

 з липня 2000 року – 118 грн., з січня 2002 року – 140 грн., з липня 2002 року – 165 грн., з липня 2005 року – 310 грн., з вересня 2005 – 332 грн., з липня 2007 року – 440 грн., з жовтня 2007 року – 460 грн.

Заборгованість перед ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2001 року по 31 грудня 2007 року включно становить ( по ст..39 Закону):

  -  за квітень-грудень 2001 року – 3186 грн. (118 грн.х3х9=3186 грн.);

  -  за січень-червень 2002 року - 2520 грн. (140 грн.х3х6=2520 грн.);

  -  за липень-грудень 2002 року – 2970 грн. (165 грн.х3х6=2970 грн.);

  -  за січень-грудень 2003 року – 6165 грн. (185 грн.х3х10+205 грн.х3х1=6165 грн.);

  -  за січень-грудень 2004 року – 7764 грн. (205 грн.х3х8+237 грн.х3х4=7764 грн.);

  -  за січень –березень 2005 року – 2358 грн. (262 грн.х3х3=2358 грн.);

  -  за квітень-червень 2005 року – 2610 грн. (290 грн.х3х3=2610 грн.);

  -  за липень-серпень 2005 року – 930 грн. (310 грн.х3х1=930 грн.);

  -  за вересень-грудень 2005 року – 3984 грн. (332 грн.х3х4=3984 грн.);

  -  за липень-вересень 2007 року – 3960 грн. (440 грн.х3х3=3960 грн.);

  -  за жовтень-грудень 2007 року – 4140 грн. (460 грн.х3х3=4140 грн.);

  а всього  39864,55 грн. ( 40587 грн. – 722,45 грн. (отриманих згідно ПКМ України)).

      По ст.37 Закону заборгованість становить:

-   за листопад-грудень 2007 року – 1050 грн.(525 грн.х50%х2х2=1050 грн.);

а всього 1039,60 грн. (1050 грн.-10,40 грн. (отриманих згідно ПКМ України)).

Суд, при розгляді даного позову прийшов до висновку, що відповідач при здійсненні нарахувань та виплаті коштів, передбачених  Законом України  "Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобилської катастрофи" діяв всупереч Закону, а тому відповідно до  ч.2 ст.11 КАС України, виходить за межі позовних вимог і визнає дії відповідача неправомірними.

             Оскільки розпорядником цих коштів і в спірний період часу і тепер є управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації, суд стягує заборгованість з нього.

            Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.18 ч.4 Декрету КМУ «Про державне мито», а відповідач - на підставі рішення двадцять сьомої сесії 5 скликання  Народицької селищної ради № 486 від 23.01.2009 року.              

            Керуючись ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  ст. ст. 94, 158 –163, 167, 254  КАС України, суд -

                                                          ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації  щодо виплати ОСОБА_1 доплати до заробітної плати та щомісячної грошової допомоги в зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва у розмірі меншому, ніж визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

              Стягнути з управління праці та соціального захисту населення  Народицької районної  державної адміністрації на користь ОСОБА_1 39864,55 грн. заборгованості доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період роботи  з 01 квітня 2001 року по 31 травня 2005 року, з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 1039,60 грн. допомоги в зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, передбаченої ст..37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  за період з 01 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року.

                В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

              Сторони звільнені від сплати судового збору.

               На постанову суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Народицький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга у такому ж порядку протягом 10 днів з дня проголошення постанови або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження з направленням копії скарги до апеляційного адміністративного суду.

                Суддя                                                                     Є.Б.Бруховський