Справа № 2-а-4185/08/0970
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі: головуючого - судді: Могили А.Б.,
суддів: Григорука О.Б., Матуляка Я.П.,
з участю секретаря Надраги Л.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської райдержадміністрації, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської райдержадміністрації щодо відмови виплатити одноразову щорічну грошову допомогу, протиправними, стягнення з відповідачів недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської райдержадміністрації, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської райдержадміністрації щодо відмови виплатити одноразову щорічну грошову допомогу, протиправними, стягнення з відповідачів недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги.
Позовні вимоги мотивував тим, що щорічна разова грошова допомога, передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " у 2005-2007 роках виплачена йому в неповному розмірі, а саме не в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Вважає такі дії відповідача протиправними. Посилався на ст.ст. 3, 8, 55 Конституції України, ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», де прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 332 грн., ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» - з 01.04.2006 року - 359 грн., ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 01.04.2007 року - 406 грн., рішення Конституційного Суду України 09.07.2007 року №6-рп/2007, згідно якого визнано неконституційними деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Зазначив, що за 2005, 2006 роки йому виплачено по 250 грн, за 2007 рік - 280 грн. Просив позов задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача - управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської райдержадміністрації надав письмове заперечення проти позову, згідно якого позовні вимоги не визнав. Вважає, що оскільки виплата грошової допомоги учасникам бойових дій фінансується з державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Посилався на ст. 4 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» доповнена частиною третьою такого змісту: «Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом». Тому вважає, що не вірно застосована норма матеріального права, а саме: застосований розмір мінімальної пенсії за віком не може братися для розрахунку розміру разової щорічної допомоги до 5 травня. Порушень норм чинного законодавства не вчинено і виплати щорічної разової допомоги здійснювались у відповідності до норм чинного, на день виплати, законодавства. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України. Просив відмовити в задоволенні позову з вказаних підстав.
Представник відповідача - Міністерства фінансів України, в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заперечення проти позову, в якому просить справу розглядати без його участі, позовних вимог не визнав. Вважає, що оскільки виплата грошової допомоги учасникам бойових дій фінансується з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-якими іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Посилається на ст. 4 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України та на те, що Міністерство фінансів України безпосередньо не здійснює виплат щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і задоволенню не підлягає. Одночасно вказує, що згідно із положенням статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Просив в задоволенні позову відмовити з вказаних підстав.
Представник відповідача - Державного казначейства України, в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності представника та заперечення проти позову, згідно якого позовні вимоги не визнав та пояснив, що залучення Державного казначейства України у якості співвідповідача є безпідставним і необґрунтованим. Вважає, що ст. 95 Конституції України (норма прямої дії) визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються законом про державний бюджет України. Згідно ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про державний бюджет України. Акцентує увагу суду на те, що річні розписи асигнувань загального фонду державного бюджету на 2005-2007 роки виділені в повному обсязі. за вказані роки Державне казначейство України свої функції щодо виділення коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України" виконало. Кошти були виділені Міністерству праці та соціальної політики України. Обов'язок по виплаті разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік покладається на Міністерство праці та соціальної політики України, яке перераховує виділені кошти місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Представник відповідача - Міністерства праці та соціальної політики України в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовим повідомленням, заперечень проти позову не надіслав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що Корженюк Максим Ярославович є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АБ№584464 від 08.04.2005 року та не заперечується відповідачами по справі.
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня інвалідам війни I групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. З огляду на викладене правовідносини, які виникають при призначенні та виплаті вищевказаних допомог є бюджетними відносинами (ст. 4 Бюджетного кодексу України).
З метою реалізації зазначеної бюджетної програми Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 18 лютого 2004 року №177, згідно з якою щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Згідно ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" у 2005, 2006 роках виплата щорічної одноразової грошової допомоги інвалідам війни I групи відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснювала в розмірі 400 грн. Згідно ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" зазначена допомога інвалідам війни I групи виплачувалась у розмірі 450 грн, ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, така виплата проводилась в розмірі 360 грн.
Вищевказані суми позивачу були виплачені в строки, передбачені чинним законодавством, тобто до 5 травня відповідного року за який здійснювалась виплата. Дані обставини не заперечуються відповідачами і позивачем, тому згідно ч.3 ст. 72 КАСУ факт виплати позивачу разової щорічної грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та суми виплачених допомог доказуванню не підлягають.
До суду з даним позовом Попович В.П. звернувся 30.09.2008 року.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач знав під час отримання такої допомоги.
Таким чином, позивачем пропущено, передбачений ст. 99 КАС України, строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання дій відповідачів щодо недоплати щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни II групи за 2006, 2007 роки протиправними та стягнення її сум, а тому у задоволені даних вимог позову слід відмовити на підставі ст. 100 КАС України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. N 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", здійснюється для інвалідів війни II групи в розмірі 360 гривень.
Вищевказана сума позивачу була виплачена в строки, передбачені чинним законодавством, тобто до 5 травня 2008 року. Дана обставина не заперечується відповідачами і позивачем, тому згідно ч.3 ст. 72 КАС України факт виплати позивачу разової щорічної грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та суми виплаченої допомоги, доказуванню не підлягає.
Здійснення вказаної виплати проводилося у відповідності до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки фінансові можливості Державного бюджету України у 2008 році не дозволяли здійснювати виплати щорічної разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
При цьому норми відповідних законів про Державний бюджет України згідно ч.3 ст.4 Бюджетного кодексу України були пріоритетними при конкуренції з нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому на думку суду саме вони підлягали до застосовування у спірних правовідносинах.
Крім того, суд враховує, що на момент виплати був чинним п.20 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає дії відповідача - управління праці та соціального захисту населення Косівської райдержадміністрації при виплаті допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» правомірними, та такими, що повністю відповідають вимогам Конституції та законодавства України, а розмір виплат - належним.
Конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки Законом України Про Державний бюджет України. А саме, цим законом визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга статті 95 Конституції України). Застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для інвалідів війни потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які регулювали виплати зазначеної допомоги інваліда війни рішенням Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнанні неконституційними.
Частиною 2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Статті Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України, втратили чинність тільки з 22.05.2008 року, так як рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 не має зворотної дії в часі. Тому, в квітні 2008 року, на момент виплати позивачу грошової допомоги, був чинним п.20 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Таким чином, при визначенні розміру виплати вищезгаданої грошової допомоги необхідно керуватись Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Суд також враховує, що вищезазначена допомога є разовою, тобто виплачується щорічно виключно до 5 травня, а чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат даної допомоги при подальшій зміні їх розміру. Тобто, в даному випадку зміна розміру грошової допомоги після 5 травня поточного року може мати значення тільки при виплатах у наступному році.
Виходячи з того, що позивач отримав зазначену виплату в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", відповідачі правомірно керувались нормами, якими врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі ч.2 ст. 19, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 6, 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 99, 100, ч.3 ст. 160, ст. 162 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
в задоволенні позову ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської райдержадміністрації, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської райдержадміністрації щодо відмови виплатити одноразову щорічну грошову допомогу, протиправними, стягнення з відповідачів недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги, відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова в повному обсязі буде складена протягом 5-ти днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий суддя Могила А.Б.
Судді: Григорук О.Б.
Матуляк Я.П.
Постанова складена в повному обсязі 12.01.2009 року.